Поняття та система житлово-комунального господарства

          Економічний розвиток суспільства зумовлює збільшення потреб у певних послугах, однією з таких є житлово-комунальні послуги. Сучасний розвиток України свідчить, що житлово-комунальне господарство є надзвичайно важливою соціальною галуззю, оскільки розвиток відносини у сфері діяльності суб’єктів надання житлово-комунальних послуг та організації діяльності відповідних суб’єктів у даній сфері відноситься до пріоритетних напрямів внутрішньої політики держави.          На сьогодні житлово-комунальне господарство України складається з певних елементів, до яких відносяться: по-перше, санітарно-технічні підприємства – забезпечують водопостачання та водовідведення, житлово-експлуатаційні підприємства, підприємства з прибирання територій населених місць та санітарної очистки домоволодінь тощо; по-друге, транспортні підприємства – організовують роботу міського громадського пасажирського транспорту, водного транспорту місцевого призначення; по-третє, енергетичні підприємства – електричні, газові та теплофікаційні розподільні мережі, опалювальні котельні, електростанції, газові заводи, які обслуговують населені пункти. Функціонування названих суб’єктів повинно бути направлено насамперед на підвищення добробуту суспільства, його економічного потенціалу, адже зазначені блага є найбільш вагомими для країни.          Для організації та сталого функціонування житлово-комунального господарства насамперед повинна ефективно діяти система органів публічної адміністрації, що забезпечує реалізацію повноважень у цій сфері, оскільки саме вони здійснюють організуючий, а також контролюючий вплив на діяльність суб’єктів житлово-комунального господарства. Нині, в Україні чітко простежується відсутність належної наукової розробки та нормативно-правового регулювання діяльності органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства, що у свою чергу зумовлює актуальність даної проблематики взагалі.          У ході аналізу проблеми у сфері житлово-комунального господарства слід звернути увагу на те, що за роки незалежності України було реалізовано ряд реформ та різноманітних «програм удосконалення», які зумовили не лише позитивні тенденції, а й певні негативні, до яких слід віднести: відсутність системності законодавства у даній сфері, що є однією з передумов зниження рівня контролю з боку уповноважених органів публічної адміністрації за якістю послуг, які надаються; наявність великої кількості технічних умов, що визначають якість надання послуг; низька ефективність та надійність функціонування житлово-комунального господарства, що зумовлено моральною застарілістю обладнання суб’єктів, які надають житлово-комунальні послуги, ряд аварійних мереж; непрозорість тарифної політики тощо. Крім того, дослідження наукової, навчально-методичної літератури з даної проблеми, аналіз думок експертів у сфері житлово-комунального господарства свідчать, що основними причинами наведених несприятливих факторів є: недосконалість нормативно-правової бази щодо функціонування природних монополій; складність житлово-комунального законодавства; недосконалість організації діяльності органів публічної адміністрації; непрозорість адміністративних процедур у сфері житлово-комунального господарства, зокрема порядку здійснення процедур контролю, ліцензування; значний рівень корупції в органах публічної адміністрації та ін.          Досвід європейських країн (Німеччини, Польщі, Франції) щодо організації функціонування житлово-комунального господарства свідчить, що зміст та спрямованість державної політики у вказаній сфері повинні основуватися на законодавчому врегулюванні порядку реалізації прав фізичних та юридичних осіб у даній сфері; чіткого визначення правового статусу органів публічної адміністрації, що відповідальні за реалізацію державної політики у сфері функціонування житлово-комунального господарства; чіткого визначення державних стандартів надання послуг у розглянутій сфері; наявності дієвого механізму контролю не лише за споживачами послуг, а і їх постачальниками.          Отже, основна частина заходів щодо ефективності реалізації державної політики залежить саме від діяльності органів публічної адміністрації. Вбачається, що визначення та реалізація наведених напрямів державної політики дозволить сформувати дієвий та ефективний механізм у даній сфері.          Зауважимо, що для України питання удосконалення національного законодавства у сфері організації діяльності органів публічної адміністрації, зокрема у сфері функціонування житлово-комунального господарства є дуже актуальними. Ці питання постійно перебувають у полі зору вчених, практиків та політичних діячів, що насамперед пов’язане з європейською та світовою інтеграцією України, необхідністю приведення законодавства та системи управління до існуючих світових вимог.          Вказане положення повністю стосується і визначення понятійного апарату, а зокрема поняття «житлово-комунального господарства», яке за своїм змістом повинно відповідати сутності цього явища, адже загальновідомо, що від точності та досконалості понятійного апарату залежить і ефективність правозастосовчої діяльності.           Щодо потреби у розробці єдиного понятійного апарату у сфері житлово-комунального господарства варто погодитись із думкою Л.П. Ягодіної, яка у дисертаційному дослідженні «Управління житлово-комунальним господарством: організаційно-правовий аспект» аналізуючи праці С.С. Алексєєва, Г.В. Атаманчука зазначає, що питання організації сучасної системи органів виконавчої влади й ефективності управління у сфері житлово-комунального господарства потребує чіткого визначення в основних поняттях та категоріях, що використовуються у даній сфері, опису їх функцій та особливостей розвитку. Це дозволяє надати понятійному апарату чіткої визначеності та однозначності. Не визначивши змісту адміністративно-правової категорії, неможливо розкрити зміст правових норм та правовідносин. Крім того, важливою умовою підвищення юридичної культури є введення до правозастосовчої практики уніфікованих понять і єдиних термінів для визначення одного явища [199, с. 12].          Переходячи до безпосереднього аналізу поняття «житлово-комунального господарства», варто зазначити, що нині це поняття можна віднести до ряду дискусійних, оскільки у сучасній науковій, навчально-методичній, довідковій літературі та законодавстві немає єдиного підходу до його визначення. Вказану ситуацію навряд чи можна назвати позитивною, адже, насамперед, це призводить до неоднозначного його тлумачення.          

Вся работа доступна по Ссылке