Організаційно-методологічні аспекти підготовки фахівців у вищих аграрних навчальних закладах

          Зміст та розвиток вищої аграрної освіти нерозривно пов’язаний як зі змінами агропромислового комплексу України, так і з реформуванням освіти, зокрема вищої школи. За роки незалежності система вищої освіти України пройшла складний шлях, на якому було досягнуто певного успіху, хоча і не всі зміни в цій галузі були успішними, а плани реалізовані повною мірою. Автори Державної національної програми відродження освіти (1992 р.), констатували, що існуюча система освіти в Україні знаходиться у кризовому стані та не виконує завдань, які поставлені перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження народу. Криза проявлялась, передусім, у невідповідності знань студентів суспільним потребам та світовим стандартам, у знеціненні соціального престижу знань та інтелектуальної діяльності. Разом з тим, визнавався значний науково-інтелектуальний потенціал України. Науковці зазначали, що для більш широкого його використання недостатньо сприяти введенню процедури акредитації вищих навчальних закладів, посиленню контролю шляхом точного визначення ступенів фахової підготовки, подібно до тих ступенів, які існують у країнах Заходу. Одним з перспективних напрямів реформ було визнано укрупнення спеціальностей і створення для студентів можливості обирати частину навчальних курсів залежно від своїх уподобань та вимог ринку праці [454, c. 17]. Важливим завданням перших років незалежності виявилось створення органічно цілісної системи освіти, яка б відповідала національним інтересам і світовим тенденціям розвитку, забезпечувала підготовку фахівців, здатних втілювати їх у практику. Саме з цією метою в Україні і розпочалась освітянська реформа [424].           Норми діючого законодавства не повною мірою відповідали взаєминам, які склалися у сфері освіти в той період, та стратегічним змінам в структурі економіки, суспільно-політичних відносинах та управлінні, що обумовило потребу у відповідних змінах. Комплекс прийнятих нормативно-правових документів визначив, що стратегічними завданнями реформування освіти в Україні є: розбудова та зміцнення національної системи освіти; її адаптація до ринкових та демократичних перетворень; формування освіченої творчої особистості; забезпечення пріоритетності розвитку людини; гуманізм, демократизація, пріоритетність суспільних та духовних цінностей; повномірне входження освіти України в європейський і світовий освітній простір. Встановлювалося, що навчальний процес у вищих навчальних закладах організовується з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій навчання та орієнтується на формування освіченої гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін і розвитку в соціально-культурній сфері, в галузях техніки, технологій, системах управління та організації праці в умовах ринкової економіки [304, с. 383]. У Державні національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) програмі визначено зміст освіти та шляхи її реформування відповідно до сучасних потреб особи і суспільства з урахуванням особливостей гуманітарної, природничо-математичної освіти, трудової (й зокрема фахової) підготовки, через впровадження поліваріативності технологій навчання, ідей народної педагогіки [115]. Вища освіта, в тому числі і аграрна, розглядається в документах як така, що має забезпечити фундаментальну наукову, загальнокультурну і практичну підготовку фахівців, які визначатимуть темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу. Вона покликала сприяти формуванню інтелектуального потенціалу нації, всебічному розвитку духовної культури українського народу, відтворенню продуктивних сил України [134, c. 31]. Серед стратегічних завдань реформування вищої школи виділено наступні: перехід до гнучкої, динамічної ступеневої підготовки фахівців; формування мережі вищих навчальних закладів, яка за освітніми та кваліфікаційними рівнями, типами навчальних закладів, формами і термінами навчання, джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби кожного регіону і держави в цілому; підвищення освітнього і культурного рівня суспільства; піднесення вищої освіти України на рівень досягнень розвинутих країн світу та її інтеграції в міжнародне науково-освітнє товариство [115, с. 33].           Відповідно до Державної національної програми «Освіта» (Україна XXI ст.) пріоритетними напрямами реформування вищої аграрної освіти можна визначити такі: прогнозування потреб держави, окремих регіонів та галузей економіки і культури в спеціалістах всіх рівнів кваліфікації; створення державної системи добору і навчання талановитої молоді; оптимізація мережі аграрних вищих навчальних закладів, їхніх типів та структури, розширення мережі та підвищення ролі аграрних університетів у реалізації стратегічних завдань освіти; розширення можливостей громадян здобувати аграрну освіту певного рівня з тієї чи іншої спеціальності; розроблення нових моделей різних рівнів вищої аграрної освіти, визначення її державного компонента, широке інтегрування в міжнародну систему освіти; оновлення змісту вищої аграрної освіти, впровадження ефективних педагогічних технологій; демократизація та гуманізація навчального процесу, органічне поєднання в ньому національних та загальнолюдських засад; організація навчання як безперечної науково-виробничої діяльності з найповнішим використанням потенціалу вищої аграрної школи; ефективне використання наукового потенціалу вищої аграрної школи в навчально-виховному процесі та науковій роботі, залучення до педагогічної діяльності у вищих аграрних навчальних закладах талановитих вчених академічних і галузевих науково-дослідних інститутів, провідних фахівців виробництва і культури.           На подолання недоліків та посилення процесу реформування системи вищої школи спрямований Указ Президента України, датований листопадом 1995 р., в якому були передбачені не лише загальні напрями, але й конкретні кроки, засоби та шляхи їх реалізації. Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» (грудень 1999 р.) [425] внесені зміни до існуючих, і розроблені нові законодавчі та нормативні акти з проблем розвитку вищої освіти, здійснені такі важливі заходи, як оптимізація мережі аграрних навчальних закладів; перехід до ступеневої системи навчання; впровадження нової системи об’єктивного контролю якості навчально-виховного процесу; формування нормативно-правового поля освіти; створення концепції виховання студентської молоді. Розпочався перехід до підготовки фахівців за новими спеціальностями.          

Вся работа доступна по Ссылке