Методи, технологія та форми організації зведеного обліку розрахунків за виплатами працівникам

          Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації, розробляє організаційну структуру, призначає відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, затверджує форми первинних документів, графік документообігу тощо [169].          П(С)БО 26 «Виплати працівникам» та 16 «Витрати» визначають методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати за роботи, виконані працівниками, та формування інформації про витрати підприємства, зокрема витрати на оплату праці [124; 125]. Прийняті законодавчі нормативно-правові акти сприяли значним змінам у реформі оплати праці. В Україні практично створено законодавчо-правову базу регулювання оплати праці відповідно до міжнародних трудових норм, що діють у ринковій економіці, але цей механізм у повному обсязі не спрацьовує, особливо в договірному регулюванні. На сьогодні ще існує велика кількість невирішених питань і суперечностей у сфері оплати праці [58].          Цільова функція бухгалтерського обліку як економічної системи полягає у вивченні всіх господарських фактів, явищ або процесів виробництва, що супроводжують утворення продукту праці, з метою сформувати вартісне вираження стану продуктивних сил і виробничих відносин з урахуванням їх взаємозв’язків. Саме для цього потрібна систематизована номенклатура даних, що характеризує господарські факти, явища та процеси, пов’язані з працею та її оплатою. Сукупність таких даних визначається різними господарськими характеристиками, які згодом підлягають обліковій, контрольній або аналітичній обробці. Це означає, що першим об’єктом організації облікового, контрольного або аналітичного процесу є номенклатура даних. Форми і системи оплати праці та особливостей їх нарахування в сучасних умовах розкрито у дослідженнях М. С. Кулеминої [77], а особливості оплати праці на сільскогосподарських підприємствах протягом останнього часу висвітлено у А. М. Лубківа [80]. Практичний посібник «Організація та заробітна плата» сформовано Н. Павленком [109], де висвітлено особливості нормативів та їх застосування на рівні підприємств.          Про особливості відображення на рахунках бухгалтерського обліку розрахунків за виплатами працівникам детально досліджено Л. Пантелійчук [111]. І. Г. Пахомова, Г. В. Арап [113] висвітлили недоліки обліку оплати праці. Л. Г. Церетелі з методичної точки зору розглянула всі нюанси обліку оплати праці [189].          Встановлено, що характерною особливістю технології бухгалтерського обліку, оплати праці є реєстрація даних номенклатур, які зафіксовані на носіях у системі облікових або аналітичних реєстрів. Це потребує передавання носіїв даних як у просторі, так і в часі, тобто організації руху носіїв. Отже, об’єктом організації облікового та аналітичного процесів є організація документообігу та документопотоку.          Обліковий та аналітичний процеси подібні до звичайних технологічних процесів з виготовлення продуктів споживання. Тому для нормального функціонування вони потребують певного забезпечення. А отже, об’єктом організації цих процесів є забезпечення. Стосовно облікового та аналітичного процесів воно охоплює інформаційне (носії інформації – документи, облікові регістри, розрахункові таблиці, звітні форми тощо) та технічне (форми типових документів, регістри, звітність) та інші види забезпечення.          Праця є найважливішим елементом витрат виробництва та обігу. У собівартості готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг значну питому вагу займає стаття «Витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні потреби». Чітка організація праці та її оплати має важливе значення, так як: дозволяє достовірно визначити трудові витрати на виробництво готової продукції (робіт, послуг); розрахувати показники продуктивності праці; встановити трудову участь кожного працівника, суму заробітної плати і відрахувань з неї.           Щодо аналітичного забезпечення, то Пипко В. А. [117] вважає, що оплата праці являє собою систему відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, інших нормативно-правових актів, колективних договорів, угод, локальних нормативних актів та трудових договорів. Винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконуваної роботи, а також виплати компенсаційного і стимулюючого характеру.           Згідно зі ст. 2 Закону «Про оплату праці» [173], визначена структура заробітної плати: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні й компенсаційні виплати. В інструкції зі статистики заробітної плати № 5 подано детальний перелік найменувань виплат, які входять до фонду оплати праці, й виплат, які не належать до нього [59].           Відповідно до П(С)БО 26 і МСБО 19, виплати працівникам поділені на форми і системи оплати праці визначають різні способи нарахування заробітку працівникам. Вони залежать від умов виробництва і категорій працюючого персоналу, який поділяють на групи. Розрізняють дві основні форми оплати праці: відрядна (коли в основу розрахунку береться обсяг роботи і розцінка за виконання його одиниці); погодинна (в основі - тарифна ставка за годину роботи чи оклад і відпрацьований час) [95; 125].          Крім того, можливе застосування різновидів цих форм (проста погодинна, погодинно-преміальна, пряма відрядна, відрядно-преміальна і т. д.) [98]. У сільському господарстві робочий період не збігається з часом виробництва продукції, внаслідок чого кінцеві результати (обсяг виробництва продукції, валовий дохід, прибуток і т. д.) визначають значно пізніше закінчення трудового процесу, що змушує формувати фонд оплати праці з двох частин – основної і змінної. Перша гарантує винагороду за працю залежно від її кількості і якості, у розмірах, необхідних для відтворення робочої сили, а друга, що виплачується у вигляді різних доплат і премій, залежить від кінцевих результатів виробництва. У поєднанні основної оплати з доплатами та преміями на кожному підприємстві визначається системами оплати праці. Система доплат і премій залежить від умов виробництва і тих цілей і завдань, які ставить перед собою трудовий колектив.          

Вся работа доступна по Ссылке