Структурно-організаційні особливості регіонального економічного простору в умовах формування мережевої економіки

          Постіндустріальна модернізація регіонального економічного простору відповідно до специфічних характеристик мережевої економіки передбачає принципові зміни у просторовій організації продуктивних сил. Перш за все, модернізація має бути спрямованою на створення середовища вільного обміну інформацією, яке змінить логіку господарських процесів у спрямуванні до горизонтальної взаємодії економічних суб’єктів, що забезпечить функціональну координацію розсіяного знання та синергетичний ефект.           Для того, щоб у повній мірі ретранслювати зміст та архітектоніку постіндустріальної модернізації економічного простору на регіональний рівень, на наш погляд, необхідно в аналіз відповідних теоретичних основ включити зміст концепцій регіонального розвитку, поєднавши їх в єдину парадигму.           Поняття «наукова парадигма» (від грецького παράδειγμα – зразок, приклад) увів в оборот американський історик науки Т. Кун. Він визначав парадигму як концептуальну основу, що сама по собі не є ні моделлю, ні теорією, а точкою зору; на її основі можуть будуватися моделі й розвиватися теорії [34, с. 152]. За визначенням Т. Куна, парадигма – це сукупність базових положень, вихідних принципів, уявлень, правил, цінностей і переконань, прийнятих у науковому середовищі «як зразок» у визначений момент часу [139].          Інакше кажучи, парадигма – це сутнісна ідея навколо якої будується система природних і суспільних наук. Це «визнаний науковим співтовариством науковий спосіб бачення світу, що визначає напрямок і характер дослідницького процесу та прийнятних теорій» [144].          Відносно сучасних умов, можна говорити про те, що постіндустріальний розвиток соціально-економічних відносин спричинив формування трьох концептуальних ідей у межах єдиної парадигми розвитку регіонального економічного простору:          - перехід регіонів від індустріальної до постіндустріальної моделі мережевої організації та розвитку соціально-економічних відносин;          - перехід регіонів до сталого розвитку, який характеризується рівновагою у взаємовідносинах людини з природою і суспільством;          - включення регіонів у глобальні економічні процеси.          Парадигма постіндустріальної модернізації регіонального економічного простору, одночасно з технологічною модернізацією, вимагає внесення змін у відповідні управлінські механізми на всіх рівнях соціально-економічних відносин, використання сучасних організаційних засобів (Е-уряд) і моделей (мережева організація).           Постіндустріальна парадигма політики регіонального розвитку приходить на зміну індустріальній. З початку 80-х років XX століття у світовій практиці розвитку регіональної економіки формується нова парадигма регіонального саморозвитку на основі врахування інтересів регіонів. Це – парадигма збалансованого розвитку регіонів, що передбачає зниження рівня регіональної соціально-економічної диференціації, впровадження стимулюючих функцій для органів управління, які підвищують їхню зацікавленість в результатах розвитку територій.          На сучасному етапі в регіонах України також починають орієнтуватися на даний тип управлінської парадигми. Так, на думку розроблювачів стратегії розвитку Херсонської області, зміна парадигми регіонального розвитку в напрямку саморозвитку висуває нові вимоги як до структури економіки регіону, яка була сформована в умовах централізованої економіки, так і до стратегії її розвитку, зміст якої складається не стільки в прогнозуванні кількісних параметрів регіональної економіки, скільки в обґрунтуванні пріоритетних напрямів трансформації її структури та створенні організаційно-економічних умов, необхідних для її розвитку [241].          

Вся работа доступна по Ссылке