Модель особистості сучасного педагога як носія культури педагогічної взаємодії

          У педагогічній професії акумульований тисячолітній досвід спадкоємності поколінь. Педагог – це сполучна ланка між поколіннями, носій суспільно-історичного досвіду. У змінному світі професій, загальна кількість яких налічує декілька десятків тисяч, професія педагога залишається незмінною, хоча її зміст, умови праці, кількісний і якісний характер змінюються. Педагог виступає одночасно і як суспільний суб'єкт – носій суспільних знань і цінностей, і як індивідуальний суб'єкт педагогічній діяльності. Через це в суб'єктивній характеристиці педагога завжди поєднуються аксіологічна (ціннісна) і когнітивна (знаннєва) площини. При цьому остання включає також два плани: загальнокультурні і предметно-професійні знання. Будучи індивідуальним суб'єктом, педагог завжди є особистістю в всьому різноманітті індивідуально-психологічних, поведінкових і комунікативних якостей.          Педагогічна професія, за класифікацією Є. Клімова, відноситься до типу «Людина – Людина». Цей тип професій визначається наступними якостями людини: потребою в спілкуванні, здатністю ставити себе на місце іншої людини, швидко розуміти наміри, настрій інших людей, розбиратися у взаєминах інших людей, добре пам'ятати знання про особистісні якості людей. Людині цієї професії також властиві: уміння керувати, вчити, виховувати, «здійснювати корисні дії з обслуговування різних потреб людей; уміння слухати і вислуховувати; широкий кругозір; мовна (комунікативна) культура; людинознавча спрямованість розуму, спостережливість до проявів відчуттів, розуму і характеру людини, до її поведінки, уміння уявляти, моделювати саме її внутрішній світ, а не приписувати їй свій власний або інший, знайомий з досвіду; проектувальний підхід до людини, заснований на впевненості, що людина завжди може стати кращою; здатність до співпереживання; спостережливість; глибока і оптимістична переконаність в правильності ідеї служіння народу в цілому; розв’язання нестандартних ситуацій; високий ступінь саморегуляції [171]».          Протипоказанням до вибору професії вчителя, вважав П. Каптерєв, є дефекти мови, замкнутість, зануреність в себе, нетовариськість, виражені фізичні недоліки, нерозторопність, надмірна повільність, байдужість до людей, відсутність ознак безкорисливого інтересу до людини. Педагогічна професія пред'являє ще ряд специфічних вимог, серед яких основні, – професійна компетентність і дидактична культура.           Ще на початку ХХ століття П. Каптерєв відзначав, що особистість вчителя в обстановці навчання займає перше місце, ті або інші її властивості підвищуватимуть або знижуватимуть виховний вплив навчання. [163]          Сформульована П. Каптерєвим модель педагога включала «спеціальні» педагогічні властивості (знання предмету, підготовку зі споріднених предметів, широку освіченість, знайомство з методологією викладання, загальними дидактичними принципами, педагогічний такт і самостійність, здатність до творчості) і етично-вольові властивості (неупередженість, об'єктивність, уважність, чуйність, сумлінність, стійкість, витримку, справедливість, любов до учнів).          

Вся работа доступна по Ссылке