Облікова політика як основа методики та організаційної побудови первинного обліку праці і розрахунків за виплатами працівникам

          Стан організації обліку досліджений рядом авторів, зокрема О. В. Боднарук «Організація оплати праці в Україні в ринкових умовах» [12], Т. Г. Бондарєвою «Організація оплати праці працівників підприємств АПК» [14], М. Ф. Огійчуком «Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах» [18], Н. Вовк «Практичне керівництво. Оплата праці» [24], А. М. Вольновим «Удосконалення організації оплати праці в сільськогосподарських підприємствах» [27], В. С. Дієсперовим «Організація та оплата праці в сільськогосподарських підприємствах» [38], В. А. Домбровським «Організація і методика обліку та аналізу праці та її оплати на базі сучасних інформаційних технологій» [40], Н. Павленком «Організація праці та заробітна плата» [109], Г. А. Семеновою «Організація обліку розрахунків в персоналом по оплаті» [150], О. Ю. Шоляк «Облік, аналіз і внутрішньогосподарський контроль виплат працівникам: організація і методика» [201] тощо.          Авторами визнано, що дана проблема має наступні складові: облікова політика як спадкоємниця традиційного Положення про організацію обліку на підприємстві, кадрова та первинна документація, організація аналітичного та синтетичного обліку, звітність і контроль за працею та її оплатою.           Оскільки всі складові організації облікового процесу на підприємстві реалізуються через облікову політику, то аналіз сучасного стану досліджуваного нами об’єкта розглядатимемо саме в такому ракурсі.           Формування облікової політики за системного підходу передбачає розробку кількох її концепцій – фактичної, яка базується на обліковій інформації фактичного стану виробничої системи; нормативної, яка відповідає реальним можливостям досягнення облікових показників з урахуванням поточних прогресивних заходів, передбачених для впровадження у виробництво; і прогностичної, облікові показники якої характеризують перспективний стан виробничої системи [102; 188; 206; 212]. Використання концептуального підходу орієнтує облікову політику на досягнення бажаного перспективного стану виробничої системи і трудових ресурсів у її складі, не обмежуючись показниками ретроспективи та фінансовою звітністю, складеною на її основі. Отже, методологічною основою системного підходу щодо формування облікової політики насамперед є визначення підприємства як виробничої системи з відповідною організаційною структурою та інформаційною мережею забезпечення функцій управління, здатною реагувати на зміни як зовнішнього так і внутрішнього середовища. Такий методичний підхід орієнтує на розгляд облікової політики комплексно з позиції її впливу на результативність виробництва. Головною метою облікової політики щодо оплати праці є організація формування інформації для здійснення функцій управління господарськими процесами, вироблення напрямків стабілізації, самозбереження і розвитку виробничої системи в умовах дії факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, насамперед мотиваційної складової. Для цього облікова політика має бути узгодженою із зовнішнім і внутрішнім середовищем діяльності сільськогосподарського підприємства і завданнями управління.          В сучасних умовах питання первинного та зведеного обліку оплати праці на рівні сільськогосподарських підприємств регулюються в Наказі про облікову політику. Систематизовані складові та чинники впливу на організацію обліку оплати праці наведено в додатку А, опираючись на дослідження І. М. Щирби [206], а загальні проблеми облікової політики в частині оплати праці систематизовано також за дослідженнями Н. В. Овсюк [102].          

Вся работа доступна по Ссылке