Детермінанти злочинів, що вчинюються відносно осіб, які займаються бродяжництвом
Сучасний світ характеризується підвищенням темпів розвитку багатьох соціально-економічних процесів, що відбуваються досить складно, суперечливо, з інтенсивною зміною тенденцій. Зростання світової економіки, урбанізація, міграція значних мас населення та інші глобальні процеси призводять до ускладнення криміногенної ситуації, її динамічності та непередбачуваності [78, с. 3].
Злочинність є однією з найгостріших проблем суспільства. У багатьох країнах її ставлять на друге-третє місце після проблем економічного характеру. Поширення злочинності зумовлює необхідність детального вивчення злочину не тільки як повсякденного кримінально-правового явища, що карається тими чи іншими санкціями, але й явища соціального, яке має місце в конкретному соціумі та зумовлене певним причинно-наслідковим зв’язком [79, с. 137].
Передумовою реального запобігання злочинності є детальне вивчення факторів, що її детермінують. Специфіка соціальної причинності, вираженої через суспільні відносини людей, які виступають причинами та наслідками, полягає в наявності різних форм зв’язків. Особлива складність причинних відносин та зв’язків суспільної системи сприяє формуванню різних теорій і концепцій стосовно того, що визначає й обумовлює існування та відтворення злочинності [80, с. 187].
Різноманітні види закономірностей залежності між явищами охоплюються поняттям детермінації. Це поняття є значно ширшим від причинного зв’язку. Проте водночас останнє є більш конкретним та змістовним. Як різновид закономірного зв’язку причинність має певні ознаки: загальність, необоротність, просторова та часова безперервність, за своєю природою вона має генетичний характер [81, с. 81, 82].
Таким чином, детермінація включає не лише причинні залежності, але й розкриває те, звідки виникло це явище, як протікав процес його породження, вказує на те, чому відповідний процес відбувся так, а не інакше, чому виникло саме це явище, і які умови сприяли цьому [70, с. 108].
Причини та умови вчинення злочинів можуть бути пов’язані як з особою самого злочинця, так із ситуацією (саме з особою та поведінкою потерпілого, обставинами вчинення злочину). Однак все це не означає, що особа та поведінка потерпілого, привід, час і місце злочину є причинами вчинення злочину. Передусім ”вина потерпілого” може бути умовою реалізації антисуспільної та асоціальної установки й дефектів правосвідомості суб'єкта при вчиненні конкретного злочину, обставиною, що сприяє його вчиненню [82, с. 67].
Злочин не є явищем випадковим, не є результатом однієї свободи волі людини, а залежить лише від відомих постійних причин. І.Я. Фойницький, наполягав на тому, що злочин не можна досліджувати у відриві від інших явищ суспільного життя. У висунутій ним теорії чинників він резюмував, що злочин визначається спільною дією умов фізичних, суспільних та індивідуальних [80, с. 188].
За дослідженням О.М. Литвинова та Т.В. Миронюк, останніми роками вироблено системний підхід до складної проблеми причин і умов злочинності та комплексний характер їх дослідження. В юридичній літературі щодо цього немає єдиної думки. Проте більшість учених як об’єкт профілактичної діяльності розглядає причини, що породжують злочини, та умови, які сприяють їх учиненню [83, с. 45].
Детермінацію злочинності слід уявляти широко, включаючи до неї зв’язки з усім спектром соціальних явищ, називаючи їх сукупність термінами “фактор”, “криміногенні фактори”.
Термін “фактор” означає рушійну силу якого-небудь явища, таку, що обумовлює його характер. Отже, криміногенні фактори – це родове поняття, яке включає в себе всі види криміногенної детермінації. Причини та умови окремих видів злочинів, що є загальними для того чи іншого виду злочинів, їхню сукупність можна назвати криміногенними факторами [69, с. 32, 33].
Причини злочинності – це явища та процеси, до яких належать економічні, політичні, правові та психологічні чинники, що зумовлюють злочинність як свій наслідок [84, с. 30].
Злочинність в Україні як система антисоціальних людських вчинків детермінуються багатьма факторами: економічними, соціальними, політичними, ідеологічними тощо. Як вважають деякі кримінологи, їх налічується кілька сотень. Всі вони тісно переплітаються, взаємодіють і видозмінюються залежно від кількісних та якісних змін в умовах існування суспільства” [85, с. 189]. До зазначених факторів належать: падіння виробництва, інфляція, зниження життєвого рівня населення, безробіття, поділ суспільства за рівнем доходів, падіння суспільної моралі, соціальна нерівність членів суспільства, нелегальна міграція, політична нестабільність, пропаганда відвертого насильства, жорстокості, пияцтво і наркоманія та ін. Усе це складає зміст криміногенних факторів, що детермінують злочинність взагалі [86, с. 139]. Усі перелічені та інші криміногенні фактори є основною причиною існування окремих видів злочинів.
Разом з поширенням злочинності поширюються інші соціально-негативні явища, одним із яких є бродяжництво. Це явище взаємопов’язане зі злочинністю, є фоновим і спонукає до існування злочинності внаслідок криміналізації та віктимізації її суб’єктів.
Визнання впливу соціально-системної кризи, трансформаційних суперечностей у розвитку суспільства в Україні на характер формування особистості є вирішальним у поясненні причин численних соціальних девіацій. У кримінології здобула підтвердження й подальшого розвитку – на рівні теорії і практики – позиція, відповідно до якої поведінка особистості детермінується:
– суспільним середовищем – це загальносистемний рівень соціальної детермінації;
– безпосереднім мезооточенням (соціальними групами та інституціями, в які інтегрована особа) – це мезоінституційний рівень детермінації;
– мікрооточенням, що включає внутрішній світ людини, частково підпорядкований соціальності – це макрорівень детермінації [84, с. 103].
Для визначення причин вчинення злочинів відносно осіб, які займаються бродяжництвом, необхідно визначити причини виникнення та існування бродяжництва, адже бродяжництво як соціальне явище детермінує злочинність. Опитані працівники закладів соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, громадських благодійних організацій вважають, що бродяжництво існує внаслідок таких чинників: низький матеріальний рівень громадян, бідність (84,5 %); незаконні операції з житлом на ринку нерухомості (64,9 %); неналежне виховання дітей у неблагополучних сім’ях (55,7 %); психологічні травми та психічні хвороби (46,4 %) [Додаток Д, Таблиця Д.2].
Першопричиною бездомності є сучасні соціально-економічні умови. Фінансово-економічна криза в країні, байдужість чиновників, які давно мали б визначити для себе пріоритети у соціальній роботі з населенням та споглядацьке ставлення влади до цієї проблеми в цілому, про яку згадують лише під час виборчих компаній – та й то не для докорінного вирішення, а так, для набуття симпатій малозабезпеченого електорату [43, с. 18].
Основними соціально-економічними причинами бездомності є: низький матеріальний рівень життя громадян; безробіття (неможливість працювати за станом здоров’я; небажання працювати, ухилення від суспільно корисної праці); втрата соціальних зв’язків (сімейні негаразди, смерть родичів); відсутність житла (накладення арешту на майно; шахрайство при здійсненні продажу чи придбання житла; закінчення трудових відносин з підприємством, яке надавало житло для тимчасового мешкання; відсутність коштів на придбання нерухомості; стихійні лиха та катастрофи, які призвели до втрати житла); зловживання алкогольними напоями та вживання наркотиків. Втрата реєстрації за місцем мешкання призводить до соціально небезпечного становища громадян, яке має тенденцію неблагополуччя, а саме: зловживання алкогольними напоями, наркотичними засобами та психотропними речовинами, заняття проституцією тощо [39, с. 317].
Причина відсутності житла бездомних не є єдиною проблемою. Більшість із них має численні проблеми, які стосуються різних сфер життя. Зокрема, це залежність, борги, проблеми із законом, проблеми з адекватними соціальними відносинами, розумова неповноцінність. Для пересічних громадян інші проблеми бездомних та їхні причини не є помітними. Можна стверджувати, що вони бачать лише результат – життя на вулиці [87, с. 334]. Руйнуються соціальні зв’язки, докорінно змінюються система соціальних цінностей [36, с. 9]. Так, типовою ознакою бездомних є розрив відносин з родичами з різних причин. Це означає, що бездомні відштовхнуті і не належать до жодних соціальних груп, випадають від загальноприйнятих соціальних ієрархій [33, с. 54]. Люди опиняються на вулиці в результаті сімейних проблем; в результаті втрати роботи.
