Правові заходи державних органів нагляду та контролю по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці

          Як вже зазначалося вище, трудове право є передусім соціально орієнованою галуззю права, тобто галуззю, що спрямована на безпосередній захист (соціальний, економічний,          фізіологічний) особи в трудових правовідносинах. Зазначимо, що такий захист реалізується, як безпосередньо працівником, що виражається, наприклад, в популярній на цей час концепції самозахисту ним своїх прав, так і шляхом державного втручання – шляхом нагляду або контролю за ключовими аспектами трудових відносин. Зазначимо, що остання особливість трудового права визначає його специфіку та індивідуальність, не дозволяючи відносити вказану галузь до виключно приватної сфери регулювання.          Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці є невід’ємною частиною державної політики, однією з найважливіших функцій центральних та місцевих органів виконавчої влади й Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У зв’язку з цим важливого значення набуває державний нагляд і контроль за станом охорони праці [60, с. 123-124]. Вказуючи на актуальність державного нагляду та контролю по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці, В.І. Прокопенко доречно підкреслює: «Будь-яке законодавство, особливо законодавство про охорону праці, ефективне тоді, коли воно неухильно виконується усіма зацікавленими учасниками відносин. Для здійснення цієї мети держава уповноважила відповідні органи та інспекції, які здійснюють свої повноваження в двох правових формах: шляхом нагляду і шляхом контролю [3, с. 394-395]. В.І. Щербина зазначає, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи і інспекції, які не залежать в своїй діяльності від роботодавця. Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні. Вищій нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами [2, с. 267].          Слід зазначити, що такі категорії, як «нагляд» та «контроль» не є тотожними в контексті реалізації державної політики в сфері охорони праці. Наприклад, ст. 38 Закону України «Про охорону праці» містить назву «Органи державного нагляду за охороною праці» [18], в свою чергу, згідно п. 42 ст. 4 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1543 [78],          Міністерство соціальної політики України відповідно до покладених на нього завдань здійснює нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю.          Якщо зробити невеличкий екскурс в історію, то можна побачити, що в часи СРСР під державним контролем розумівся контроль, що проводиться представницькими, виконавчо-розпорядчими та спеціальними контрольними державними органами за дотриманням законодавства, трудової та державної дисципліни, суспільного порядку державними та громадськими організаціями та їх посадовими особами, а також громадянами. За змістом і обсягом повноважень розрізнявся загальний державний контроль (за всіма питаннями) та спеціальний (з певного кола питань). Під державним наглядом визначалася система державних органів та інспекцій, які здійснюють нагляд та контроль за дотриманням законодавства, інших норм і правил в окремих галузях народного господарства [53, с. 332]. Сучасна Юридична енциклопедія під державним контролем визначає діяльність державних органів щодо запобігання, виявлення та припинення дій, що суперечать нормам і правилам, встановленим державою. Повноваження органів щодо здійснення державного контролю регулюються Конституцією України, законами та іншими нормативними актами. Державний контроль може бути основним видом діяльності або мати допоміжне значення. Органи, для яких контроль є основним видом діяльності, становлять систему органів державного контролю. Ця система складається з підсистем органів контролю, що діють у певних сферах і галузях суспільного життя. Залежно від суб’єктів, сфери діяльності та деяких інших ознак виділяються такі види державного контролю: парламентський контроль, контроль, що здійснюється органами виконавчої влади (фінансовий, банківський, податковий, митний, санітарно-епідеміологічний, екологічний, гірничий тощо), а також судовий контроль. Крім того, державний контроль може бути відомчим і надвідомчим. Органам державного контролю властиве застосування владно-примусових заходів, спрямованих на проведення контрольованої функції у відповідність із прийнятими рішеннями та чинними нормами і правилами. Державний контроль здійснюється за допомогою і з використанням різних форм і методів [79, с. 138].           Під державним наглядом, згідно цієї ж енциклопедії, слід розуміти вид держаного контролю по забезпеченню законності, дотримання спеціальних норм, виконання загальнообов’язкових правил, що містяться у законах і підзаконних актах. Здійснення державного контролю передбачає постійний, систематичний нагляд спеціальних державних органів за діяльністю не підпорядкованих їм органів або осіб з метою виявлення порушень законності. Розрізняють судовий, конституційний, прокурорський нагляд та окремі види адміністративного нагляду (санітарний, пожежний, екологічний, гірничотехнічний та ін.). Органи державного нагляду, які наділені надвідомчими повноваженнями, у межах своєї компетенції можуть застосовувати заходи впливу щодо об’єктів нагляду. До повноважень державних органів, що здійснюють нагляд, належать запобігання правопорушенням, їх припинення та притягнення винних осіб до відповідальності [79, с. 140].          На думку російських науковців державний контроль – це одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів та інших правових актів, які видаються органами держави. Державний контроль реалізується різними органами: парламентами, рахунковими палатами, конституційними судами, омбуцманами, виборчими комісіями, контрольно-інспекційними органами урядів та міністерств та ін. Відповідно можна виокремити парламентський контроль, фінансовий контроль, конституційний контроль та ін. [80, с. 114]. В свою чергу державні інспекції праці, відповідно до покладених на них завдань, здійснюють державний нагляд і контроль за дотриманням законодавства РФ про працю та охорону праці на відповідній території [81, с. 386].          В.І. Прокопенко під контролем за додержанням законодавства про охорону праці розуміє діяльність уповноважених державних органів, профспілкових організацій та уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці по здійсненню аналізу стану справ щодо додержання норм і стандартів в сфері охорони праці та перевірці правильності, доцільності та ефективності використання усіх повноважень юридичної особи в цій сфері. Під наглядом за додержанням законодавства про охорону праці вчений розглядає діяльність уповноважених державних органів стосовно організацій, що не перебувають у їх підпорядкуванні, яка полягає у здійсненні аналізу стану справ щодо додержання норм і стандартів у сфері охорони праці [3, с. 395].          Відповідно до Юридичної енциклопедії, державний нагляд за охороною праці – це діяльність спеціально уповноважених державних органів та посадових осіб щодо забезпечення законності в галузі охорони праці, дотримання вимог законодавства з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Такими органами в Україні є: Комітет по нагляду за охороною праці України, Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, органи державного пожежного нагляду Головного управління державної пожежної охорони МВС України, органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України тощо [79, с. 141]. Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, вони їм не підзвітні і не підконтрольні.          П.О. Ізуїта, аналізуючи поняття «нагляд» і «контроль», робить висновок, що вони «є формами перевірочної діяльності уповноважених органів та організацій, які не залежать від роботодавця. Відмінність полягає, по-перше, в тому, що контроль здійснюється як уповноваженими державними органами за організаціями, що не перебувають у їх підпорядкуванні, так і вищестоящими органами за підпорядкованими організаціями, а також профспілковими організаціями та уповноваженими найманими працівниками особами з питань охорони праці, а нагляд – тільки уповноваженими державними органами за організаціями, що не перебувають у їх підпорядкуванні. По-друге, нагляд проявляється в аналізі стану справ щодо додержання норм і стандартів у сфері охорони праці, щодо контролю, то поряд з вищезазначеним перевіряється і правильність, доцільність та ефективність використання усіх повноважень юридичної особи в сфері охорони праці. Для контролю притаманним є також те, що контролюючий орган має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного, а також самостійно притягувати винних до юридичної відповідальності» [82].          Хоча нагляд і контроль – різні поняття, завдання і мета їх здійснення є єдиними, підкреслює В.І. Прокопенко, вони спрямовані на забезпечення законності, попередження правопорушень та їх усунення. Відмінність між ними в основному полягає в компетенції органів, що здійснюють ці функції, методах і формах їх роботи. На думку вченого, під наглядом слід розуміти правову форму здійснення захисної функції по додержанню законності в трудових правовідносинах, відповідності дій власника підприємства або уповноваженого ним органу приписам трудового законодавства. Нагляд є особливою правозастосовною діяльністю. Орган, що здійснює нагляд, може вказати на допущені порушення, заявити подання щодо їх усунення, але не покарати, оскільки орган з нагляду не має відомчих повноважень щодо організації, яка перевіряється. Контролем визнається організаційно-управлінська діяльність, що здійснюється вищими відомчими органами, профспілками, трудовими колективами, Радами народних депутатів. Контроль, як перевірка дій власника або уповноваженого ним органу, проводиться з точки зору не тільки відповідності цих дій трудовому законодавству, а й їх доцільності і ефективності, врахування передового досвіду організації роботи у галузі, в даній місцевості [3, с. 395].          На законодавчому рівні повноваження державних органів нагляду та контролю по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці визначені Розділом VI КЗпП України, який називається «Державне управління охороною праці» [27]; Законами України «Про охорону праці» [18]; «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку» [83], «Про пожежну безпеку» [84], «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» [85], Положенням про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. № 50 [86], а також іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.          Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону праці» [18], державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:          – центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;           – спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;           – спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;           – спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.           Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, вони їм не підзвітні і не підконтрольні.          

Вся работа доступна по Ссылке