Активізація механізмів реалізації державних інвестиційних програм соціальної спрямованості

          В українському правовому полі відсутній уніфікований механізм, що дозволяє вирішувати проблеми залучення інвестицій у державні інвестиційні програми соціальної спрямованості. Залучення інвестицій у розвиток людського капіталу має базуватися перш за все на державній ініціативі, оскільки, з точки зору повернення фінансових вкладень, дана сфера є не дуже привабливою. Саме тому, основна роль держави полягає у формуванні загальних механізмів залучення інвестицій, серед яких можемо виділити: створення режиму максимального сприяння при залученні потенційних інвесторів, впровадження податкових пільг, зниження бюрократизації, спрощення процедур отримання дозвільної документації, введення преференції для інвесторів, що фінансують важливі для регіону проекти тощо.          Побудована модель залежності між ефективністю освіти і показниками бюджетного та небюджетного фінансування дозволяє визначити наступні два напрямки удосконалення процесу фінансування державних цільових програм шляхом:          а) удосконалення управління державними коштами, що виділяються на фінансування цільових програм у галузі освіти;          б) залучення додаткового небюджетного фінансування у цільові інвестиційні програми галузі. Аналіз державних цільових програм у освітній галузі показав, що основними їх недоліками є аморфність очікуваних результатів від їх реалізації, неможливість оцінити економічну ефективність,що характеризує обсяг і якість наданих державних послуг, відсутність кількісно вимірних показників, очікуваних результатів програмних заходів та ступеня досягнення мети програми. Аналіз програмних витрат та моніторинг їх виконання, дозволяє контролювати лише цільове використання коштів бюджету, що не може бути критерієм ефективності, а доступна інформація про програми не дозволяє зробити висновки про значущість проведених витрат для суспільства і кінцеву соціальну ефективність програмних заходів. Характерною ознакою програмно-цільового планування при реалізації державних освітніх програм на регіональному рівні є неузгодженість обґрунтованих в проекті кошторису витрат на реалізацію програми і фактично закладених у бюджет коштів на їх фінансування. Виділені в бюджетах кошти на реалізацію програм здебільшого витрачаються на поточні потреби, а фінансування програмних заходів здійснюється по залишковому принципу, що робить реалізацію цільових програм малоефективною при досягненні суспільних ефектів. Ще однією проблемою механізму реалізації цільових програм є невідповідність мети і запланованих програмних заходів, а також недостатнє обґрунтування включення витрат в цільові програми.          Для вирішення зазначених проблем необхідним є подальше вдосконалення фінансового законодавства, підвищення відкритості, прозорості та публічності звітності про використання бюджетних коштів, підвищення кваліфікації фінансових кадрів, особливо на регіональному рівні, і фінансової грамотності населення.          Вдосконалення системи нормативно-правових актів повинно лежати у площині формування переорієнтації витрат державного бюджету на управління результатами. Дані норми фінансового права із 2000-го року використовуються країнами Західної Європи та США і є дієвими при створенні умови для реалізації в бюджетному процесі ефективної системи програмно-цільового планування.          

Вся работа доступна по Ссылке