Аксіологічні та онтологічні аспекти статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні

          Досліджуючи актуальні проблеми статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні, варто звернути увагу на ціннісний вимір місцевого самоврядування в цілому та його нормативної основи, у першу чергу статуту територіальної громади. Недооцінка ціннісної складової статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні, навіть за умови досконалої процесуальної форми, може привести до втрати колосального регулюючого та функціонального потенціалу статуту територіальної громади.          У цьому контексті варто погодитись з відомими експертами у галузі статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні В. П. Рубцовим, на думку якого, статут територіальної громади – це один з найважливіших інструментів залучення громади і головне в ньому не тільки норми, а, насамперед, «процес активізації громади» [235, с. 111] та О. С. Орловським, який розглядає статут територіальної громади як своєрідний спосіб саморегуляції територіальної громади, кодекс життя людей у рідному місті, який затверджує цінності, спільні для всього місцевого співтовариства, а також дає жителям практичну можливість реалізовувати потребу та право брати участь у влаштуванні власного життя, описує їх права, обов’язки та обмеження у процесі цього влаштування [174, с. 5]. По суті, ці дослідники, окреслюючи характерні ознаки статуту територіальної громади, зміщуючи акценти у бік дієздатності територіальної громади, її динамічних властивостей, акцентують увагу на ціннісному вимірі статутної нормотворчості та статутного регулювання у місцевому самоврядуванні.          На наш погляд, фактично йдеться про формування своєрідної аксіосфери статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні – територіально-просторових та темпоральних меж виникнення, формування, існування, розвитку, реалізації історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей та муніципальних традицій відповідних територіальних громад.          Слід зазначити, що важливість аксіологічного вивчення права (муніципального права, зокрема, та його інститутів, серед яких – інститут статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні – З. І.) визначається потребами розвитку юридичної науки в цілому, а також необхідністю розробки методологічних підходів до ціннісного розуміння права як феномену духовного світу людини; утворенням нових методик і програм правового виховання; актуалізацією формування цілісного юридичного світогляду, який базується на аксіологічних уявленнях про свободу, рівність, справедливість. Отже закономірно виникає питання про використання аксіологічної концепції у правознавстві в цілому, теорії права та окремих юридичних галузевих науках (у тому числі муніципальному праві – З. І.).          В сучасних умовах держава, яка покликана забезпечувати та підтримувати гармонійне функціонування суспільства як узгодженої інтегральної системи, відходить від своєї місії бути монопольним організатором і консолідатором соціальних відносин. Виникає загроза розпаду суспільства на окремі невизначені страти з їх можливою деградацією. Протистояти цій ситуації багато у чому може право – особливий засіб нормативного регулювання, носій певних цінностей. Тому в даний час необхідно виробити нову інтегральну парадигму, яка розглядає правові питання, а точніше – питання правової нормативності, з аксіологічних позицій.          У даний час, дослідження питань ціннісно-оціночного підходу в праві (у тому числі муніципальному праві – З. І.) дає ключ до вироблення концептуальних рекомендацій для вибору шляхів розвитку суспільства, держави та правової системи в цілому, а також дозволяє проводити комплекс реформ в юридичній сфері, осмислити процес у повному масштабі, побачити його економічні, політичні, соціальні та культурологічні основи. В зв’язку з цим виникає необхідність фундаментальних досліджень правових норм, правових інститутів, правових процесів, ціннісних явищ у праві в цілому й окремих галузях права (муніципальному праві, зокрема, та його інститутах, серед яких – інститут статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні – З. І.) [37, с. 78].          Цінність статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні – це його позитивна значущість (роль) у задоволенні потреб учасників муніципального життя. Вона формується стосовно кожної людини – члена територіальної громади (особистісна цінність), соціальних спільнот та їх об’єднань, у першу чергу, територіальних громад (групова цінність) і, зрештою, суспільства в цілому (загальносоціальна цінність).          Цінність статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні як складовою частини системи позитивного або т. з. юридичного, права виражається у її здатності сприяти реалізації норм та принципів муніципального права за допомогою спеціальних механізмів і процедур. Як зазначає П. М. Рабінович, поряд із загальносоціальною та особистісною цінністю, розрізняють інструментальну цінність юридичного права (зокрема, стабілізаційну, організаційну, узгоджувально-інтеграційну, управлінську, комунікативну, охоронну, пізнавальну) та його власну цінність – здатність оптимізувати соціально прийнятні шляхи і засоби задоволення потреб суб’єктів [223, с. 74].          На наш погляд, концептуальний аналіз аксіологічних аспектів статутної нормотворчості у місцевому самоврядуванні передбачає висвітлення деяких теоретико-методологічних питань сутності та соціального призначення правових актів в цілому, враховуючи, що саме ці характеристики здебільшого дають нам уявлення про ціннісний потенціал нормативно-правового регулювання, а також, власне кажучи, сутнісних, змістовних, структурних та функціональних характеристик статутів територіальних громад, які дозволять нам розкрити інструментальну цінність статутного права у місцевому самоврядуванні, висвітлити її (цінності) стабілізаційні, організаційні, узгоджувально-інтеграційні, управлінські, комунікативні, охоронні, пізнавальні та інші аспекти, показати здатність статутного права оптимізувати соціально прийнятні шляхи муніципального розвитку, виявити засоби задоволення потреб територіальних громад та їх членів – жителів сіл, селищ та міст, відобразити форми та методи вирішення питань місцевого значення тощо.          Також, важливою теоретико-методологічною проблемою, тісно пов’язаною з аксіологією статутного права у місцевому самоврядуванні, є проблема його онтологічного значення. На наш погляд, розкриття онтологічних аспектів статутного права у місцевому самоврядуванні дозволить висвітлити сутнісні, змістовні, структурні та функціональні характеристики статутів територіальних громад, показати їх місце та роль у процесах становлення місцевого самоврядування в Україні. Адже, як зазначає В. П. Горбатенко, „онтологія права відображає функціонування і структуру соціально-правових процесів, конкретні форми їхньої реалізації у різних комбінаціях людської діяльності. У сучасному розумінні онтологія права вибудовується через узагальнення суспільного досвіду, усвідомлення людьми всієї багатоманітності повсякденної практики та її систематизації. Онтологія права формує сукупний образ соціально-правового буття і в цій своїй функції здатна слугувати системою орієнтирів для здорового глузду, основою правового світогляду ” [71, с. 268].          

Вся работа доступна по Ссылке