Мета, завдання та функції органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства України
Розпочинаючи дослідження цільового блоку адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства слід зазначити, що одним із основних елементів цього блоку є визначення мети (цілі) діяльності зазначених органів.
Аналізуючи етимологічний зміст поняття мета зазначимо, що у Словнику української мови дане поняття визначено, як – те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти [170]. Водночас, Український радянський енциклопедичний словник визначає мету як ідеальний результат діяльності [185, с. 582].
До питання визначення поняття мети В.В Цвєтков у дослідженні «Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект)» зазначає, що мета є найважливішою характеристикою процесу управління, його змістом [ 190, с. 31].
При дослідження адміністративно-правового статусу органів публічної адміністрації визначення мети його діяльності є початковим кроком у процесі формування його організаційної побудови, оскільки саме зміст мети визначає необхідність наявності будь-якого структурного елементу (підрозділу) даного органу. Наведену думку ще у 70 роках ХХ ст. у підручнику «Механізм управління у розвиненому соціалістичному суспільстві» висловив Ю.О. Тихомиров. На думку вченого, правильне формування мети (цілі) є передумовою ефективності управління, що насамперед правильно визначає характер системи органів влади в цілому та її підсистем зокрема [182]. Крім того варто погодитися із думкою Л.П. Ягодіної, яка у дисертаційному дослідженні «Управління житлово-комунальним господарством: організаційно-правові аспекти» зазначає, що реально, вичерпно, управлінський процес лише формування цілі не може забезпечити, адже вона може бути досягнута шляхом закріплення її у праві [199, с. 38].
У сучасних наукових дослідженнях існують різні критерії класифікації мети (цілей) діяльності органів публічної адміністрації. Так, в залежності від періоду (часу) реалізації цілі діяльності органів публічної адміністрації поділяються на довгострокові, середньострокові та короткострокові.
Щодо сфери житлово-комунального господарства окремі довгострокові цілі діяльності органів публічної адміністрації визначені у деяких нормативно-правових актах. Так, зокрема, Концепція вдосконалення державного регулювання природних монополій, що затверджена Указом Президента України від 27.09.2007 № 921/2007 визначає такі довгострокові цілі діяльності органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства:
– забезпечення балансу інтересів споживачів, держави та суб’єктів господарювання;
– створення відповідних умов для надійного забезпечення споживачів якісними товарами та послугами у необхідному обсязі та за економічно обґрунтованими цінами;
– забезпечення ефективного розвитку суб’єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суб’єктів господарювання, що діють на суміжних ринках;
– забезпечення недискримінаційного доступу як споживачів, так і постачальників до товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб’єктами господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суб’єктами господарювання, що діють на суміжних ринках [38].
Середньострокові цілі. Аналіз нормативно-правових актів, що діють у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009–2014 роки дозволяє виокремити такі середньострокові цілі діяльності органів публічної адміністрації:
– по-перше, визначенні засад реалізації державної політики рефо рмування житлово-комунального господарства;
– по-друге, здійснення заходів щодо підвищення ефективності та надійності функціонування житлово-комунального господарства;
– по-третє, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів;
– по-четверте, реалізація заходів щодо реформування житлово-комунального господарства, шляхом формування відповідно до вимог світових стандартів ринку житла, а також запровадження недискримінаційних економічних відносин між суб’єктами ринку та державою з поступовим обмеженням функцій держави як суб’єкта господарювання та посиленням її впливу на формування ринкової інфраструктури [7].
Короткострокові цілі. Аналіз згаданої раніше Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009–2014 роки дозволяє виокремити такі короткострокові цілі діяльності органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства:
– формування державної житлової політики;
– розробка та прийняття програм утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, у тому числі проведення реконструкції застарілого житлового фонду;
– забезпечення надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення;
– організація та забезпечення роботи суб’єктів господарювання з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, у тому числі з використанням альтернативних джерел енергії та видів палива;
– розробка, прийняття та реалізація програм щодо розвитку міського електротранспорту [7].
Крім того, Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», що затверджений Указом Президента України від 12 березня 2013 року №128/2013 передбачає такі додаткові короткострокові цілі діяльності органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства:
– забезпечення рентабельного функціонування та інвестиційної привабливості підприємств житлово-комунального господарства;
– впровадження методології стимулюючого регулювання у сфері комунальних послуг з метою підвищення ефективності діяльності та оновлення основних фондів підприємств житлово-комунального господарства;
– удосконалення системи тарифоутворення на житлово-комунальні послуги;
– удосконалення системи соціального захисту у сфері житлово-комунального господарства в процесі приведення тарифів та цін до економічно обґрунтованого рівня;
– підвищення рівня розрахунків у сфері житлово-комунального господарства;
– удосконалення регулювання системи відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг;
– забезпечення комерційного обліку води та тепла;
– здійснення заходів із формування енергоефективної поведінки населення;
– впровадження механізму енергосервісних договорів для підвищення енергоефективності будівель бюджетних установ;
– удосконалення нормативного регулювання енергетичної ефективності будівель;
– удосконалення механізму державно-приватного партнерства для модернізації інфраструктури, залучення приватного капіталу для реалізації інвестиційних проектів у сфері житлово-комунального господарства [10].
Слід зазначити, що крім наведених вище видів цілей, у науковій та навчально-методичній літературі виокремлюють ще один підхід до класифікації цілей. Так, зокрема, авторський колектив навчального посібнику «Державне управління» за редакцією А.Ф. Мельника вважає, що цілі державного управління також поділяють на: стратегічні, пов’язані з якістю суспільства, його збереженням і перетворенням; тактичні; оперативні.
Стратегічні цілі розгортаються у тактичні, що фіксують великі блоки дій щодо досягнення перших, а тактичні – в оперативні, які визначають щоденні й конкретні дії з досягнення стратегічних і тактичних цілей. Тактичні цілі, як правило, мають визначатися програмами діяльності уряду, центральних і місцевих органів виконавчої влади, цільовими програмами [101, с. 85].
