Сутність ефективності виробництва у сільськогосподарських підприємствах

          Категорія ефективності виробництва залишається однією з найбільш дискусійних в економічній науці, що зумовлено розмаїттям трактувань її суті, видів, методів виміру і пропонованих показників оцінювання. Водночас основне положення про те, що під економічною ефективністю виробництва слід розуміти порівняння результатів господарської діяльності із використаними ресурсами і здійсненими витратами, на наш погляд, є досить обґрунтованим і таким, що не викликає серйозних заперечень.          Враховуючи багатоаспектність категорії ефективності, слід визнати, що для всебічної її характеристики на будь-якому рівні господарювання необхідно застосовувати систему показників, що характеризують використання усіх видів ресурсів, які беруть участь у виробництві, і витрат. Тому для ринкових відносин підвищення ефективності виробництва є основним критерієм досягнення кращих результатів із меншими витратами. Ефективність виробництва – це категорія, що відображає сукупність природних, науково-технічних, економічних, соціальних умов функціонування, як виробничих стосунків, так і продуктивних сил. У ній відображено одну з найважливіших сторін виробництва – результативність. Необхідність дослідження проблеми ефективності істотно посилюється потребами виробництва у зв’язку з формуванням ринкової економіки і розвитком виробничо-господарської діяльності підприємств.          В універсальному словнику економічних термінів за редакцією В.Е. Коломойцева [66] під ефективністю розуміють співвідношення між результатами виробничо-господарської діяльності самостійного суб’єкта та використаними для одержання результатів матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами.          Поняття «ефективність» багатостороннє, про це свідчать різні точки зору як вітчизняних, так і зарубіжних учених, що є наслідком складності цієї категорії. У роботах вітчизняних авторів найчастіше зустрічаються два основні визначення економічної ефективності [46, с. 250; 144, с. 210]:           – досягнення найбільших результатів за найменших витрат на одиницю продукції або виконаної роботи (послуги) – витратна ефективність;           – співвідношення між результатами (товарами, послугами) і витратами праці і засобів виробництва (ресурсами) – ресурсна ефективність.          Інші економісти під поняттям “ефективність” розуміють результативність виробництва [86, с. 136; 111, с. 313]. Зокрема В.І. Мацібора пише, що ефект – це результат [86, с. 137].          Аналогічний вираз є у В.П. Мертенса [48, с. 102]; П.П. Руснак також вважає, що ефект – це наслідок, результат, а економічна ефективність – узагальнене й повне відображення кінцевих результатів [44, с. 175; 187, с. 210]. Зустрічаємо навіть випадки ототожнення ефективності із результатом [151, с. 143]. Якщо ж результатом виробничого процесу виявиться продукт, який не задовольняє певних вимог, не відповідає встановленим параметрам і тому не має практичного застосування, то важко говорити про ефективність: результат є, але негативний, тому нема й ефективності. Отже, поняття “ефективність” у певному розумінні не зовсім відповідає поняттю “результативність”. Тому в працях класиків науки про ефективність, на зразок В.В. Новожилова, можна зустріти справедливе твердження про те, що продукт праці й ефект праці – не одне й те саме [98, с. 55].          На думку В.Г. Андрійчука, термін “ефективність” (від лат. “efficientia”) можна трактувати як результативність певного процесу, дії [4, с. 9]. Такої думки дотримуються багато економістів, які під поняттям “ефективності” розуміють результативність виробництва.          Загальне поняття ефективності досить широке і вживається в різних галузях. На думку Пола Хейне, “ефективність – це позитивний чинник, який найбільш послідовно підноситься економістами. Це не повинно дивувати, оскільки ефективність (effectiveness) і економічність (efficiency) – майже синоніми. Обидва терміни характеризують “результативність” (resulting quality) використання засобів для досягнення цілей” [173, с. 127]. Тому багато авторів ототожнюють цей термін із результативністю виробництва, визначеною відношенням результату до витрат. Інші вчені ідентифікують ефективність лише з рентабельністю, хоча рентабельність, поза сумнівом, розкриває ступінь ефективності використання потенціалу виробництва.          Отже, ефективність виробництва показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, віддачу сукупних вкладень. З точки зору А. Ліссітси, ефективність виробництва – це відношення отриманого корисного ефекту (результату) до витрат на отримання цього результату [78, с. 26].          Розглядаючи питання ефективності виробництва, необхідно звертати увагу на те, що “ефект” та “ефективність” – поняття не тотожні. У формі ефекту будь-якого виробництва виступає його функція – кінцевий результат, в якому відбувається реалізація мети виробництва, оскільки, з одного боку, вона включає до свого складу сукупний матеріал – результат функціонування виробничих ресурсів за певний період, а з іншого, – кінцева мета виробництва може бути представлена тільки у безпосередньому обсязі вироблених матеріальних цінностей.          На думку В.В. Прядка, ефективність є формою, за допомогою якої діє і проявляється загальний закон заощадження часу, що характеризує ефективність як отримання певного результату на одиницю використовуваних ресурсів [135, с. 71]. Розглядаючи залежність “ефективність дорівнює відношенню отриманого корисного результату до суми витрат”, можна зауважити, що на зростання ефективності впливає зростання результату, аніж збільшення витрат. Тобто, виробництво є ефективним тоді, коли обсяг ефекту перевищує обсяг витрат. Чим більшим є значення зазначеного відношення, тим ефективнішим є виробництво. Граничність ефективності характеризується поняттям “оптимальність”. Необхідно підкреслити, що багато вчених під ефективністю розуміють саме оптимальність. Аналогічної думки дотримується П. Хайне, який стверджує, що ефективність досягається у тому разі, коли ресурси розподілені так, щоб отримати максимально можливий чистий виграш від їх використання. Причому необхідною передумовою ефективності є отримання максимально можливого результату за цих ресурсів і технології [173, с. 144]. Економічна ефективність – це оптимальне відношення між мінімальними витратами ресурсів і отриманим об’ємом товарів і послуг у процесі виробництва [144, с. 83]. Інший підхід до визначення ефективності пропонує П.Т. Саблук, вважаючи, що під ефективністю виробництва слід розуміти зростання його розмірів з тим, щоб задовольняти вимоги суспільства і водночас забезпечувати отримання чистого доходу [146, с. 5].          

Вся работа доступна по Ссылке