Методичні основи ефективного розвитку м’ясного скотарства в ринкових умовах господарювання

          У сільському господарстві проблема економічної ефективності є однією зі складних. Суть економічної ефективності науковці трактують по-різному. Як критерій ефективності сільськогосподарського виробництва пропонують використати співвідношення фактично досягнутого і нормативного результатів, які розраховуються за допомогою методів кореляції і регресії. Внаслідок цього оцінюється результативність економічної роботи трудових колективів, керівника і фахівців підприємства, що є важливим чинником для поставлених цілей. Цей похід не відповідає на питання: яка економічна ефективність використання ресурсного потенціалу, скільки отримано прибутку на одну гривню витрат, чи є у підприємства кошти для розширеного відтворення, матеріального стимулювання праці? Підвищення економічної ефективності сільського господарства дає змогу збільшити виробництво сільськогосподарської продукції за наявного ресурсного потенціалу, зменшити трудові і матеріальні витрати на одиницю продукції.           Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва ґрунтується на системі показників, які характеризують, як правило, ефект від використання основних засобів виробництва: праці, землі, основних фондів.          Економічна ефективність виробництва продукції тваринництва ґрунтується на комплексному врахуванні цих чинників. Більше того, в системі показників ефективності застосовуються як натуральні, так і вартісні показники. Узагальнену оцінку діяльності сільськогосподарського підприємства дає узагальнюючий показник – рівень рентабельності, що є співвідношенням прибутку і виробничих витрат, – такої думки дотримуються багато економістів. Науковець Н. І. Стрекозов викладає власну позицію так: “Критерієм економічної ефективності агропромислового виробництва в ринкових умовах є прибуток. Проте в абсолютному відношенні вона не відбиває достатньою мірою ефективність діяльності підприємства. Основним узагальнювальним її показником слід вважати рентабельність, в якій відбивається як об’єм прибутку, так і рівень витрат на виробництво продукції” [167, с. 19].           Кожне господарство виробляє велику кількість різнорідної продукції. Щоб отримати тотожні і порівнянні величини витрат і результатів виробництва, обсяг виробленої продукції переводять у вартісну форму. За допомогою вартісних показників визначаються товарно-грошові відносини. Найбільш важливим у системі показників є відношення валової продукції до витрат живої і матеріалізованої праці на її отримання. Під валовою продукцією сільського господарства слід розуміти сукупну її кількість, вироблену за певний період часу. До її складу входить продукція землеробства і тваринництва. Проте слід враховувати світовий досвід, коли вже давно склався єдиний принцип визначення ефективності як громадського, так і індивідуального капіталу – це відношення прибутку до розміру авансованого капіталу. Цей підхід дає змогу здійснювати порівняння рівнів ефективності інвестицій як на внутрішньогалузевому, так і міжгалузевому рівнях.          Отже, основним критерієм ефективності в м’ясній галузі, на нашу думку, є максимум прибутку, оскільки він забезпечить найбільш оптимальний підхід до оцінки економічної ефективності в цій сфері.          Одним із найважливіших завдань функціонування будь-якого сільськогосподарського підприємства є підвищення економічної ефективності його діяльності. Економічна ефективність – це таке співвідношення результатів виробничої діяльності і витрат на їх досягнення, яке виражає як рівень ефективності використання продуктивних сил суспільства, так і ступінь досягнення виробничої мети. Суть економічної ефективності м’ясного скотарства полягає в перевищенні доходу підприємств над витратами ресурсів з одночасним задоволенням потреб кінцевих споживачів у продукції підкомплексу. Причини, що визначають співвідношення між доходами підприємств і витратами ресурсів й обумовлюють величину цих співвідношень, є чинниками ефективності діяльності галузі. Вплив чинників ефективності можна показати через певні показники.          Для узагальнюючої оцінки ефективності виробничої діяльності підприємств м’ясного підкомплексу як показники результату виробництва використовуються валова і товарна продукція, валовий дохід, прибуток. Кожен з них, виконуючи певну функціональну роль, не може бути замінений іншим. Валова продукція підприємства, відображаючи валовий оборот усіх виробничих споживних вартостей, застосовується для обчислення внутрішньовиробничих зв’язків. Для характеристики зв’язків між підприємствами і галузями використовується показник товарної продукції, який відображає потенційні можливості підприємства задовольняти потреби суспільства або інших господарських ланок у виробництві продукції. Показник чистої продукції визначає внесок підприємства у виробництво кінцевих результатів і на цій основі дає змогу оцінити діяльність того або іншого виробничого колективу. В умовах процесів розподілу праці, що посилюються, коли у виробництві кінцевої продукції м’ясного підкомплексу і кожного його підприємства бере участь широке коло галузей, цей показник для зазначених цілей є найприйнятнішим.          Водночас важливим показником економічної ефективності виробництва є прибуток. Він якнайточніше відображує економічний ефект. Роль прибутку в сучасних умовах є різноманітною. Вона є метою й основним мотивом ринкового виробництва, найважливішим джерелом інвестиційного та економічного процесу. Порівняння прибутку з витратами ресурсів дає змогу визначити рентабельність виробництва.          Світова практика підтверджує, що єдиний принцип визначення ефективності індивідуального і суспільного капіталу – це прибуток на авансований капітал. Цей підхід робить порівнянними рівні ефективності інвестиційного процесу в усіх аспектах – як у внутрішньогалузевому, так і міжгалузевому.          Оскільки м’ясний підкомплекс – складна система, дослідження його економічної ефективності повинно здійснюватися на основі системного підходу і спиратися на загальні принципи теорії ефективності агропромислового виробництва. Застосування системи показників, що характеризують вплив окремих чинників виробництва, дасть змогу дати не лише кількісну характеристику результату виробництва, а й виявити причини тих або інших змін, знайти шляхи підвищення економічної ефективності виробництва і реалізації яловичини.          Економічна ефективність м’ясного скотарства у сільськогосподарських підприємствах напряму залежить від технологічної ефективності, під якою розуміють ступінь використання ресурсів у процесі виробництва продукції м’ясного скотарства. Її критеріями є застосування науково-обґрунтованої ресурсоощадної технології виробництва яловичини, що забезпечує високу продуктивність, збереження і нормальну конверсію корму за раціональних термінів відгодівлі тварин [136, с. 284].          

Вся работа доступна по Ссылке