Кримінологічні показники злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом
Конституція України проголосила, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава [3]. Перед державою поставлено завдання забезпечити громадську безпеку суспільства, належний правопорядок, гарантований захист правовими засобами конституційних прав та інтересів громадян, державних організацій та установ, громадських формувань, усіх приватних структур. Одним із чинників, які створюють серйозну загрозу розвитку держави, є злочинність, оскільки криміногенна ситуація, яка склалася у теперішній час, перетворилася на найбільш небезпечне соціальне зло.
Злочинність – це історичне мінливе соціальне та кримінально-правове явище, що охоплює сукупність злочинів, вчинених у відповідній державі за той чи інший період часу. Стан злочинності неоднаковий у різних соціально-економічних формаціях. Її рівень і структура змінюються на окремих етапах розвитку певної формації залежно від змісту і тенденції, причин та умов злочинів, а також від визначення державою кола діянь, які є злочинними [62, с. 26].
Злочинність є соціальним явищем, наслідком причин та умов, що мають соціальний характер. Злочинність – це віддзеркалення тих негативних суперечностей, що існують у нашому суспільстві. Вона є соціальною тому, що складається з дій, вчинених людьми в суспільстві проти інтересів всього суспільства чи певної його частини. Неможливо намагатися вплинути на злочинність, не змінивши соціальних умов, які її породжують. Якщо в основі злочинності лежать об’єктивні фактори, то ні жорстокі покарання, ні найдосконаліше кримінальне законодавство не зможуть радикально вплинути на стан злочинності [62, с. 61].
Вивчення злочинності як соціального явища, як соціального “зла” неможливе без вивчення соціальних наслідків, перш за все, жертв злочинів на різних рівнях їх класифікації та ступеня віктимізації [63, с. 105].
На рівні масового явища злочинність має самостійні форми руху, знаходить такі зв’язки з іншими загальними явищами, які відсутні чи принаймні не можуть бути безпосередньо встановлені при аналізі індивідуальних випадків [62, с. 64].
Сучасна злочинність в Україні є злочинністю кризового типу: з одного боку, вона породжена соціальною кризою в державі, а з іншого, будучи її породженням, є чинником поглиблення цієї кризи [64, с. 6].
З’ясування суті злочинності, а також її детермінантів буде неповним без урахування інших негативних суспільних явищ, що тісно пов’язані з нею. Ці явища досить різноманітні, але всі вони сприяють існуванню злочинності і навпаки. Тобто одне є обумовленим і взаємодіє з іншим. Негативні явища ніби обрамовують злочинність, тому їх ще називають “фоновими” [12, с. 322]. Одним із таких явищ є бродяжництво.
Злочини, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, становлять особливу загрозу суспільству і державі, оскільки у взаємодію вступають два соціально негативних явища, які розвиваються та існують у вигляді вчинення злочинів відносно таких соціально незахищених осіб, як бродяги.
В основу “фонових явищ” покладено аморальність, бажання жити всупереч інтересам суспільства. Деяка частина названих проявів може мати місце внаслідок несприятливого збігу таких обставин, як безвихідна ситуація. Однак це не змінює загальної криміногенної ролі “фонових” явищ, яка виявляється у такому: ведення паразитичного способу життя вимагає певних коштів, які найлегше здобути злочинним шляхом; стан наркотичного або алкогольного сп’яніння послаблює самоконтроль особи, що полегшує вчинення злочину; аморальність призводить до підвищеного ризику стати жертвою злочину, тобто до високого рівня віктимності.
Таким чином, “фонові” явища можна визначити як сукупність аморальних проявів, що суперечать загальноприйнятим нормам поведінки і органічно взаємопов’язані зі злочинністю, оскільки детермінують одне одного і тягнуть за собою соціальну деградацію особи (а зрештою – і всього суспільства) [12, с. 322, 323].
Злочинність характеризується кількісними (стан, рівень, динаміка) та якісними (структура, характер) показниками.
Слід зазначити, що стан злочинів визначається із кількості злочинів, вчинених на тій чи іншій території за певний період часу; рівень злочинів – із кількості злочинів, вчинених на тій чи іншій території за певний період часу на задане число мешканців. Географія злочинів означає розподіл вчинених злочинів відносно даної категорії осіб за видами розселення людей за різними регіонами і типами населених пунктів [65, с. 14].
Структура злочинності – це внутрішня, притаманна їй ознака, що розкриває її будову, окремі складові частини в загальній їх сукупності за визначений відрізок часу та на визначеній території. Від того, якою є структура злочинності залежить і напрямок головного удару в її протидії. Структура виразно показує, що таке злочинність у безпосередніх конкретних умовах, якою є визначальна якість цього явища [62, с. 67].
Динаміка злочинності – це показник, який відображає зміну її рівня та структури протягом певного тимчасового періоду. На динаміку злочинності як соціально-правове явище впливають дві групи факторів. Перша – це причини та умови злочинності, демографічна структура населення й інші фактори, соціальні процеси та явища. Друга – це зміни законодавства, що розширюють або звужують сферу злочинних діянь [62, с. 67].
На території України у 2005 році всього було зареєстровано 485725 злочинів, з яких залишилося нерозкритими 184800 (з них 97129 тяжких та особливо тяжких); у 2006 році – 420900, не розкрито 149921 (з них 72731 тяжких та особливо тяжких); у 2007 році – 401293, не розкрито – 133221 (з них 59918 тяжких та особливо тяжких); у 2008 році – 384424, не розкрито 118814 (з них 50237 тяжких та особливо тяжких); у 2009 році – 434678, не розкрито 165576 (з них 65336 тяжких та особливо тяжких); у 2010 році – 515833, не розкрито 237224 (з них 91174 тяжких та особливо тяжких); у 2011 році – 393161, не розкрито 135946 (з них 138975 тяжких та особливо тяжких); у 2012 році (до 20 листопада 2012 р.) – 443665, не розкрито 205506 (з них 155006 тяжких та особливо тяжких) [66].
У зв’язку з набуттям чинності 19 листопада 2012 року Кримінального процесуального кодексу [67] статистичний облік проводиться за іншим процесуальним механізмом – згідно з Єдиним реєстром досудових розслідувань.
Таким чином, визначаючи кількісні та якісні показники злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом, необхідно дослідити їхній стан, рівень, структуру та географію. Аналізуючи вищезазначені показники, можна дослідити динаміку вчинення цих злочинів.
Згідно зі статистичною інформацією Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2004-2012 рр. на території України було зареєстровано 92 злочини, що вчинені відносно осіб, які займаються бродяжництвом.
При дослідженні стану злочинів, вчинених відносно осіб, які займаються бродяжництвом, необхідно враховувати рівень латентності, тобто вчинені злочини, які з різних причин не знайшли відображення в офіційних статистичних звітах.
Зазначена кількість злочинів дуже низька і вказує на високий рівень латентності. Так, зокрема, за сім років у Миколаївській, Вінницькій, Полтавській, Чернігівській, Житомирській та Рівненській областях зареєстровано лише по одному злочину, вчиненому відносно осіб, які займаються бродяжництвом.
Науковці намагаються дати відповідь на питання, чому багато злочинів залишаються латентними, коли не відома не лише особа злочинця та жертви злочину, а й сам факт вчинення злочину. На сьогодні віктимна латентність є одним із актуальних проблем, яку необхідно розглядати [68, с. 17].
