Особливості призначення судових експертиз

          Важливу роль в доказуванні обставин торгівлі людьми відіграють судові експертизи. Висновок експерта у справах про торгівлю дітьми є одним з вагомих засобів доказування. Конкретизуючи дане положення, В.Д. Арсеньєв указує, що висновок експерта є доказом і відноситься до групи засобів доказування [4, с. 39]. Вказане необхідно уточнити. Згідно ч. 2. ст. 84 КПК України висновок експерта являє собою процесуальне джерело доказів, а безпосередньо доказами є факти, встановлені експертом на підставі застосування спеціальних знань і відображені у висновку. Останні обумовлюють особливий комплекс методів і методик дослідження, спрямованих на встановлення фактичних даних у справі. Вимога до змісту висновку експерта характеризує його як самостійний первісний доказ, отриманий поза залежністю від інших доказів. Самостійність і первісність експертного висновку, як вказує І.Л. Петрухін, не залежать від того, чи містить він тільки нові дані, або підтверджує (заперечує) інші засоби дока-зування [121, c. 55].           Аналіз питань, які ставляться на вирішення перед експертом, показує, що вони головним чином спрямовані на встановлення обставин події злочину: час, спосіб, знаряддя, механізм слідоутворення та ін. Більшість фактичних даних, встановлюваних експертом при дослідженні представлених слідчим об’єктів, входять до об’єктивної сторони злочину. Це є закономірним наслідком природи об’єктів дослідження, які являють собою матеріальні утворення із просторовими межами. Об’єкти експертизи залучаються в сферу кримінального судочинства через їхню здатність відображати дії злочинця як фізичний процес, зберігати на собі сліди даних впливів. Інакше кажучи, експертні дослідження спрямовані на виявлення ознак дії, яка мала місце в певних просторових границях і певному тимчасовому проміжку.           Разом з тим, необхідно відзначити, що висновок експерта, доводячи об’єктивно обставини злочинної події – ознаки об’єктивної сторони складу злочину, дозволяє вирішувати питання встановлення ознак суб’єктивної сторони. Спрямованість дій вказує на спрямованість умислу, мотив і ціль. Тобто, спрямованість умислу, мотив і ціль об’єктивуються в діях суб’єкта злочину й у їхніх наслідках [193].           Потрібно відзначити, що одним із ключових моментів доказування у справах даної категорії є суб’єктивна сторона злочину, зокрема, наявність умислу саме на продаж дитини, одержання грошей або іншої матеріальної вигоди в результаті зовні законних і звичайних операцій з дитиною. Як відзначив В.Я. Петелін, елементи суб’єктивної сторони діяння «...дотепер встановлюються в ході слідства часто емпірично» [120, с. 14], без використання можливостей не тільки природно-технічних наук, але навіть даних психології поведінки й психології особистості.          Принципова можливість установлення ознак суб’єктивної сторони злочину ґрунтується на тому, що індивідуальна вина суб’єкта (суб’єктивна сторона діяння) є факт, якій об’єктивно існує поза свідомістю слідчого ще до того, як у слідчого сформується саме судження про винність особи, у силу чого цей факт може й повинен бути доказаний за допомогою різних доказів [32, с. 103]. З іншої сторони елементи суб’єктивної сторони злочину недоступні для доказування, як готовий об’єктивний факт, вони не мають однозначного відображення в об’єктивних обставинах вчиненого, найчастіше безпосередньо не сприймаються. У зв’язку із цим встановлення суб’єктивної сторони діяння є завжди здійснюваний по етапах процес виявлення доказів, у тому числі за допомогою судово-експертного дослідження. Г.А. Злобін й Б.С. Нікіфоров вказують, що встановлені факти підтверджують або спростовують те або інше, що припускається як нормальне, суб’єктивне відношення людини до своїх дії [48, с. 243]. Про вину, мотив і мету як обставинах, що підлягають доказуванню, можна говорити тільки тоді, коли вони виразилися у певних діях або бездіяльності особи. Встановлення суб’єктивної сторони здійснюється шляхом аналізу цих обставин як елементів правосвідомості і як елементів індивідуальної злочинної поведінки, наповненої специфічним для даного виду злочину змістом. Це й обумовлює важливу роль судових експертиз, за допомогою яких виявляються всілякі обставини об’єктивної сторони злочину, у тому числі й ті з них, які характеризують безпосередньо суб’єктивну сторону діяння.          У психологічних елементах суб’єктивної сторони злочину завжди відо-бражаються об’єктивні ознаки злочину: об’єкт, предмет, характер дії, спосіб здійснення злочину, наслідкі діяння, обстановка, місце, час і ін. Установленню суб’єктивної сторони злочину, зокрема умислу, можуть сприяти дані про вид застосованого знаряддя, тобто встановлення придатності використаного знаряддя для досягнення злочинного результату. Непридатність використаного знаряддя для досягнення злочинного результату свідчить про необережність або відсутність умислу. При роз-слідуванні злочинів проти життя та здоров’я особи питання про умисел вирішується виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховується спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізація поранень та інші факти [108, с. 274].          При доведенні вини суб’єкта висновок експерта може надати істотну допомогу не тільки при дослідженні спрямованості волі особи, але й тоді, коли вирішується питання, чи мали взагалі місце вольові дії, що утворюють зміст умислу. Це підтверджують випадки, коли з обставин справи випливає, що ті або інші дії міг зробити обвинувачений або потерпілий, а обвинувачений стверджує, що їх вчинив потерпілий. Оскільки умисел існує не сам по собі, а у зв’язку з певним об’єктом, на який він спрямований, способом і знаряддями вчинення злочину, які у свою чергу існують у відношенні й до суб’єкта, і до об’єкта злочину [97, c. 95], то експертні дослідження, що розкривають зв’язок між цими елементами, як моментами тої самої події, також можуть забезпечувати слідство необхідними даними, що доводять вину суб’єкта. О.О. Ейсман підкреслює, що експертні висновки, що розкривають зв’язки взаємодії людини із зовнішнім середовищем, дозво-ляють розглядати те або інше явище, як прояв умислу суб’єкта, можуть бути покладені в обґрунтування вини особи, якщо між виявленими обставинами простежується «зв’язок їх через загальну для них сутність: кожне з них є прояв умислу. Умисел... становить їхню загальну сутність» [203, с. 19].          Зміст й спрямованість умислу, як відзначив І.М. Лузгін, побічно відображаються й у деяких слідах і різноманітних змінах матеріальної обстановки на місці скоєння злочину [97, с. 33]. «Розшифровка» слідчим цих слідів перетворює їх разом з висновком експерта в незамінні матеріальні показники, що розкривають зміст вини, мотиву й мети вчинення злочину. Таким чином, роль судової експертизи при доказуванні вини не вичерпується встановленням обставин, що безпосередньо входять у суб’єктивну сторону злочину (ознаки інтелектуального або вольового критерію провини). Важливу роль вона грає й тоді, коли виявлені експертом факти відносяться до об’єктивної сторони діяння або суб’єкту злочину, але обов’язково повинні бути прийняті до уваги при аналізі вини в силу того, що, по-перше, тільки з урахуванням цих обставин може бути зрозумілий зміст дій суб’єкта, його умислу; по-друге, щораз повинна бути доведена не вина взагалі, а вина відносно певних дій, певних наслідків. При розслідуванні торгівлі дітьми для доказування окремих обставин суб’єктивної сторони призначаються різні види експертиз. В криміналістичній літературі наведені рекомендації щодо призначення таких експертиз [142, с. 121-122; 144, с. 184-223; 149, с. 123-127; 155; 175, с. 133-141]. Однак, розслідування торгівля малолітніми має особливості, які необхідно враховувати при виборі виду судових експертиз та формулюванні завдань експертам. Крім того, аналіз слідчої практики показує, що не всі сучасні можливості судових експертиз й не весь існуючий їх спектр використовується при розслідуванні цих злочинів.          

Вся работа доступна по Ссылке