Складові концепції управління конкурентоспроможністю великих промислових підприємств

          Для ефективного функціонування майже всіх галузей національного господарства має бути досягнутий відповідний рівень конкурентоспроможності вітчизняних підприємств з урахуванням витрат щодо його забезпечення. У зв’язку з цим, питання конкурентоспроможності не тільки окремих промислових підприємств, а і великих корпоративних структур, до складу яких входять ці підприємства у сучасних умовах економічної глобалізації, вважаються актуальною господарською проблемою.          Різним аспектам теорії і практики конкурентоспроможності присвячені відомі роботи зарубіжних та вітчизняних учених, зокрема Р. Акоффа, О. Амоши, І. Ансоффа, К. Боумена, О. Віханського, А. Воронкової, О. Галушко, Є. Голубкова, Б. Губського, Ю. Іванова, Ф. Котлера, М. Мескона, М. Портера, А. Стрікленда, А. Томпсона, Б. Кваснюка, В. Павлової, Г. Скударя, Х. Фасхієва, Р. Фатхутдінова, О. Чернеги, В. Шевчука та ін. [5; 10; 17; 35; 92; 98; 103; 141; 167; 195; 231; 232; 248; 270; 297 та ін.].          Враховуючи вагомі напрацювання в області конкурентоспроможності багатьох учених, слід відзначити, що на сьогодні залишаються наукові проблеми, які потребують розвитку теоретичних і практичних розробок та поглибленого дослідження забезпечення конкурентоспроможності саме на рівні великої корпоративної структури. Важливе значення при цьому мають управлінські рішення, що приймаються на всіх рівнях управління в структурі. Як відомо [231 та ін.], від якості управлінських рішень залежить як конкурентоспроможність окремого підприємства, що входить до складу структури, так і економічна ефективність функціонування всієї структури в цілому.           Вирішення проблеми управління конкурентоспроможністю корпоративної структури потребує наукового обґрунтування управлінських рішень з використанням сукупності сучасних методів аналізу і моделювання, економіко-математичних моделей, організаційно-економічних механізмів виявлення резервів, використання всіх видів ресурсів з урахуванням ефективності функціонування економіко-управлінської системи на рівні промислових підприємств, дивізіонів, холдингів і груп в умовах трансформаційної економіки.          Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок про необхідність проведення системних досліджень та розробки наукових основ управління конкурентоспроможністю великих корпоративних груп, які передбачають вивчення, узагальнення та розвиток теоретичних, методологічних та практичних аспектів. Підвищення наукового рівня процесу прийняття рішень з конкурентоспроможності корпоративної групи дозволить отримати економічний ефект, який має значно перевищувати витрати на розробку, обґрунтування та впровадження технологічних, економічних та організаційних рішень.          Основною перешкодою на шляху підвищення рівня наукового обґрунтування та ефективності рішень із забезпечення конкурентоспроможності слід вважати відсутність наукової концепції управління конкурентоспроможністю великого інтегрованого корпоративного підприємства у промисловості.          Відомо [307, с. 279], що класичне визначення поняття «концепція» трактується як певний спосіб розуміння й тлумачення будь якого предмету, явища, процесу або основної точки зору на цей предмет чи явище, або провідної ідеї щодо їх систематичного висвітлення.          

Вся работа доступна по Ссылке