Моделювання кореляції руху інформаційних потоків і безпеки національної економіки

          Проблематика інформаційної економіки привернула увагу вчених більше 40 років тому, отже процес пізнання складності її теоретичного осмислення викликає потребу дослідження різних її аспектів. Із одного боку, на сучасному етапі вченим доцільно визначитися з новими макроекономічними показниками й методологією їх розрахунку, наприклад, даними про динаміку зростання галузей i секторів економіки, що спеціалізуються на інформаційному обслуговуванні й виробництві інформаційної техніки i технології, про структурні зміни в промисловості й торгівлі, відомостями про обсяги виробництва, продажів i споживання інформаційних продуктів та послуг тощо.           Дослідження, яке наведено у попередньому аналізі, надало методологічних підстав для розробки теоретичної та математичної моделей кореляції руху інформаційних потоків і рівня безпеки національної економіки через її показники. Відзначимо, що інформаційні потоки впливають на всі складові безпеки національної економіки, формуючи аналітичну базу для розрахунку відповідних показників (Додаток Г).          Із іншого боку, при аналізі економічної ролі інформаційних потоків у забезпеченні безпеки національної економіки й побудові системи її оцінок ускладнене проведення історичних паралелей із попередніми формаціями, з тієї причини, що інформація має властивості ідеальної нематеріальної субстанції, яка впливає на ступінь невизначеності, й індустріальної економіки, що відрізняє її від основних виробничих факторів.          Стосовно причин суб'єктивного характеру, то, приступаючи до економічної інтерпретації інформації, треба усвідомлювати складність принципово нового для економічної науки питання й слабку ефективність традиційних оцінок через недослідженість природи досліджуваного об'єкта. Необхідно враховувати той факт, що становлення й розвиток інформаційної економіки включає такі взаємозалежні процеси, як інформатизація, трансформація відносин власності, перетворення системи факторів виробництва й розвитку, зміни в соціально-культурній сфері суспільства.           Погоджуючись із думкою О. Шуть, відзначимо, що «характеристики інформаційних ресурсів i доступні знання, якість людського капіталу, досвід інформаційного виробництва й репутація країни визначають можливості й ефективність інноваційної діяльності, що є найважливішим джерелом прогресивного розвитку та позитивної економічної динаміки в довгостроковому періоді» [228, c.91].          Розвиток і економічне зростання національної економіки країни залежить від рівня експорту та імпорту різних промислових і непромислових технологій, процесів та різних видів продукції. Кількість нових технологій, які можуть бути розроблені та експортовані, напряму пов’язана з фінансуванням різних науково-технічних закладів. У прийнятій на Лісабонському Саміті в 2000 р. стратегії, Європейське Співтовариство визнало необхідним довести витрати на наукові дослідження і розробки до 3% ВВП [158,c.9-10]. Україна традиційно вважається державою з вагомим науковим потенціалом, визнаними у світі науковими школами, розвиненою системою підготовки кадрів.          

Вся работа доступна по Ссылке