Методичні підходи до оцінки ефективності державних інвестиційних програм соціальної спрямованості
Теоретична база оцінювання ефективності реалізації державних програм була закладена представниками американської школи науки державних та муніципальних фінансів К. Вейсом, М. Скрівеном та М. Петтоном наприкінці у 80-х років ХХ ст. Вченими було здійснено розробку підходу, відомого сьогодні як теорія оцінки (теорія керованих оцінок).
Подальші дослідження, які проводились науковцями стосовно оцінювання ефективності управлінської діяльності, державних програм та комерційних проектів [20; 24; 38] не сформулювали загальновизнаної теорії оцінки, яка б опиралась на універсальні методики. Перешкодою цьому стало місце застосування оцінки, яке є настільки різноманітним, що не дозволяє визначити межі її прикладних можливостей та сформувати єдине термінологічне поле [20]. У кожній конкретній сфері діяльності науковці користуються своїми технологіями оцінки, опираючись на свій успішний досвід або досвід найближчих колег.
У працях українських науковців визначення процесів оцінювання ефективності програм полягає систематичному визначенні об'єктивних характеристик реалізованих або вже завершених програм, що включає в себе наступні об'єкти: сам проект, процес його виконання і результати [30; 96; 165].
Отже, підсумовуючи думки експертів, можна припустити, що метою оцінювання програми є визначення її значущості та результативності, а також аналіз її ефективності.
Дослідження поняття інвестиційної програми та інвестиційної програми соціальної спрямованості дозволило визначити основні показники результативності реалізації інвестиційної програми, це: ступінь досягнення мети програми на кожному етапі реалізації програмних завдань; показник результативності реалізації програмних заходів та кінцевий результат реалізації програми. Ці показники можуть бути визначені у абсолютному чи відносному вираженні. Оцінка ефективності реалізації інвестиційних програм проводиться за системою критеріїв, серед яких можемо виділити: виконання запланованих програмою показників у звітному періоді, наявність бюджетного і соціального ефекту від реалізації заходів у звітному році, якість і достовірність звітності щодо виконання програми та інші. Дані властивості дозволяють оцінювати ефективність реалізації програми, тобто визначити і виміряти співвідношення результатів програми із витраченими в процесі її реалізації ресурсами. Проте, дане визначення ефективності не відображає всієї складності питань, пов’язаних з її розрахунком. Оцінювання ефективності програми – це ретельне ретроспективне визначення достоїнств, вартості та цінності адміністрування, результатів та наслідків дій урядових установ, яке має значення для майбутніх практичних ситуацій [20, c.83]. Достовірний облік, визначення витрат ресурсів і результатів від реалізації інвестиційних програм при розрахунках економічної ефективності інвестицій є основними умовами здобуття достовірного результату розрахунків [58].
Націленість на результат – відмінна риса програмно-цільового підходу, застосування якого часто не вистачає українській бюджетній системі, яка в основному є зорієнтованою на процес. Загальна результативність формування та реалізації державної інвестиційної програми соціальної спрямованості визначається певними конкретними показниками підсумків досягнення мети програми. Вони визначаються на основі вартісних оцінок у грошовому вираженні та утворюються при здійсненні капіталоутворюючих інвестицій у виробництво продукції. Аналіз співвідношення результатів і витрат господарської діяльності відображається у в загальних і приватних показниках економічної ефективності та показниках абсолютної і порівняльної ефективності, та характеризують наслідки її реалізації в різних сферах людської діяльності. Існуючі технології та соціально-економічні відносини вимагають постійного поповнення ресурсів, які є обмеженими для формування необхідних суспільних благ. Дисбаланс між відносно безмежними потребами і обмеженими ресурсами стає стимулом для учасників економічних взаємовідносин визначати економічну ефективність.
Слід розрізняти результати і ефекти інвестиційних програм. Ефектом програми є різниця між результатами економічної діяльності та витратами, що були здійснені для їх одержання. Ефект відображає перевищення результатів програми над витратами, що були пов’язані з реалізацією програми за певний період часу. Періодом часу може бути певний термін виконання частини програми або весь період реалізації програми. У останньому випадку ефект називається інтегральним. Ефект програми характеризується показниками, що розрізняються складом витрат, результатами і способами порівняння різночасових витрат і результатів. Ефект може бути позитивним, негативним або дорівнювати нулю. Якщо результати економічної діяльності перевищують витрати, то одержується позитивний ефект, у протилежному випадку – негативний [58].
Розрахунки ефективності дозволяють з’ясувати, чи відповідає реалізація програми цілям та інтересам його учасників. Ефективність програми, у тому числі інвестиційної, є категорією, що відображає в грошовій формі відповідність витрат і результатів програми цілям та інтересам її учасників, включаючи державу і населення. Ефективність програми оцінюється певними кількісними характеристиками: показниками ефективності, що відображають «користь» від реалізації програми для її учасників, а також деякими якісними характеристиками.
Економічна ефективність державної інвестиційної програми соціальної спрямованості характеризує рівень зростання добробуту суспільства в результаті її реалізації. Соціальна ефективність відображає позитивний наслідок від реалізації інвестиційної програми для населення. Результатом оцінювання ефективності інвестиційної програми є формування і логічне обґрунтування процесу реалізації програми шляхом побудови економіко-математичної моделі. Фактично, в процесі дослідження здійснюється трансформація розподілених в часі витрат і результатів у грошові потоки.
Вся работа доступна по Ссылке
