Концептуальний підхід до впливу інформаційних потоків на систему безпеки національної економіки
За сучасних економічних умов господарювання інформаційні потоки приймають на себе роль головного виробничого ресурсу, фактору економічного прогресу й стрижня громадської організації. Існують різні рівні отримання інформації, й важливо знати де брати необхідні дані й які джерела використовувати при цьому. Розділення інформації на потоки робить її доступ і розуміння більш зрозумілим для споживачів.
Потрібно підкреслити, що розвиток обміну інформацією є необхідною умовою для створення системи міжнародної безпеки, яка містить у собі «співробітництво в розповсюдженні ідей миру, роззброювання, міжнародної безпеки; підвищення рівня загальної об’єктивної інформованості, взаємної обізнаності країн; зміцнення в стосунках між ними духа взаєморозуміння та згоди» [103, с.15].
Роль інформаційних потоків у системі безпеки національної економіки країни є значущою й актуальною за умов розвитку інформаційної економіки та інформаційного суспільства. Упорядкована організація потоків інформації сприяє підвищенню національної конкурентоспроможності у результаті розвитку людського потенціалу, підвищує якість життя шляхом забезпечення економічного зростання, наданню якісного доступу до послуг у сферах інформації, освіти, науки, охорони здоров’я.
Стійкий і динамічний розвиток національної економіки, її ефективність і конкурентоспроможність на внутрішньому й світових ринках тісно пов'язані з економічною безпекою країни. Досягнення інформаційної безпеки, яка є складовою економічної безпеки, може бути забезпечена тільки за умов ефективного управління інформаційними потоками та дієвості відповідного механізму.
Інформаційні потоки впливають на систему безпеки національної економіки шляхом змінення показників її складових: макроекономічної, продовольчої, соціальної, зовнішньоекономічної, інвестиційної, фінансової, енергетичної, виробничої, демографічної та науково-технологічної.
Наступні вчені досліджують економіко-правові та політичні аспекти інформаційної безпеки.
О. Андрєєва займається міжнародними політичними проблемами інформаційної безпеки України. Автором сформовано та проаналізовано схеми політичного менеджменту інформаційної безпеки України з визначенням функцій кожного із суб’єктів влади; розроблено конкретні пропозиції щодо управління з питань інформаційної безпеки, які потрібно розглядати комплексно з урахуванням концепції національної безпеки України та стратегій часткового зменшення або усунення зовнішніх та внутрішніх загроз пріоритетним національним інтересам держави з огляду на особливу природу інформації, як засобу політичного впливу [6].
В. Гурковський у своєму дисертаційному дослідженні удосконалює механізм державного управління в сфері національної інформаційної безпеки на основі наукового узагальнення та обґрунтування організаційно-правових заходів щодо взаємодії, координації роботи органів державної влади. Автором запропоновано ввести до наукового обігу нову категорію «національна інформаційна безпека», що має розглядатись як автономний об’єкт наукового дослідження. В.Гурковський пропонує створення загальнодержавної інформаційно-телекомунікаційної системи органів державної влади із метою підвищення рівня взаємодії та координації органів державної влади, ефективності їх функціонування та забезпечення їх надійною безперебійною комунікацією [52].
І. Мішина надає наукове обґрунтування сутності економічної безпеки як системи. У роботі розроблено концепцію забезпечення економічної безпеки реального сектору економіки в трансформаційному періоді, запропоновано систему принципів державної політики в області попередження та усунення ризиків безпеки та методологію дослідження економічної безпеки завдяки обґрунтуванню доцільності використання поняття «ризик безпеки» [153].
О. Палій ставить метою свого дослідження виявлення характеру впливу процесів євроатлантичної інтеграції на стан національної безпеки України та обґрунтування вибору оптимальних для інтересів національної безпеки України підходів держави щодо цих процесів. Задля цього автором аналізується зміст та ієрархія національних інтересів України у сфері національної безпеки, підходи до визначення змісту євроатлантичної інтеграції в сучасній науці та виявляється характер залежності забезпечення інтересів національної безпеки України від євроатлантичної інтеграції [166].
О. Логінов у дисертаційному дослідженні «Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади» розробляє пропозиції щодо формування ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади всіх рівнів і виробляє на основі цього пропозиції, спрямовані на удосконалення адміністративного законодавства України в даній сфері. У роботі запропоновано новий підхід до розв’язання проблеми адміністративно-правового та організаційного забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки органів виконавчої влади. Автором були обґрунтовані нові положення, які можуть вплинути на розвиток теорії та практики адміністративного права [138].
Питаннями організаційно-правових засад захисту інформаційних ресурсів України займається О.Олійник. Метою його дослідження є виявлення та систематизація проблем захисту інформації як складової (підсистеми) інформаційної безпеки України, обґрунтування правових і організаційних засад, удосконалення цієї діяльності. Автором здійснюється комплексне й цілісне вивчення організаційно-правових принципів державної внутрішньої та зовнішньої інформаційної політики, внесені пропозиції щодо вдосконалення засобів захисту інформаційних ресурсів [164].
Викликають науковий інтерес дослідження О. Дзьобань, який здійснює обґрунтування на основі комплексного теоретико-методологічного аналізу авторської концепції феномена національної безпеки в умовах трансформації суспільства на фоні поглиблення тенденцій глобалізаційного розвитку сучасного світового соціуму, в основу якого покладені уточнені концептуальні уявлення про сутність безпеки особистості, суспільства й держави і про форми її прояву в умовах соціокультурних трансформацій. На цієї підставі автором виявлена сутність механізму забезпечення національної безпеки, специфіка його реалізації в трансформаційному середовищі, а також визначені й обґрунтовані основні напрями оптимізації для транзитивних соціумів [59].
Наступним представником напряму досліджень із питань інформації та її впливу на безпеку країни є В. Триняк, який пропонує варіант розуміння сутності механізмів забезпечення національної безпеки та їх типології, виділяє тенденції, які здійснюють безпосередній вплив на практичну реалізацію механізму забезпечення національної безпеки у кожній країні перехідного типу, в контексті чого автором опрацьовано й запропоновано цілий комплекс напрямів оптимізації механізму забезпечення національної безпеки в умовах соціокультурних трансформацій [212].
