Загальнотеоретичні підходи до визначення організаційної структури підприємства та факторів її впливу

          Організаційна структура підприємства (ОСП) – одне з ключових понять менеджменту, тісно пов’язане з метою, функціями, процесом управління, роботою менеджерів та розподілом між ними повноважень [164, с. 55]. В рамках цієї структури відбуваються всі управлінські процеси, в яких беруть участь менеджери всіх рівнів, категорій та професійної спеціалізації. Організаційну структуру можна порівняти з каркасом будівлі підприємства, зведеним для того, щоб усі процеси, що відбуваються на ньому, здійснювались вчасно та якісно.          У загальногалузевих методичних рекомендаціях ОСП трактується як характеристика організаційної системи, що визначає «склад і взаємозв’язок ланок управління та виконання» [164, с. 58].          У філософії термін «структура» визначається як «відносно стійкий спосіб зв’язку елементів того чи іншого складного цілого» [243]. Близьке за значенням визначення використовується в теорії систем: «структура відображає найбільш істотні взаємовідносини між елементами та їх групами (компонентами, підсистемами), які несуттєво варіюють при змінах у системі і забезпечують існування системи та її основних властивостей» [89, с. 232].           В існуючій теорії управління немає однозначного визначення ОСП. Найбільш розгорнуте визначення ОСП формулює Б. З. Мільнер «динамічний, постійно відтворюваний у відносинах людей формально-неформальний розподіл завдань, повноважень, відповідальності, встановлення впливів, зв’язків і відносин між членами колективу» [157, с. 132].           Трактування поняття ОСП різними науковцями наведено у додатку А. Зазначимо, що відмінності в підходах свідчать, що необхідний міждисциплінарний підхід до вивчення ОСП, оскільки вищевказані визначення є такими, що не виключають один одного, а взаємодоповнюють. При цьому відсутня єдність саме в понятійному апараті. Дослідження, проведені автором, виявили, що в літературі, присвяченій розгляду ОСП, використовується наступна термінологія: «організаційна структура» [136, 165], «організаційна структура підприємства», «структура управління» [97, 109, 110], «організаційна структура управління» [62, 95, 156]. Ряд вчених, застосовуючи один із термінів, критикують застосування інших, частина науковців їх ототожнюють.          Існує також позиція [60, с. 58], згідно з якою організаційна структура складається з двох частин – структури та організації. Під організацією розуміється форма впорядкованості елементів системи, сукупність взаємопов’язаних ланок, які утворюють систему незалежно від її елементів та цілей, в той час, як організація елементів системи в середині та поза нею прямо залежить від реалізованих цілей і властивостей самих елементів. Структура відображає внутрішню форму організації системи, її статику. Організація не має самостійного значення, хоча пов’язана з цілями системи та відображається через певну структуру. Прибічники даного підходу стверджують, що організаційні відносини мають більш суттєве значення порівняно з управлінськими, оскільки останні діють лише в загальних системах. За своїм змістом організаційна структура тісно пов’язана з поняттям «організаційна система управління». Організаційна система управління – це організаційна структура, де між складовими елементами структури існує цільова орієнтація, яка надає структурі певну направленість. Таким чином, можемо зробити висновок про те, що організаційна система управління уявляє собою суворо орієнтовану структуру з відносинами ієрархії, в той час як організаційна структура є неорієнтованою. Предметом дослідження дисертаційної роботи є неорієнтована організаційна структура промислового підприємства. Також підприємство як єдина система, характеризується синергією різних складових структур:          – виробнича структура – це форма впорядкованості виробничих цехів і ділянок, передавальних пристроїв, складів та інших елементів виробничо-технічної бази за місцем їх розташування і взаємозв’язку на виробничих площах [78, с. 98];          – технологічна структура – внутрішня будова матеріально-енергетичних процесів, склад і співвідношення устаткування [78];          – соціальна структура – з одного боку характеризується розподілом працівників підприємства за професійно-кваліфікаційними, статевими ознаками, рівнем освіти, а з іншого – будовою і взаємодією підрозділів соціальної сфери;          – інформаційна структура – відносне розташування джерел та одержувачів даних, склад і взаємозв’язки носіїв інформації, спрямованість, конфігурація та оперативність комунікаційних мереж [78].          Беручи до уваги структуру промислового підприємства, ОСП – це взаємовідносини підрозділів та посадових осіб на підприємстві, поділ функцій, повноважень і відповідальності між ними, а також порядок функціонально-технологічних зв’язків, що виникають у процесі управління.          Спосіб інтеграції всіх складових структур ПП для досягнення його цілей зображено на рис. 1.1. Рис. 1.1. Схема взаємовідносин структур підприємства          Джерело: сформовано автором на підставі [62, 97, 109]          Як і будь-яка система, ОСП може бути структурована від більших до менших складових [60, с. 52].: на рівні виробничого об’єднання – підприємство; на рівні підприємства – цех, служба; на рівні служби – відділ, сектор; на рівні відділу – бюро; елементарною ланкою є працівник [60, с. 53]. Усі компоненти ОСП впорядковані за ступенем важливості і діляться на об’єкти і суб’єкти управління. Об’єктом управління вважаються ті елементи, на які спрямовані управлінські впливи. Суб’єктом управління є ті елементи, які реалізують процеси управління на основі використання специфічних трудових, інформаційних і матеріальних ресурсів. Причому, залежно від рівня структуризації системи, елемент може виступати в якості як об’єкта, так і суб’єкта управління. Працівники, які приймають рішення щодо організації тільки своїх дій, називаються виконавцями, ті, які приймають рішення щодо організації своїх дій та дій інших працівників – керівниками.          

Вся работа доступна по Ссылке