Трансформація соціально-економічного розвитку окремих підсистем великого міста під впливом глобалізаційних викликів

          Матеріал, викладений в попередньому параграфі, дозволяє припустити, що глобалізаційні виклики не можуть не супроводжуватися процесами трансформації.          В Словнику іншомовних слів трансформація тлумачиться як зміна, перетворення виду, форми, істотних властивостей і т. ін. чого-небудь [279]. Деякими вченими трансформація тлумачиться не просто як зміна чого-небудь, а як необоротна чи незворотна зміна.          Зазначимо, що глобалізаційні виклики – це, як правило такі виклики, які зумовлюють трансформацію економіки міста загалом і трансформацію, практично, усіх його підсистем зокрема.          Однією із загальних тенденцій розвитку великих міст в умовах глобалізації стає локалізація соціально-економічного розвитку. У межах окремо взятої країни, як правило, найбільш динамічно розвиваються міста, розташовані на перетині торговельно-транзитних шляхів тощо. У таких локальних центрах створюється вагома частка валового внутрішнього продукту (ВВП). Зазначена тенденція у ХХІ столітті притаманна як розвиненим країнам, так і тим, що розвиваються. Це обумовлено: високим рівнем концентрації (локалізації) ресурсів, товарів та доходів; мінімізацією витрат на виробництво і збут товарів та послуг у локальних центрах економічної активності; створенням додаткових ринків, що автоматично активізують економічну діяльність та підприємництво (насамперед йдеться про розвиток ринків послуг, які споживають домогосподарства, фінансові та нефінансові корпорації, сектор загальнодержавного управління тощо).          Сучасний стан розвитку економіки великих міст обумовлений дією низки чинників, які перешкоджають ефективності її функціонування та зумовлюють неминучість структурних трансформацій. До макрорівневих тимчасових факторів, які негативно впливають на економіку регіонів, слід віднести такі: недостатню стабільність процесів в економіці; великі витрати, пов’язані з обслуговуванням державного боргу; високий ступінь імпортозалежності; недосконалість бюджетного процесу; високий рівень тіньової економіки; невідповідність структури промислового виробництва інтересам України; важкий стан у сільському господарстві, яке потребує для підтримки все більших субсидій; недостатня активність інвестиційного процесу; старіння виробничого потенціалу; проблема довгострокового кредитування економіки, особливо її реального сектору; неефективність і недостатня збалансованість зовнішньоекономічної політики [45, с. 126].          Указані фактори негативно впливають на формування економічного й бізнес середовища та породжують низку структурних проблем, що гальмують процес ефективного розвитку економіки країни та її міст. До цих проблем відносимо: по-перше, структурно-системну кризу, яка виникла як результат реформ у суспільно-економічному середовищі; лібералізацію зовнішніх зв’язків; зміну моделі економічних відносин, що, у свою чергу, призвело до негативних наслідків та занепаду галузей загалом; зменшення попиту на продукцію національних товаровиробників; відсутність достатніх імпульсів для підтримки конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Сучасна соціально-економічна ситуація в просторових соціально-економічних системах України характеризується нагальною необхідністю здійснення радикальних структурних зрушень. Однак специфіка ситуації полягає в тому, що при необхідності максимально швидких змін міські території не мають у своєму розпорядженні необхідних обсягів капіталу для переходу до науко- і капіталомістких видів діяльності. Однією з потенційних можливостей для міських територій, виступає перспектива виробництва таких видів товарів (послуг), які не вимагали б надмірно високих витрат праці, науки й капіталу, але дозволяли б використовувати ті ресурси, ті переваги, які, по-перше, поки ще є в українських містах; по-друге, являються унікальними; по-третє, є затребуваними й конкурентоспроможними у світі.          

Вся работа доступна по Ссылке