Працівники прокуратури як об’єкт та суб’єкт захисту трудових прав та права на соціальне забезпечення

          Одним із державних органів, покликаних професійно забезпечувати конституційне положення, згідно з яким утвердження і за¬безпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, є прокуратура. Так, відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р., завданням прокуратури є захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина [97]. Дієвість органів прокуратури в цьому напрямі обумовлюється наданими прокурорам Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», іншими нормативно-правовими актами широких повноважень із забез¬печення законності й додержання прав і свобод грома¬дян. Так, Конституція України закріплює, що прокуратура України становить єдину систему, яку очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.          Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Згідно з п. 9 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України прокуратура України виконує функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів. Оскільки відповідно до припису ч. 2 ст. 19 Основного Закону України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то прокуратура України, згідно зі ст. 123 Конституції України, виконує вказані функції через визначені в Законі України «Про прокуратуру» правові механізми (способи, засоби). Крім зазначеного, Закон України «Про прокуратуру» закріплює гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень; систему, структуру i організацію діяльності органів прокуратури; повноваження прокурора; вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих; заходи правового і соціального захисту працівників органів прокуратури.           Слід зазначити, що і в закордонних країнах правовий статус органів прокуратури закріплюється в конституціях та законах про прокура¬туру або судоустрій, в процесуальних кодексах та інших відповідних нормативно-пра¬вових актах. Так, права, обов'язки та завдання органів прокуратури закріплюються в основних законах Албанії, Італії, Іспанії, Македонії, Мальти, Польщі, Португалії, Росії, Словаччини, Туреччини, Угорщи¬ни, Фінляндії, Чехії та деяких інших країн. Наприклад, відповідно до ст. 124 Конституції Іспанії, прокуратура незалежно від функцій, здійснюваних іншими органами, має своїм завданням сприяти відправленню правосуддя з метою захисту законності, прав громадян і охоронюваних законом публічних інтересів, внаслідок своїх обов'язків або за клопотанням заінтересованих осіб, а також спостереження за незалежністю судів і захисту в них суспільних інтересів. Стаття 112 Конституції Італії зобов’язує прокуратуру здійснювати кримінальне переслідування, а ст. 107 закріплює, що прокуратура користується гарантіями, установленими для неї законом про судоустрій [98]. За ст. 149 Конституції Словацької республіки прокуратура захищає законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, а також інтереси держави. Також в Словаччині діють два окремі закони, якими регулюється діяльність прокуратури. Зокрема це Закон «Про прокуратуру» від 28.03.2001 р., що регулює правовий статус прокуратури як державного органу, та Закон «Про прокурорів та правових очікувачів прокуратури» від 28.03.2001 р., який регламентує статус працівників прокуратури.          Сьогодні прокуратура України є одним із найавторитетніших та впливових захисників прав і свобод людини та громадянина. Це підтверджує кількість звернень громадян до даного правоохоронного органу. Практика свідчить, що на прийом до прокуратури, як правило, приходять люди, що мають потребу в безкоштовній юридичній консультації, тому що більше ніде не можуть одержати кваліфікованої допомоги. Загальновідомо також, що кількість звернень громадян до прокуратури значно перевищує кількість аналогічних звернень за судовим захистом. Ситуація пояснюється не стільки тривалою звичкою громадян, скільки доступністю й оперативністю прокуратури порівняно із судом. Так, для звернення до прокуратури не потрібно дотримання яких-небудь спеціальних процедур, грошових витрат, розгляд звернень здійснюється в стислі терміни.          Наприклад, за період 2012-го р. до прокуратури Галицького району м. Львів надійшло 1625 звернень, з яких вирішено 1125. Направлено звернень в інші відомства для вирішення 487, прийнято звернень громадян на особистому прийомі, в тому числі особисто прокурором Галицького району м. Львів – 490. На розгляд до прокуратури району з особистого прийому прокурора Галицького району м. Львів надійшло 134 звернення, котрі передані для розгляду прокурорам прокуратури району. Згідно зі статистичними даними протягом 2012-го р. спостерігається тенденція до збільшення кількості звернень громадян у всіх сферах наглядової діяльності прокуратури порівняно з 2011-м роком. Так, протягом минулого року до прокуратури району надійшло 1625 звернень (за 2011 р. — 1425). Зокрема, така тенденція спостерігається у сфері правозахисної діяльності (2012 р. — 551, 2011 р. — 384), з питань слідства і дізнання (2012 р. — 471, 2011 р. — 404). Зростання надходження до прокуратури району звернень пов’язане в першу чергу з економічним становищем Львівської області, що призвело до виникнення заборгованості із заробітної плати та внесків до фондів соціальної спрямованості на підприємствах, в установах та організаціях району, невиконання та неналежного виконання вимог нормативно-правових актів щодо надання відповідей на звернення громадян особами, котрі згідно із законодавством зобов’язані їх надавати, невиплатою соціальних виплат та допомог пільговим категоріям населення, неможливості захисту в суді порушених прав громадян тощо [99].           Одна з головних умов ефективної діяльності сучасної прокуратури — високопрофесійний кадровий склад, який за своїми діловими і моральними якостями був би здатним виконувати завдання з утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку, захисту прав і свобод людини, інтересів держави та суспільства.          Нормативні документи у сфері функціонування прокуратури встановлюють підвищені вимоги до кандидатів на службу до органів прокуратури. Так, ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посади прокурора або слідчого прокуратури, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Особи, які претендують на зайняття посад в органах прокуратури, до призначення на відповідну посаду подають за місцем майбутньої служби декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та зобов'язані повідомити керівництву органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.          На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше 30-ти років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів — віком не молодше 25-ти років зі стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років. Не може бути прийнята на посаду прокурора або слідчого прокуратури особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.          У юридичній літературі справедливо відзначається, що при доборі та розстановці кадрів у прокуратурі слід виходити з необхідності забезпечення раціонального співвідношення досвідчених і молодих працівників, враховувати стан їх здоров'я, маючи на увазі, що прокурорсько-слідча діяльність пов'язана з великими емоційними та фізичними навантаженнями [100, с. 23].          

Вся работа доступна по Ссылке