Вихідні умови та ресурси для функціонування мережевого сектору регіонального економічного простору

          В умовах переходу до постіндустріального суспільства мережевий сектор економіки має зайняти чільне місце в регіональній економічній системі, оскільки він виступає в якості технічного та технологічно-організаційного підґрунтя її ефективного розвитку. Спричинивши вивільнення та прискорення процесів обміну інформацією, комп’ютерна техніка об’єднана в мережі докорінним образом змінила характер взаємодії всіх соціальних та економічних суб’єктів. Розвиненість сфери інформаційно-комунікаційних технологій та наявність чітко визначених регіональних та національної стратегій їхнього подальшого розвитку виступає невід’ємною ознакою всіх розвинених країн.           Враховуючи загальносвітові тенденції, Україною також було взято курс на розвиток інформаційно-комунікаційної сфери та економіки знань, що знайшло своє відображення у цілому ряді законодавчих актів, насамперед, в Законі України «Про основні засади розбудови інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» [102]. Одночасно залишається ціла низка невирішених проблем, що пов’язані з недосконалістю та недостатністю організаційно-технічного, науково-методологічного, інформаційно-аналітичного, ресурсного забезпечення розвитку мережевого сектору економіки. В основу процесу управління інформаційно-комунікаційним розвитком мають бути покладені аналітичні матеріали щодо основних характеристик його ступеню та динаміки.           Відповідні кількісні та якісні характеристики визначатимуться на основі системи оціночних критеріїв, яка була розроблена у підрозділі 2.5, представленого дослідження. У межах системно-процесного підходу всі фактори функціонування мережевого сектору економіки були розподілені за системними елементами: «вхід» – умови та ресурси для функціонування ІКТ; «процесор» – драйвери розвитку ІКТ, «вихід» – результати (ефективність) функціонування галузі ІКТ. До предметних областей технічного та технологічного забезпечення, розвиток яких визначає вихідні умови функціонування сфери інформаційно-комунікаційних технологій віднесено: - забезпеченість засобами зв’язку;          - забезпеченість комп’ютерною технікою;          - забезпеченість доступу до Інтернет.          Одним з основних показників розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, який використовується у практиці міжнародних досліджень, є «Рівень проникнення телефонного зв’язку». Цей показник входить до складу вже згаданих нами вище, міжнародних дослідницьких програм: Human Development Report, Information Economy Report, The Global Information Technology Report. Зміни в методиці розрахунків та переліках показників, не дають можливості прослідити динаміку відповідних показників щорічно, але наявна у зазначених дослідницьких програмах інформація, опосередковано відображає рівень розвитку національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури у порівнянні з іншими країнами. Так, наприклад, значення відповідного показника за інформацією Human Development Report (Індекс розвитку людського потенціалу) відповідали наступним місцям у світовому рейтингу: 2000 р. – 80; 2002 р. – 70; 2004 р. – 77; 2005 р. – 76; 2008 р. – 69; 2010 р. – 76. За класифікацією Human Development Report всі країни поділяються на п’ять груп:          - країни з дуже високим розвитком людського потенціалу;          - країни з високим розвитком людського потенціалу;          - країни з середнім розвитком людського потенціалу;          - країни з низьким розвитком людського потенціалу:          - інші країни та території.           Україна знаходиться у першій двадцятці країн з високим рівнем розвитку людського потенціалу. Перші п’ять позицій цієї групи за інформацією Human Development Report з містами у загальному рейтингу – з 43 по 47, у 2010 році займали Багамські острови, Литва, Чилі, Аргентина, Кувейт. Рівень проникнення телефонного зв’язку у цих країнах становив відповідно: 145, 173, 109, 141, 126.          Індекс розвитку людського потенціалу має інтегральний характер, тому першість в одному з показників нівелюється відставанням в інших, як це відбувається і з нашою країною. Одночасно необхідно зауважити, що рівень проникнення телефонного зв’язку в Україні за інформацією Human Development Report 2010, знаходиться на рівні перших п’яти країн-лідерів цього рейтингу: Норвегія – 150, Австралія – 147, Нова Зеландія – 149, США – 140, Ірландія – 171. За інформацією The Global Information Technology Report 2011 (Індекс мережевої готовності), за рівнем проникнення мобільного зв’язку Україна займала 37 місце, а у загальному рейтингу була на 90 місці. Країни першої п’ятірки цього рейтингу мають наступні показники: Швеція – 125,9; Сінгапур – 145,2; Фінляндія – 144,6; Швейцарія – 122,3; США – 90,8. Результати відповідних міжнародних досліджень відносно України, згруповано у табл. 3.1. Неоднозначність та великий ступінь розходження значень показників, як бачимо, є традиційною характеристикою цих досліджень.          

Вся работа доступна по Ссылке