Критерії, показники та рівні сформованості культури педагогічної взаємодії

          У результаті проведеного нами теоретичного аналізу встановлено, що діагностику сформованості рівнів культури педагогічної взаємодії слід проводити спираючись на спеціально розроблені критерії та показники. Існуючий досвід застосування критеріального підходу має бути переглянутим і збагаченим, зважаючи на інтеграційні процеси та розвиток гармонізуючих та взаємодоповнюючих зв’язків у педагогічних системах різних країн світу [72; 94].           Дослідження з відбору критеріїв, показників та перевірка їх дієвості дозволить виявити ефективність (від лат. effectivus – творчий, дієвий) процесу формування культури педагогічної взаємодії, тобто міру відповідності отриманих результатів очікуваним, передбаченим в меті цього процесу. Учені різних галузей науки по-різному розкривають сутність поняття ефективності, наприклад, у філософії воно розглядається як міра можливості, що відображає мету людини та реалізіцію її ідеї. У педагогічній науці ця категорія вказує на ступінь наближеності дійсності до найбільш бажаного результату, тобто характеризує співвідношення між рівнями виконання певної діяльності за ступенем наближення до кінцевої або заданої мети [462, с.88]. На приклад, В. Перелишина, В. Петров під ефективністю розуміють «приріст» здібностей (порівняно з вихідним рівнем) для вирішення професійних завдань [334, с.72]. Не зважаючи на відмінності зазначених позицій, для визначення ефективності необхідно зіставити досягнуті результати з запланованими, які визначені як оптимальні.           Важливе уточнення сутності ефективності процесу, зокрема педагогічного, міститься в працях вчених Г. Нойнера та Ю. Бабанського [325]. Вони також вважають, що проявом ефективності є максимально можлива відповідність результатів поставленим завданням. Але зазначають, що якщо робити висновки про ефективність лише за кінцевим результатом, то виключається можливість своєчасного регулювання процесу. Тому критерієм його ефективності має бути якість функціонування самого педагогічного процесу. Обидва критерії є взаємодоповнюючими, але співвідношення результату і мети є основним, а згодом – вихідним пунктом побудови нового циклу педагогічного процесу.           Отже, процес формування культури педагогічної взаємодії буде ефективним при розробці і застосуванні раціонального інструментарію діагностування та створенні відповідних умов. Надійні та уніфіковані критерії і показники мають надати можливість оцінювати результати процесу на будь-якому етапі, отримувати якісну і кількісну характеристику, а також коригувати навчально-виховний процес, зіставляючи проміжні результати з розробленим еталоном. Оцінювання педагогічного явища чи процесу вважається найскладнішим завданням будь-якого педагогічного дослідження [96]. Відомий український вчений С. Гончаренко слушко вказує на те, що важливою вимогою до педагогічного дослідження є надійність всіх його компонентів, і що «… марно чекати надійних результатів, якщо застосовуються неадекватні поставленим завданням методи дослідження, ненадійні засоби збирання і обробки емпіричних даних» [103, с.22]. Звернемось більш детально до таких наукових категорій як «критерій», «показник».           Аналіз психолого-педагогічної літератури дав можливість встановити існування різних підходів до визначення категорій «критерій», «показник» та шляхів перевірки їх дієвості. За енциклопедичним словником, «критерій» ¬– це (від гр. κρĭήριον, ознака, за якою можна судити про щось, мірило для визначення, оцінки предмета чи явища [85, с.731]), підстава для оцінки або класифікації чогось [312, с.211]. У педагогічній теорії під поняттям «критерій» розуміють об’єктивну ознаку, за допомогою якої здійснюється порівняльна оцінка досліджуваного явища, міри його розвитку [326] або сукупність таких якостей або характеристик явища, що відображають його сутність і саме тому підлягають оцінці [234, с.35]. Окремі автори розширюють поняття «критерій» представляючи його як «кількісну величину, що визначає якісні характеристики процесу або явища» [309, с.36], [313]. Путляєва Л., вивчаючи сучасні проблеми професійного навчання, конкретизує значення критерію як «міри оцінювання досліджуваного явища та тих змін, які відбулися в розвитку окремих складових чи особистості в цілому в результаті експериментального навчання та виокремлених педагогічних умов, за яких визначена гіпотеза відповідає чи не відповідає результатам експерименту» [360, с.37].          

Вся работа доступна по Ссылке