Методичне забезпечення застосування інструментів грошово-кредитної політики та механізм їх використання для регулювання економіки регіону

          Ставка рефінансування є доволі обмеженим інструментом грошово-кредитної політики, який до того ж не має значного впливу на реальний сектор економіки. Доведено, що в даний час зростає актуальність норм резервування. Останні недостатньо ефективно стимулюють банківську систему до формування довгострокових ресурсів, що є основою інвестиційних активів. А це, у свою чергу, значно зменшує ефективність впливу як даного інструменту на економіку, так і в цілому грошово-кредитної політики. До політики НБУ в частині формування обов’язкових резервів банки завжди відносилися вкрай хворобливо. Спочатку даний інструмент виступав в ролі потенційного фонду грошових коштів, з якого передбачалося відшкодування засобів за зобов’язаннями кредитної організації у разі її банкрутства (табл. 3.8). Надалі, в міру закріплення обов’язкових резервів як інструменту грошово-кредитного регулювання, депозитним корпораціям пропонувалися різні варіанти використання регулярно відрахованих в розпорядження НБУ засобів: від безкоштовного використання їх кредитними організаціями до формування за рахунок цих ресурсів різних страхових фондів.          В цілому подібна реакція кредитних інститутів на норми обов’язкового резервування пояснюється тим, що їх основною метою є максимізація прибутку, а інструмент, що розглядається нами, зменшує прибуток унаслідок резервування частини залучених банком засобів. Так, Асоціація українських банків неодноразово висувала пропозиції, орієнтованих на скорочення повноважень НБУ в галузі обов’язкового резервування [51].          Одним з найперспективніших напрямів вдосконалення в даній області є, на наш погляд, заходи з диверсифікації нормативів залежно від характеру операцій, що проводяться банками (рис. 3.7). Адекватне наявній ситуації і кон’юнктурі ринку диференціювання існуючих норм обов’язкових резервів за видами операцій дозволить стимулювати інвестиції в реальний сектор економіки, зробити невигідним використання ресурсів в спекулятивних цілях і підтримати платоспроможний попит (за допомогою впливу на споживчі кредити). Крім управління обсягами і якістю різних грошових агрегатів, ці заходи сприятимуть розвитку важливих напрямів макроекономіки і чинників економічного зростання. Даний напрям особливо актуальний у зв’язку зі структурними перетвореннями економіки. Слід підкреслити, що в банківських системах розвинених країн збереження і навіть зміцнення позиції спеціалізованих банків розглядається як своєрідна реакція на переваги банків універсального типу [99].          Посилення конкуренції в банківському секторі примушує, головним чином, малі банки шукати власні ринкові ніші. Стосовно національної банківської системи варто зазначити, що основоположним чинником створення і розвитку спеціалізованих банків виступає необхідність, зокрема, активізації взаємодії кредитних організацій і реального сектора економіки. Більше того, необхідність створення мережі спеціалізованих банків обумовлена майбутніми структурними перетвореннями в економіці [124].          Окрім диференціації по спеціалізації банків, для яких згідно [175] «можуть установлюватися окремі нормативи обов'язкового резервування», також необхідне введення диференціації норм обов’язкових резервів в регіональному розрізі. Така система буде, звичайно ж, більш громіздкою в порівнянні з діючою [126], проте вона дозволить нефіскальними методами стимулювати банківський сектор до формування реальних інвестиційних програм, необхідних тим територіям, на яких діє конкретна кредитна установа. Таким чином, можливе досягнення соціально-економічних результатів неадміністративними методами.          Проте при введенні диференціації норм обов’язкових резервів необхідно враховувати те, що більшість банків діє в декількох сферах економіки. Оскільки банки, що користуються пільговими нормативами обов’язкового резервування, будуть володіти більш дешевими ресурсами, і тим самим перешкоджати здоровій конкуренції між банками в інших сферах. Тому при диференціації норм необхідно виділяти залучені кошти, з яких відраховуються норми обов’язкових резервів, на пільгові ресурси і ті, що не входять в пільгові ресурси, що у свою чергу ще більш сильно ускладнює методику обчислення необхідних до зарахування обов’язкових резервних засобів.          

Вся работа доступна по Ссылке