Підтримка формування інфраструктури малого бізнесу в системі стратегічних цілей соціально-економічного розвитку
Як було показано вище, стан і тенденції розвитку інфраструктури виступають одними з ключових чинників формування сприятливого підприємницького середовища.
Погоджуємося з висновком З.С. Варналія та І.С. Кузнецової, що створення сприятливих умов для розвитку інфраструктури малого підприємництва є найважливішим завданням інституційної політики держави, а важливість підтримки розвитку цієї інфраструктури визначається спроможністю позитивно впливати на стан конкурентного середовища, економічну і соціальну стабілізацію, забезпечення зайнятості, підвищення ефективності використання ресурсів [17, cc.69-71].
Сформульовані у попередніх розділах висновки свідчать про необхідність подальшого удосконалення політики підтримки розвитку інфраструктури малого бізнесу, застосування комплексного підходу до цієї проблематики.
Згідно з результатами узагальнень науковців Національного інституту стратегічних досліджень, як свідчать розробки й успішний досвід антикризової політики багатьох країн світу, потенційно розвиток інфраструктури підприємництва може стати рушійною силою випереджальних кроків на шляху виходу з економічної депресії [132, c.49].
Економічна криза змусила вчених та експертів ретельніше проаналізувати дію внутрішніх та зовнішніх чинників на підтримку динаміки зростання. Кризові процеси продемонстрували низку структурних деформацій, які за великим рахунком були викликані прорахунками державної економічної політики, один з яких – недооцінка ролі і значення форм малого підприємництва, а також інфраструктури розвитку малого бізнесу, без якої ефективне мале підприємництво взагалі неможливе.
Згідно з висновком вчених Національного інституту стратегічних досліджень, ступінь успішності політики підтримки розвитку підприємництва та відповідної інфраструктури є критичним чинником, що визначатиме поступ і темпи посткризового відновлення української економіки [132, c.44]. Водночас зазначимо, що економічна депресія заклала низки суттєвих обмежень на можливості здійснення політики підтримки розвитку інфраструктури малого бізнесу:
1. В умовах розбалансованості державних фінансів різко обмежуються можливості фіскального регулювання з урахуванням пріоритетів та завдань економічної політики, в тому числі в частині податкового стимулювання малого бізнесу.
2. Через зростання бюджетного дефіциту майже унеможливлюється застосування важелів бюджетної підтримки розвитку інфраструктури малого бізнесу в рамках реалізації програм державно-приватного партнерства, а також практичного використання механізму державних закупівель для стимулювання відповідних сфер.
3. Зростає вартість кредитного ресурсу, через що більшість проектів у сфері малого підприємництва (в тому числі щодо розвитку інфраструктури малого бізнесу) через свою низьку рентабельність фактично втрачають доступ до прийнятного зовнішнього фінансування.
4. Змінюється орієнтація споживчого попиту (в умовах падіння доходів споживачі прагнуть купувати дешевші товари масового вжитку, що виготовляються крупними корпораціями та їхніми виробничими філіями, натомість попит на оригінальні товари та послуги стрімко знижується).
5. Через валютну кризу збільшується вартість традиційних ресурсів (насамперед енергоносіїв) та імпортної сировини, тимчасом як вартість виготовлених товарів та послуг відповідно до дії закону попиту і пропозиції має залишатися майже на незмінному рівні, що “вимиває” обігові кошти малих підприємств та суб’єктів інфраструктури малого бізнесу.
За таких умов результативні механізми державного і регіонального управління у сфері підтримки розвитку інфраструктури малого бізнесу передусім повинні включати централізоване прогнозування, програмування і регулювання відповідних економічних явищ та процесів, а також взаємоузгодженість заходів, що реалізуються.
Сьогодні Україна має велику кількість нормативних актів, значна частина яких регулює саме підприємницьку діяльність. Проте нормативне регулювання підприємницької діяльності залишається надто складним. Відсутність системності породила багато дублюючих правових норм, закріплених у нормативних актах різної юридичної сили. Нагромадження зайвих регулюючих документів значно ускладнює як початок, так і здійснення підприємницької діяльності. Адміністрування підприємництва повинно займати якомога менше часу і коштів. Економічна ситуація в Україні вимагає ще більшого спрощення та здешевлення процедур реєстрації, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності. Створення законодавчої бази має на меті забезпечення належних умов для формування сприятливого правового середовища і є підставою для стабільного розвитку суб'єктів малого підприємництва [125].
Шляхами вдосконалення правового забезпечення розвитку малого підприємництва є [125; 154]:
- створення дієвих механізмів захисту прав і свобод підприємців;
- гармонізація українського законодавства з законодавством Європейського Союзу та СНД;
- забезпечення законодавчої гарантії незмінності та довготривалості державної політики щодо підтримки малого підприємництва;
- розробка нормативно-правової бази, яка регулює відносини між державою та підприємцями, роботодавцями і найманими працівниками, у тому числі і для забезпечення їх соціального захисту, встановлює норми і правила здійснення підприємницької діяльності, регламентує діяльність органів державної влади, їх посадових осіб щодо виконання ними відповідних повноважень у сфері розвитку малого підприємництва;
- вдосконалення функціональної та організаційної структури центральних та місцевих органів виконавчої влади в частині забезпечення розвитку і державної підтримки малого підприємництва.
Загальновідомо, що найбільш ефективними є об’єкти інфраструктури, створені за участі місцевих органів влади та самоврядування. Послуги в таких установах є більш кваліфікованими, а їх вартість максимально наближена до можливостей малого підприємництва. Непоодинокими є випадки, коли муніципальні установи інфраструктури надають підприємцям послуги на безоплатній основі. Проте за результатами 2010 року лише 4,4% загальної кількості об’єктів інфраструктури створені за участі місцевих органів влади та самоврядування. Це дещо більше (на 0,7%), ніж на початку дії програми, але не змінює ситуацію кардинально [120].
Ключовою складовою підтримки розвитку інфраструктури малого бізнесу має стати оптимізація державної регуляторної політики, тобто приведення регуляторних процедур у відповідність із звичайною діловою практикою. Регуляторний клімат має не лише забезпечити пожвавлення загальної ділової активності (яка може мати кон’юнктурний характер), а передусім сприяти відновленню довгострокових чинників зростання, серед яких значну роль відіграє розвиток інфраструктури.
У посткризовий період політика покращення регуляторного клімату набуває особливо важливого значення. Вона немовби формує “ринковий попит” на послуги суб’єктів інфраструктури. Відтак регуляторна політика має враховувати завдання щодо нарощування та ефективного використання потенціалу інфраструктури малого бізнесу.
