Глобалізаційні теорії розвитку міст: роль і місце прояву глобалізаційних викликів

          Наприкінці ХХ і на початку ХХІ ст. відбулися такі трансформації соціально-економічного розвитку міст в різних країнах світу, які не могли не залишатися непоміченими. Мали місце вони і в Україні. Їх активно вивчали. В результаті з’явилося ряд теорій глобалізаційного розвитку міст. В цих теоріях можна відслідкувати роль і місце прояву глобалізаційних викликів.          І. Теорії розвитку міст в умовах розгортання глобалізації і «занепаду центрального уряду» На нашу думку, не можливо забезпечити адекватне реагування розвитку міст на глобалізаційні виклики часу без використання основних положень теорій розвитку міст (табл. 1.3). При цьому, зміни у розвитку міста як економічного простору, як системи соціально-функціонального розселення (місця роботи, розваг і т.п.), як штучного середовища проживання та як об'єкта естетичного сприйняття мають розглядатися у різних ракурсах. Адже, глобалізація є багатоукладним явищем, і швидше за все її проявам у великому місті також буде притаманна ця властивість.           Дейвід Вілкінсон глобалізацію розглядає як збірний комплекс різних часто незалежних процесів, кожному з яких притаманний свій темп і своя темпоральність [ 299, с.68]. Така множинність глобалізації проявляється в агентному, просторовому, часовому та галузевому аспектах. У джерелі [272] зазначається, що глобалізацію варто розглядати як злиття багатьох різних окремих "глобалізацій", що мали різний вік, різне географічне походження та різні сфери розгортання. Все це обумовлює виключення Заходу як епіцентру глобалізації, адже західна глобалізація постала зі сплетіння множини інших попередніх (“архаїчних”) “глобалізацій”, а потім злилася ще з іншими “архаїчними” глобалізаціями в одну систему, яка містить безліч течій і контртечій, утверджень і оспорювань, що не дають змоги охарактеризувати її одним вектором або прив’язати до єдиної географічної локальності .          Т.В. Цимбалом доведено, що глобалізація синхронно й діахронно багатоукладна, а тому складається із величезної кількості процесів, зв’язки й напрямки причиновості між якими настільки складні й заплутані, що їх не можливо ідентифікувати як належні до одного наскрізного односпрямованого процесу. Внутрішня складність глобалізації як процесу не дає змоги виявити закон або закономірності її розвитку. Глобалізація не тільки багатоукладна, а й багатовимірна, тобто вона відбувається в усіх сферах і на всіх рівнях – від "мікро" до "макро". Її вплив значно повсюдніший, ніж вплив окремого, навіть масштабного процесу, тож він дозволяє говорити про глобалізацію як про трансформацію, яка зачіпає все в суспільстві, висуваючи імператив структурного перевпорядкування [272].          У зв’язку із цим виокремлюють такі парадигми розуміння цього історичного явища (Я.Пітерс) як: зіткнення цивілізацій” – фрагментація світу відбувається через цивілізаційні відмінності, які базуються на культурній диференціації; „макдональдизація” – гомогенізація культур, яка здійснюється транснаціональними корпораціями і відбувається під прапором модернізації (вестернізації, європеїзації, американізації); „гібридизація” – широкий спектр міжкультурних взаємодій, які приводять до взаємозбагачення [43, с. 22-23].          

Вся работа доступна по Ссылке