Тактичні особливості допиту підозрюваних, потерпілих, свідків

          Специфічність відображення торгівлі дітьми у навколишньому середо-вищі обумовлює важливість допитів на початковому етапі розслідування осіб, які були задіяні у механізмі злочину.          Допит підозрюваних.           Показання підозрюваного є важливим джерелом доказів у кримінальній справі, оскільки їх предметом є, насамперед, його власні дії. Показання підозрюваного мають двоїсту природу. По-перше, це доказ, тому що в них містяться фактичні дані про обставини злочину, по-друге – вони є засобом захисту.           Допит доцільно проводити відразу після затримання, коли підозрюваний знаходиться у великій нервовій напрузі. Ефективність допиту, як зазначають О.М. Васильєв, Л.М. Карнеєва, зростає через те, що нервове збудження підозрюваного сприяє правдивим показанням бо до цього мо-менту він ще не встиг продумати систему захисту [15, c. 125]. Показання підозрюваного є відправним пунктом для провадження слідчих (розшукових) дій, спрямованих на спростування або підтвердження отриманих даних.          В процесі допиту осіб, затриманих за підозрою у вчиненні торгівлі дітьми, для викриття винних, слідчий використовує наявні на той момент зібрані докази в справі: показання свідків і потерпілих, речові докази, висновки судових експертиз тощо. Можна виділити три типові ситуації, що виникають під час проведення допиту підозрюваного [196, с. 349].          1. Підозрюваний дає правдиві показання. В безконфліктній ситуації, коли підозрюваний дає правдиві показання і визнає свою вину у вчиненні торгівлі дітьми, головне тактичне завдання слідчого полягає у з’ясовуванні і фіксуванні показань допитуваного в повному обсязі його поінформованості. Необхідно деталізувати і конкретизувати показання, щоб усі обставини можна було перевірити і підкріпити іншими доказами. Деталізація показань шляхом постановки додаткових уточнюючих запитань проводиться після вільної розповіді допитуваного.           2. Показання підозрюваного є суперечливими. Особи, які дають показання суперечливого характеру, як правило, скривають обставини вчинення торгівлі дітьми, що посилюють кримінальну відповідальність і тягнуть за собою більш суворе покарання. До таких обставин відносяться: вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, організованою групою; наявність епізодів злочинної діяльності про які невідомо слідчому тощо.          Ефективним прийомом допиту, спрямованим на виявлення неправди у показаннях підозрюваного, є максимальна деталізація фактів, повідомлених допитуваним [62, с. 98]. При чому чим більше неправдивих відомостей повідомляє особа, тим легше її викрити у неправді, оскільки вигадані факти неможливо продумати до дрібниць, а тим більше, зберегти їх у пам’яті. В цієї ситуації слідчий повинен застосовувати тактичні прийоми, спрямовані на викриття допитуваного в неправді та переконання в необхідності дати правдиві показання. Вказані тактичні прийоми за характером і спрямованістю, на думку Р.С. Бєлкіна, можна поділити на три групи: прийо-ми емоційного впливу; прийоми логічного впливу; тактичні комбінації [10, с. 116-117].          3. Підозрюваний відмовляється від дачі показань або повідомляє завідомо неправдиві відомості. Вказана ситуація є гостро конфліктною і виникає в зв’язку з впевненістю допитуваного в своїй безвинності, в надії уникнути покарання або отримати більш м’яке покарання, в зв’язку з не-довірою слідчому, що проводить розслідування тощо. Під час допиту доцільно використовувати лише окремі, ретельно вибрані фрагменти протоколів слідчих дій або матеріалів відповідних аудіо чи відеозаписів, що проводилися під час негласних слідчих (розшукових) дій щодо конкретних обставин, створюючи у підозрю¬ваного враження, що механізм вчинення злочину слідчому уже відомий.           Допит підозрюваних при розслідуванні торгівлі дітьми, що вчинюється групою осіб має свої особливості [186, с. 176]. Приймаючи це до уваги, слідчий повинен, для досягнення мети допиту, з числа всіх підозрюваних у вчиненні торгівлі дітьми, першими допитати учасників групи з менш сильними вольовими якостями, а також осіб, чия участь у діяльності злочинної групи мала другорядний характер. Як правило, ці особи більш схильні до продуктивного контакту зі слідчим і дачі більш правдивих пока-зань.          Допити підозрюваних проводяться після ретельної підготовки, виходячи з наявних даних про конкретні дії кожного з причетних до вчинення злочину осіб, їх безпосередньої ролі у злочинній дія¬льності групи, з урахуванням вже зібраних доказів – показань потерпілих, свідків, результатів оперативно-розшукових заходів, а також їх психологічного настрою. Крім того, необхідно використовувати протиріччя і конфліктні стосунки між окремими учасниками групи. Це обумовлено тим, що в період успішної діяльності злочинне угруповання являє собою психологічно спаяне формування, а у випадках, коли воно терпить невдачі, виникає загроза викриття і притягнення окремих його учасників до відповідальності, посилюються тенденції до його роз’єднання, виявляються протиріччя і приховані конфлікти. Допити доцільно проводити із застосуванням відео та аудіотехніки, що дозволяє, окрім закріплення попередніх показань, отримати експериментальні зразки голосів для проведення експертизи відео-, звукозапису (у разі наявності аудіозапису телефонних або інших розмов), оскільки у деяких випадках підозрювані відмовляються надати експериментальні зразки голосів.          Типовими завданнями, що необхідно розв’язати при допиті підозрюва-них, які здійснювали продаж дитини є встановлення: родинних зв’язків з потерпілим, часу виникнення умислу та обставини, що спонукали на продаж, спосіб пошуку та особистість покупця, співучасників злочину та інші обставини. Питання, що необхідно встановити під час допиту підозрюваного у покупці дитини: ціль покупки, спосіб зв’язку з продавцем, наявність посередників та ін. Під час допиту підозрюваного, крім іншого, необхідно встановити, чи знав він про вік дитини (при сексуальній або трудовій експлуатації неповнолітніх); мотивацію продажу або купівлі дитини та обставини, які спонукали до цього; яким чином формувалася ціна на дитину (з власних розрахунків, від знайомих, з Інтернету, інших джерел) – при купівлі-продажі дитини; яким чином виник умисел на продаж дитини (наприклад, у випадку використання органів для трансплантації -- хтось звернувся з такою пропозицією, сам проявив ініціативу тощо); особи посібників та співучасників злочину, наприклад посередників при купівлі-продажі дитини; сума, яку планував отримати; чи були власні витрати, пов’язані з даною угодою і в якій сумі; яким чином домовлялися з покупцем; чи зустрічалися особисто: де, в який час, за яких обставин, чи були присутні інші особи під час зустрічі; якщо особисто не зустрічалися - яким чином і за допомогою яких засобів спілкувалися, контактна інформація (номери телефонів, адреси електронної пошти тощо); кому, коли, де, на яких умовах необхідно було передати потерпілих дітей/дитину (у випадку, коли до безпосередньої передачі не дійшло і злочинці були затримані на стадії вербування або переміщення); місця знаходження письмових та речових доказів у справі – документів на дитину, речей, що належали дітям тощо; наявність інших потерпілих від злочинної діяльності і місця їхнього знаходження; де мешкали – вдома чи орендували житло, якщо орендували – де, у кого, на яких умовах, з ким та інші обставини, в залежності від матеріалів справи.           У справах про торгівлю людьми допит є однією з найважливіших першочергових гласних слідчих (розшукових) дій, оскільки він відбувається після затримання та особистого обшуку особи, підозрюваної у торгівлі. Проведення допиту затриманого відразу після затримання забезпечує можливість своєчасної реалізації підозрюваним свого права на захист й має величезне тактичне значення. Особа, яка підозрюється у вчиненні торгівлі людьми, знаходячись у момент затримання у певній психологічній розгубленості, ще не встигла визначити лінію своєї поведінки, продумати пояснення, які виправдовують її дії. Тому невідкладний допит підозрюваного, як правило, сприяє отриманню більш повних та достовірних показань.          Важливу роль при проведенні допиту відіграє використання тактики встановлення психологічного контакту з допитуваною особою. У зв’язку з цим варто враховувати, що підсистема тактичних прийомів, які сприяють адаптації до обстановки допиту і усуненню небажаних станів психіки допитуваного, спрямованих на встановлення психологічного контакту, може включати: уточнення анкетно-біографічних даних; бесіду на сторонню або цікаву для допитуваного тему, яка не стосується предмета допиту; демонстрацію слідчим поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси тощо. У ситуації, яка характеризується повним або частковим збігом інтересів допитуваного і суб’єкта допиту, основне тактичне завдання особи, яка проводить допит, полягає у з’ясуванні і фіксації показань допитуваного у повному обсязі його поінформованості, конкретизації та деталізації їх, щоб кожна з обставин, що фігурують, могла бути перевірена і підкріплена іншими доказами. Разом з тим, дуже важливо не зробити ситуацію допиту конфліктною, не спровокувати своїми діями, по¬ведінкою конфлікт з допи-туваним.          У такій ситуації при допиті особи, підозрюваної у вчиненні торгівлі людьми, насамперед детально з'ясовуються:            обставини, що явилися підставою для затри¬мання;            де, коли, при яких обставинах вчинена торгівля людьми;           спосіб її вчинення (конкретні прийоми, операції по безпосередньому переміщенні потерпілих через державний кордон України);           чи мали місце підготовчі дії до вчинення торгівлі людьми;           які знаряддя і технічні засоби використовувалися при вчиненні торгівлі людьми;           коли, у зв’язку з чим з’явився намір на вчинення торгівлі людьми;           протягом якого періоду здійснювалася злочинна діяльність;           чи вчинено торгівлю людьми одноособово чи в складі злочинної групи;           кількість співучасників торгівлі людьми, відомості про них;           які ознаки злочинної групи (час створення, період діяльності), корислива спрямованість її дій, розподіл ролей у групі, наявність міжрегіональних злочинних зв’язків (характер, спрямованість, форми) тощо;           причини та умови, що сприяли вчиненню даного злочину.          Основними тактичними прийомами допиту у безконфліктній ситуації є вміння вислухати вільну розповідь допитуваного, правильна постановка уточнюючих, пояснюючих, доповнюючих і контролюючих запитань, спрямованих на конкретизацію і деталізацію показань,          перешкоджаючих зміні їх на неправдиві, з'ясування даних для перевірки вже відомих фактів, одержання нових відомостей тощо.          Однак допит підозрюваного по даній категорії кримінальних справ в більшості випадків має конфліктний характер, частіше усього допитуваний протидіє працівникам дізнання (слідства) у встановленні істини. Підозрюваний, як правило, відстоює свою невинність, посилаючись при цьому на добровільну згоду на переміщення, зайняття проституцією, замовчує про співучасників і окремі епізоди злочинної діяльності або взагалі відмовляється давати показання.          В умовах конфліктної ситуації тактика допиту підозрюваного є більш складною. У таких ситуаціях допитуваний, як правило, навмисне перекручує відому йому інформацію, заперечує факт вчинення торгівлі людьми, надає неправдиві показання або взагалі відмовляється від них. Тому результатив-ність допиту підозрюваного в такій ситуації залежить, як правило, від повноти зібраної слідчим інформації про незаконні дії злочинця, а також від правильного вибору і застосування тактичних прийомів.          

Вся работа доступна по Ссылке