Регулювання трудових відносин іноземців та осіб без громадянства в Україні

          Окремою підставою суб’єктної диференціації є трудові відносини з іноземцями та особами без громадянства. Міжнародне законодавство оперує терміном – мігрант. Відповідно до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 р. і Конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей держав-учасниць СНД від 14 листопада 2008 р. трудящий-мігрант – це особа, яка є громадянином Сторони виїзду, а також особа без громадянства, яка постійно проживає на території однієї Сторони, законно знаходиться та на законній підставі займається оплачуваною трудовою діяльністю на території іншої Сторони, громадянином якої вона не є та в якій постійно не проживає. Українське законодавство оперує двома термінами «іммігрант», та «іноземець та особа без громадянства». Відповідно до Закону України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 р. № 2491-ІІІ іммігрант – це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання [121].          Що ж стосується термінів «іноземець» та «особа без громадянства», то відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. №3929-ХІІ іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особою без громадянства є особа, яку жодна держава, відповідно до свого законодавства, не вважає своїм громадянином [138]. Ця невизначеність у термінах призводить до того, що в деяких наукових працях і підручниках називають трудовий договір з трудящим-мігрантом, але в тексті оперують поняттям «іноземний працівник» (див., напр., [11, с. 301–305]. А відповідна Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 р. оперує поняттям «іноземець та особа без громадянства» [93].          Якщо керуватися законодавчими термінами, то можемо дійти до висновку, що в терміни «іммігрант», «трудящий-мігрант», «іноземець та особа без громадянства» вкладено різний зміст. Коли йдеться про іммігранта, то закон розуміє особу, яка прибула на постійне проживання до України. Але проживання на території України ще не передбачає, що ця особа є учасником трудових відносин. Термін «іноземець та особа без громадянства» вказує на те, що особа, яка перебуває постійно або тимчасово в Україні, не є громадянином України, тобто вказує на її конституційно-правовий статус. І лише термін «трудящий-мігрант» вказує на учасника трудових відносин.          Можна вважати, що термін «мігрант» охоплює усі випадки, коли рішення про міграцію особа приймає вільно і без зовнішнього примусового фактора.          В основоположних міжнародних документах, зокрема в Загальній декларації прав людини і у відповідних пактах відсутні поняття «мігрант», «міграція».          Найчастіше під міграцією розуміють переміщення осіб незалежно від форми переміщення, мотивів і строків з території однієї держави на територію іншої, яке тягне за собою зміну їх правового статусу.          

Вся работа доступна по Ссылке