Виконання електронного правочину

          Виходячи із окресленого вище розуміння поняття «електронного правочину», він, в принципі, може виконуватися двома шляхами: традиційними способами — охоплюється загальними нормами цивільного права щодо виконання зобов’язань та навряд чи має специфіку в межах предмета нашого дослідження; способами, пов’язаними з використанням електронних засобів зв’язку, технічні властивості яких та специфічний правовий режим позначаються на особливостях виконання електронних правочинів. Належне виконання зобов’язань включає низку елементів: виконання належного предмета, виконання належному кредитору належним боржником, виконання належним способом, виконання в належному місці та в належний строк. Розглянемо особливості умов виконання електронного правочину з використанням електронних засобів зв’язку.          Предмет зобов’язання найбільш широко визначається ЦК України як обов’язок вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (ч. 1 ст. 509). Однак в умовах електронної взаємодії певні труднощі викликає саме визначення предмета зобов’язання як виконання роботи, надання послуги або передачі товару. Кваліфікацію ускладнено тим, що предмет зобов’язання, яке може бути виконане за допомогою електронної взаємодії, не має матеріального виразу або результату в якій-небудь уречевленій формі, що наближає визначення предмета до поняття послуг [163, с. 97]. Проте електронні правочини не обмежуються договорами про надання послуг, а охоплюють як давно відомі договори (договір купівлі-продажу, ліцензійний договір та інші), так і специфічні договірні конструкції (договір хостингу тощо). Тому визначення умов виконання електронного правочину, що випливають із його предмета, повинно здійснюватись щодо кожного виду такого правочину окремо, а отже і бути самостійним предметом дослідження. Предмет правочину визначає належний спосіб його виконання. При виконанні правочинів за допомогою електронних засобів зв’язку, на наш погляд, слід враховувати наступні фактори. Перший — об’єктивний — процес електронної взаємодії заснований на використанні комп’ютерної техніки, засобів зв’язку і різного роду автоматичних пристроїв, специфіка функціонування яких припускає випадкові збої [163, с. 109]. Тому в договорі доцільним є визначення сторони, яка несе ризик неможливості належного виконання у зв’язку з такими збоями електротехніки. Другий — суб’єктивний — для належного виконання боржником та прийняття кредитором виконання за допомогою засобів електронного зв’язку необхідною є наявність справних технічних пристроїв, належного програмного забезпечення, доступу до каналів зв’язку, а також знань, умінь та навичок їх використання. Тому належний спосіб виконання в умовах електронної взаємодії включатиме також дотримання певних технічних вимог. З урахуванням викладеного ще раз необхідно вказати на те, що в інтересах обох сторін врегулювати в договорі або в додатку до договору усі технічні аспекти його виконання. Зобов’язання має бути виконане належним боржником належному кредитору. Як нами було з’ясовано, одним із проблемних питань динаміки електронних правочинів є встановлення автентичності його сторін, як на момент укладення, так і на стадії виконання. Відповідно до ЦК України кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527). Однак при виконанні правочину за допомогою електронних засобів зв’язку не завжди є можливим отримання боржником гарантій виконання належній особі. Адже виконання боржником зобов’язання неналежному кредитору (наприклад, внаслідок недбалості при перевірці законності його вимоги) за загальними правилами зобов’язального права не звільняє його від здійснення передбачених зобов’язанням дій (чи необхідності стримування від дій) на користь належного кредитора. У цьому разі належний кредитор має право вимагати виконання зобов’язання боржником (з огляду на зроблене неналежному кредитору виконання повторно) на його користь [182, с. 182]. Окреслені вище способи ідентифікації сторін при укладанні електронного правочину (електронний аналог власноручного підпису, встановлення обов’язку сторони надавати достовірну та достатню ідентифікуючу інформацію) повною мірою можуть бути застосовані і при його виконанні.          Так, одним із видів доказів може бути введення певного паролю, набору символів, який би однозначно ідентифікував особу, що приймає виконання. У цьому випадку боржник може відправити інформацію, що є предметом зобов’язання (наприклад, оновлення комп’ютерної програми) на вказану кредитором електронну адресу. Прийняття ж виконання буде прив’язано до моменту введення відповідних символів. При цьому обов’язковою умовою є вимога про те, щоб пароль був відомий тільки кредитору та асоціювався тільки з ним. Якщо в подальшому кредитор заявить про невиконання боржником зобов’язання, боржник може бути звільнений від відповідальності, якщо буде доведено, що інформація про пароль була передана третій особі кредитором або він не вжив належних заходів для збереження пароля в таємниці. Таку умову доцільно передбачити в договорі [147, с. 55]. При цьому необхідно зазначити, що електронна адреса стає засобом індивідуалізації учасників цивільних правовідносин. Більше того, вітчизняне законодавство закріплює непоодинокі випадки можливої, а подекуди й обов’язкової ідентифікації особи за допомогою електронної адреси. Наприклад: банки, агенти банків та учасники платіжних систем, які приймають готівку (у тому числі за допомогою платіжних пристроїв) для подальшого її переказу, зобов’язані забезпечити розміщення в доступному для огляду клієнтів місці або на моніторі платіжного пристрою інформації щодо електронної адреси (ст. 24.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» [210]); адреса електронної пошти заявника належить до відомостей, які має містити заява на участь в аукціоні, на якому здійснюється продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [184]); в оголошенні про проведення закупівлі за процедурою електронного реверсивного аукціону обов’язково зазначаються адреса електронної пошти замовника (ч. 1 ст. 39-6 Закону України «Про здійснення державних закупівель» [205]).          Суттєва специфіка виконання правочину за допомогою електронних засобів зв’язку виявляється в такій умові, як місце виконання. Завдяки доступності послуг зв’язку та мобільності технічних пристроїв фактичне виконання електронного правочину може бути здійснено практично в будь-якому місці. Більше того, місце знаходження інформаційних систем (адреса сайту, адреса електронної пошти) не пов’язано з фактичним місцем знаходження сторін (місцем проживання фізичної особи, місцем знаходження комерційного підприємства). Тому, на думку окремих науковців, з погляду правових наслідків юридично значущих дій фактичне географічне місцезнаходження для електронної взаємодії не має значення, а традиційна теза про те, що місцем виконання обов’язку слід вважати місце, де належна дія здійснюється відповідною особою, не має практичного значення [163, с. 118]. Однак здається, що така категоричність у вирішення цього питання є принаймні передчасною. А тому доцільніше говорити про застосування до правочинів, що вчиняються за допомогою електронних засобів зв’язку, норми про можливість відступу від загальних правил визначення місця виконання зобов’язання, якщо це випливає із суті самого зобов’язання (ч. 2 ст. 532 ЦК України).          Як показує практика, способи розрахунків, що використовуються при оплаті фізичними та юридичними особами товарів, робіт та послуг, придбаних внаслідок укладення електронного правочину, можна розділити на такі групи: розрахунки поза електронною мережею (оплата на підставі виставленого рахунку — банківський переказ, оплата готівкою по факту доставки); розрахунки за допомогою електронної мережі (розрахунки за допомогою корпоративних банківських карт — розрахункових і кредитових, розрахунки за допомогою спеціальних електронних розрахункових систем, наприклад Cyberplat, Netcheque, Mondex, Digicash, Netcash, Cybercoin) [234]. Розглянемо детальніше специфічні способи здійснення розрахунків між сторонами електронного правочину.          Суттєва особливість виконання електронного правочину випливає із можливості здійснення платежу за допомогою електронних засобів зв’язку. Також безготівкові розрахунки з використанням платіжних документів на паперових носіях не повною мірою відповідають сучасним потребам цивільного обороту. Тому значна частина безготівкових розрахунків здійснюється за допомогою телекомунікаційних засобів зв’язку.          Останнім часом зростає кількість пропозицій здійснювати платежі за товари та послуги за допомогою платіжних пристроїв. Зручне розташування платіжних пристроїв та цілодобовий режим їх роботи дає змогу громадянам скоротити час для здійснення оплати послуг операторів фіксованого і стільникового зв’язку, а також комунальних та інших послуг, поповнення поточних і депозитних рахунків у банках, погашення заборгованості за кредитами тощо. За допомогою таких платіжних пристроїв населенню надаються послуги як банками, так і іншими юридичними особами, тому є потреба унормувати питання щодо надання юридичними особами (комерційними агентами) послуги з приймання платежів для подальшого переказу на користь третіх осіб.          За допомогою електронних засобів зв’язку можуть реалізовуватись як традиційні форми безготівкових розрахунків, та і новітні електронні платіжні засоби. Відповідно до легального визначення під безготівковими розрахунками розуміють перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді [196]. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється ЦК України, іншими законодавчими актами та банківськими правилами. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Під електронним розрахунковим документом розуміють документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами. Слушним вважаємо висловлене в літературі зауваження, що не має підстав розглядати здійснення безготівкових розрахунків електронним способом як самостійну форму розрахунків. Як відомо, під формою розрахунків розуміють встановлені законодавством способи виконання грошових зобов’язань через банк. Форми розрахунків відрізняються один від одного видом розрахункового документа та порядком документообігу. Останній термін слід розуміти як встановлену законодавством процедуру відправлення, отримання, оплати, обліку, зберігання та опрацювання розрахункових документів всіма учасниками розрахункових документів. Перехід на здійснення електронних платежів не змінює ні виду розрахункових документів, встановленого законом, ні порядку документообігу. Змінюється тільки спосіб виготовлення і передачі самих розрахункових документів, а також початковий механізм введення справи по платіжному документу з ручного (паперового) на автоматизований (комп’ютерний) [270, с. 48]. Однак такий висновок не можна поширювати на здійснення розрахунків за допомогою електронних платіжних засобів.          

Вся работа доступна по Ссылке