Методичні засади формування механізму функціонування інфраструктури малого бізнесу

          В економічній теорії склалося уявлення, що малий бізнес не відіграє значної ролі в економіці, а основою будь-якої економіки є великий бізнес. І справді, попри те, що великі підприємства становлять лише 2-3% чисельності всіх підприємств, на них випускають близько 70-80% валового внутрішнього продукту [99]. А чималі фінансові ресурси дають їм перевагу в конкурентній боротьбі.           Однак чим більша кількість підприємств малого бізнесу, тим краще розвиваються ринкові відносини, активізуються процеси виробничої кооперації, конкуренції. Це сприяє збільшенню сукупної пропозиції, зростанню випуску продукції, зниженню цін і поліпшенню сукупного добробуту суспільства.           Однак суб’єкти малого бізнесу об'єктивно знаходяться в порівняно несприятливих умовах. До цього призводять обмеженість власних ресурсів і відсутність можливостей конкурувати з більшими компаніями в плані доступу до фінансових ресурсів та державних інвестицій, дослідження кон'юнктури ринку, освоєння нової продукції, навчання кадрів, придбання сучасних технологій, здійснення науково-технічних розробок, отримання й аналізу інформації тощо. [128, c. 12].           Щоб мінімізувати негативний вплив цих чинників, а також розкрити внутрішньо притаманні малому бізнесу динамізм і гнучкість, необхідно розвивати інфраструктуру, орієнтовану на підтримку саме малого бізнесу як елемента ринкової системи [106, c. 16]. Вона включає в себе систему спеціалізованих інститутів, що допомагають у розробці та реалізації державної політики у сфері стимулювання розвитку малого бізнесу.          Звісно, операційна діяльність малого бізнесу базується на існуючій інфраструктурі [41, c. 212]. Ця інфраструктура, в свою чергу, функціонує та розвивається на основі дії відповідного механізму. Але перш ніж охарактеризувати механізм підтримки розвитку регіональної інфраструктури малого бізнесу, слід розглянути поняття «інфраструктура» з точки зору сучасної економічної теорії.           Слово «інфраструктура» означає підставу, фундамент, внутрішню будову економічної системи, її функціонування, динамізм і рівновагу, які забезпечуються діяльністю ринкових інститутів – спеціалізованих організацій, що діють у рамках особливого середовища (на ринку інфраструктурних послуг). Будь-яка інфраструктура базується навколо певного «основного» процесу, стосовно якого різні ресурси (матеріально-речові, фінансові, інтелектуальні, трудові тощо), а також організаційно-правові форми діяльності є допоміжними, складаючи зміст цієї інфраструктури [147, c. 190].           Є декілька визначень інфраструктури [29; 44; 149]:           1. Виробничою інфраструктурою називають сукупність матеріально-речових засобів, трудових ресурсів і організаційно-економічних форм, за допомогою яких забезпечується виробничий процес. До виробничої інфраструктури належать види економічної діяльності, що “обслуговують” виробництво: транспорт і транспортне господарство; зв'язок; лінії електропередач; матеріально-технічне постачання та збут; об'єкти, що забезпечують безперебійне функціонування нафто- і газопроводів, раціональне використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища.          2. Соціальна інфраструктура – це сукупність матеріально-технічних засобів, трудових ресурсів і організаційно-економічних форм, які забезпечують процес життєдіяльності населення. До неї належать види економічної діяльності та об’єкти, що забезпечують відтворення робочої сили і нормальну життєдіяльність людей: житло і комунальне господарство в цілому; охорона здоров'я; освіта; готельне господарство; громадське харчування та ін.          3. Ринкова інфраструктура – сукупність пов'язаних між собою інститутів, що діють у межах особливих ринків і виконують певні функції, а класифікація ринкової інфраструктури, її специфічний зміст визначаються особливостями ринків, в межах яких функціонують дані елементи. Розвинена ринкова інфраструктура є найважливішим атрибутом економіки з ринковим механізмом виробництва, розподілу, обігу та споживання в процесі відтворення суспільного продукту. Ринкова інфраструктура являє собою організаційно-економічну систему, що забезпечує вільний обмін і перелив різного роду ресурсів – фінансових, сировинних, трудових, товарних, інформаційних, на основі яких можливе функціонування економічно ефективної господарської системи в цілому або її окремих частин, і виконує функції її саморегулювання відповідно до кон'юнктурних коливань ринку. Стосовно бізнесу інфраструктура являє собою сукупність організаційно-правових форм, ділові відносини. Виділяють ряд функцій, спільних для всіх елементів ринкової інфраструктури [29; 45; 122]: 1. Об’єднання окремих елементів економіки в єдину економічну макросистему, посилення взаємопов'язаності економіки в цілому і окремих її частин; налагодження раціональних відносин між окремими елементами економіки згідно з законами ринкового господарства. Наявність ринкової інфраструктури сприяє переливу капіталу між галузями, підгалузями і дрібнішими структурними одиницями, аж до окремих підприємств; міграції робочої сили; руху товарів та ін.          2. Надання агентам ринкового господарства спеціалізованих послуг зі здійснення зв'язків з іншими елементами ринкової економіки, із забезпеченням нормального функціонування останніх. Підвищення економічної ефективності в масштабах суспільства, можл         иве завдяки спеціалізації об'єктів ринкової інфраструктури на наданні певних послуг.           3. Зростання ролі інформаційної забезпеченості господарських агентів. У сучасних ринкових економіках вироблена інститутами ринкової інфраструктури інформація, відразу стає надбанням усіх господарюючих суб'єктів, позаяк надання якнайповнішої інформації про свою діяльність є запорукою виживання в умовах конкуренції.           4. Надання органам управління економічної можливості ефективного регулятивного впливу на ринковий сектор економіки. Відомо, що цілі державного регулювання і цілі агентів ринкового господарства не завжди збігаються. Завданням держави є створення умов для стабільного, поступового розвитку економіки, тим часом як агенти ринкового господарства, в тому числі власники інститутів ринкової інфраструктури, мають на меті отримання прибутку. Для взаємоузгодження цілей необхідне створення інститутів, які б забезпечували оптимальне функціонування підприємств. Цілі агентів суперечать інтересам ринкового регулювання. Це виражається у використанні ними цих інститутів для деформації ринкової кон'юнктури в своїх інтересах. В таких випадках держава може регулювати їхню діяльність або завдяки відповідному законодавству, або через участь у діяльності інститутів ринкової інфраструктури.          

Вся работа доступна по Ссылке