Територіальна спрямованість трудового законодавства

          Як уже зазначалося у попередніх параграфах нашого дослідження, сфера дії трудового законодавства не обмежується лише колом осіб та сферою суспільних відносин. До сфери дії трудового законодавства належить також його дія в просторі. Територіальна спрямованість трудового законодавства передбачає його поширення на певну територію. Як зазначається у науковій літературі з теорії права, дія нормативно-правових актів у просторі визначається територіальними межами його обов’язковості [30, с. 314; 76, с. 253].          Правовий простір для дії джерел трудового права пов’язаний з поняттям «територія». Державною територією визнається частина земної кулі, на яку поширюється політичне і юридичне верховенство (суверенітет) держави [4, с. 466].          Територія держави – це обмежений кордонами простір суші, її надра, континентальний шельф, повітряний простір над землею і водною територією, національні і територіальні води (до 12 морських миль) [172, с. 310].          До державної території також прирівнюються морські, річкові і повітряні судна, які перебувають під прапором української держави, території дипломатичних представництв, технічні споруди на континентальному шельфі або в надрах відкритого моря [19, с. 452].          За загальним правилом трудове законодавство поширюється на трудові відносини працівників з роботодавцями, які знаходяться на території держави. У той же час окремі нормативно-правові акти можуть поширюватися лише на роботодавців, що знаходяться на певній території. С. С. Алексєєв у зв’язку з цим поділяє нормативно-правові акти на дві великі групи:          - які діють на усій території держави;          - які поширюються лише на певну її частину [4, с. 467].          Українські автори виділяють два підходи дії нормативно-правових актів: територіальний і екстериторіальний [30, с. 314].          Територіальний підхід передбачає дію нормативно-правових актів у межах території держави.           Стосовно трудового законодавства можемо виділити чотири групи нормативно-правових актів:          - які поширюються на всю територію України;          - які поширюються на окремі території, незалежно від адміністративно-територіальних одиниць;          - які поширюються на територію Автономної Республіки Крим та інших адміністративно-територіальних утворень;          - локальні нормативно-правові акти, які поширюються лише на конкретного роботодавця або визначену групу роботодавців.          Екстериторіальний підхід передбачає дію нормативно-правових актів поза межами держави. Зокрема, це стосується роботодавців, які знаходяться поза межами держави: простір, який прирівняний до території держави, а також у випадках, якщо роботодавець зареєстрований на території України. При цьому двосторонніми або багатосторонніми угодами можуть бути встановлені винятки.          Дія трудового законодавства на усій території України передбачає, що воно поширюється на усі відносини, які виникають у роботодавців, що знаходяться на території України. Це стосується як громадян України, так і іноземних громадян. Це положення випливає із тексту ст. 8 КЗпП України, яка передбачає, що трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснено працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.          

Вся работа доступна по Ссылке