Сучасні тенденції та особливості розвитку м’ясного скотарства у сільськогосподарських підприємствах
Тенденції і рівень розвитку м’ясного комплексу в Україні безпосередньо взаємопов’язані з проблемами продовольчої стратегії і продовольчої безпеки держави. Сучасні процеси особливо посилили їх гостроту і значущість, оскільки відбулося істотне скорочення споживання найбільш цінних продуктів харчування і погіршення його структури. Водночас тільки підтримка на необхідному рівні продовольчого постачання населення гарантує стійкий економічний розвиток і соціально-економічну стабільність у суспільстві.
Одним із важливих напрямів діяльності у тваринництві України є м’ясне скотарство, що забезпечує населення незамінними продуктами харчування, а м’ясну і переробу промисловість – цінною сировиною. М’ясне скотарство України до 1990 року було однією з найважливіших складових АПК як у забезпеченні зайнятості населення, так і постачанні його м’ясом. Забезпечення всезростаючих потреб населення в м’ясних продуктах останнім часом набуває актуального значення у зв’язку з тим, що тваринний білок – їх основа – є життєво необхідною складовою харчування людини.
Забезпечення населення країни м’ясною продукцією, передусім яловичиною високої якості є актуальним національним завданням агро-промислового комплексу. Сучасний стан аграрного сектору в Україні зумовлює розвиток усіх підгалузей сільськогосподарського виробництва, зокрема м’ясного скотарства, для якого визначальними об’єктивними чинниками розвитку є продовольчі, соціально-економічні, ресурсні та екологічні [136, с. 5].
Особливий вплив на вибір стратегії розвитку м’ясного комплексу здійснюють регіональні умови, що визначають правила функціонування підприємств на їх території, а також специфічні особливості споживання м’яса і м’ясних продуктів. До основних чинників, що визначають регіональну специфіку розвитку ринку м’яса і м’ясних продуктів належать: природно-кліматичні умови, культурні і національні традиції, рівень соціально-економічного розвитку регіону. Критерієм ефективності є збільшення рівня споживання м’яса і м’ясопродуктів на одну людину. М’ясо – основа стабільності сільськогосподарського виробництва і у формуванні товарного ринку йому належить особливе місце.
М’ясна галузь є однією з найбільш великих підгалузей сільського господарства як за об’ємом виробництва товарної продукції, чисельності зайнятих працівників, так і використанням основних виробничих фондів і капітальних вкладень.
У багатьох країнах м’ясне скотарство ефективне, конкурентоспроможне поряд з іншими галузями аграрної сфери. В Україні ця галузь у сучасних умовах є збитковою. Це пов’язано з комплексом організаційно-економічних проблем, що багато в чому визначають розвиток м’ясного скотарства. Їх пропонується розглядати в розрізі двох ключових аспектів: економічних, що визначають економічну доцільність розвитку галузі, і організаційно-технологічних, пов’язаних з організацією виробництва.
Соціально-економічне становище, що склалося в країні, зумовлює потребу в створенні спеціалізованого м’ясного скотарства, яке характеризується низкою притаманних йому переваг, зокрема меншими порівняно з молочним скотарством енергоємністю (на 60-70%), потребами в людській праці (в 10-15 разів), капітальними вкладеннями у будівництво та поліпшення будівельних конструкцій, малозатратністю способів утримання (в 3-4 рази), ефективним використанням побічних продуктів рослинництва і харчової промисловості, відносно низькими витратами концентрованих кормів на одиницю продукції та високими смаковими якостями м’яса [72, с. 8].
У доринковий період так і не вдалося завершити поділ галузі на спеціалізовані напрями – молочний і м’ясний. Така “недоспеціалізованість” особливо негативно вплинула на м’ясний напрям, де продукцію отримували від надремонтного молодняку і вибракуваних корів молочних порід; раціони на дорощенні і відгодівлі не скрізь різнилися від раціонів молочного ремонтного стада. У результаті приріст живої ваги не перевищував 400-500 г за добу, тривалість відгодівлі сягала двох і більше років (за загальноприйнятого нормативу 18 місяців). Перевитрати кормів, незадовільна якість реалізовуваної худоби (особливо вгодованість нижче від середнього рівня), низька продуктивність праці – усі ці недоліки були типовими для сільгосподарських підприємств, що спеціалізувалися переважно на виробництві молока. Найгірше йшли справи на невеликих підприємствах, де важко було організувати спеціалізовані бригади і відділення. Будівництво відгодівельних комплексів і майданчиків великої рогатої худоби до моменту різкого скорочення державних інвестицій не було завершене, а у тих, що вже працювали, далеко не всі освоїли відповідні технології.
Технологія виробництва яловичини характеризується низкою особливостей, які є основою для ведення м’ясного скотарства на підприємствах різних організаційно-правових форм. Виробляти високоякісну яловичину за мінімальних витрат на корми, працю та енергоресурси можна за рахунок організації підсисного вирощування телят і використання пристосованих приміщень без спеціального технологічного устаткування. Застосування цієї технології зумовлюється біологічними особливостями великої рогатої худоби м’ясного напряму і дає змогу повністю реалізувати генетичний потенціал продуктивності. Зокрема, тварини м’ясного типу характеризуються кращою скороспілістю і здатні досягати вже в 14-16-місячному віці високих забійних кондицій. М’ясна худоба є витривалою, невибагливою до умов утримання і годування, добре пристосована до використання пасовищ. У період найбільш інтенсивного росту молодняку основним кормом для телят м’ясних порід є молоко матері, що позитивно впливає на інтенсивність нарощування м’язової тканини та її якість. Вимогою ефективного ведення м’ясного скотарства в сучасних ринкових умовах є отримання і раціональне використання високопродуктивних тварин різних порід спеціалізованого м’ясного напряму. Вони відрізняються від молочних вищою адаптивністю до несприятливих умов, швидким ростом і кращим використанням об’ємних кормів, а також більшою вагою туші та оптимальнішими пропорціями між м’язовою і жировою тканинами.
Виробництво необхідного обсягу яловичини можна забезпечити тільки за оптимального поєднання інтенсивного молочного і розвиненого спеціалізованого м’ясного скотарства. Ці дві галузі тваринництва доповнюють одна одну. Нині в Україні джерелом виробництва яловичини є молочне, комбіноване і м’ясне скотарство. При цьому основну вагу яловичини отримують у підгалузі молочного тваринництва, частка якого в загальному обсязі складає 80%. Проте зі збільшенням надою молочних корів маткове поголів’я зменшуватиметься, відповідно скорочуватиметься й забійна кількість молодняку або м’ясний потенціал. Дослідження показують, що маткове поголів’я великої рогатої худоби молочних і комбінованих порід навіть за використання усіх наявних резервів не в змозі забезпечити населення країни яловичиною. Дефіцит останної в м’ясному балансі можна заповнити тільки за рахунок розвитку спеціалізованої галузі м’ясного скотарства. Необхідно, щоб на кожні чотири-п’ять корів молочного стада була одна корова в м’ясному стаді. Це дасть змогу збільшити виробництво яловичини й ефективніше використати в сільському господарстві трудові і матеріальні ресурси, а також природні кормові угіддя. Але при цьому його необхідно розвивати з урахуванням тенденції, яка спостерігається в усіх країнах з високорозвиненим молочним тваринництвом, де прогрес спеціалізованої галузі забезпечується за рахунок зростання продуктивності молочних корів і скорочення їх кількості. Отже, поступово відпаде потреба в утриманні великої кількості молочних корів для задоволення попиту населення в молоці через збільшення їх надою, що призведе, природно, до скорочення поголів’я молодняку молочних порід і, відповідно, до зниження виробництва яловичини. Проте, маючи в наявності високорозвинене м’ясне скотарство, можна буде уникнути диспропорцій у виробництві молока та яловичини навіть за інтенсивного ведення молочного скотарства, збільшивши при цьому в необхідних розмірах виробництво високоякісної яловичини і важкої шкіряної сировини, оскільки м’ясний потенціал молодняку м’ясних порід є істотно ви¬щим за молочні породи. Саме тому слід розвивати м’ясне скотарство.
Останніми роками спостерігається стійка тенденція до підвищення ролі спеціалізованої галузі в задоволенні попиту на яловичину. Пов’язано це з таким: по-перше, зберігається негативна тенденція щодо поголів’я молочних порід, у тому числі корів, внаслідок чого різко знижується і забійний контингент молодняку, що у свою чергу призводить до гострого дефіциту м’ясної продукції великої рогатої худоби. По-друге, утримання м’ясної худоби на відміну від молочної є менш трудомістким. Крім того, тварини спеціалізованих порід, на відміну від молочного тваринництва, основу раціону якого складають корми з ріллі, ефективно використовують дешеві грубі кормові ресурси, а також зелену масу з природних кормових угідь – пасовищ. Тому, на наш погляд, нині проблема підвищення виробництва високоякісної яловичини може бути вирішена за рахунок прискореного розвитку спеціалізації м’ясного скотарства.
Вся работа доступна по Ссылке
