Структура тактичних операцій

          Тактична операція як системне утворення має свою структуру, яка відбиває внутрішню її будову і характер взаємозв’язків між компонентами «Без знання структури,  наголошує А. В. Дулов,  не може бути розроблена модель тактичної операції, а саме ретельна побудова моделі визначає успіх у розв’язанні тактичного завдання, яке виникло у процесі розслідування» [220] ). Тому формування структури тактичної операції, визначення її компонентного складу, з’ясування специфіки зв’язків між ними є необхідною умовою розроблення цілісної концепції тактичних операцій, успішного запровадження цих ідей у судово-слідчу практику.           Разом з тим проблема побудови структури тактичної операції у криміналістиці залишається недостатньо дослідженою. Більше того, у криміналістичній літературі у зв’язку з неоднаковим розумінням сутності тактичної операції наводяться різні описи її структури.           Так, на думку А. В. Дулова, найзагальнішими елементами структури будь-якого виду діяльності є мета, умови, засоби, суб’єкт та об’єкт впливу. Саме цей підхід становить основу дослідження структури тактичної операції. Обов’язковими елементами структури тактичної операції на переконання науковця також є: сукупність зовнішніх умов, у яких здійснюється взаємодія із об’єктом ( часові, просторові, ситуаційні, пов’язані з протидією встановленню фактів); сукупність тактичних засобів, за допомогою яких досягається мета операції, тобто вирішується тактичне завдання, що виникло; об’єкт впливу як складне утворення, під яким розуміється певна матеріальна сукупність (групи людей, підприємства, магазини), у процесі взаємодії з якими виявляються факти і обставини, що мають значення для вирішення тактичного завдання, що виникло. Таке розуміння об’єкта дає можливість зробити висновок, що до моменту початку тактичної операції у ряді випадків можуть бути наявними лише сліди-відображення, ознаки об’єкта. Тут тактична операція буде спрямована на пошук самого об’єкта, а потім на вивчення всіх його ознак та властивостей. В інших ситуаціях об’єкт може бути відомий до початку операції, однак у ході вирішення тактичного завдання вивчаються, досліджуються такі його сторони, які початково були приховані від слідчого. Відмінності в об’єктах, у їх кількості та якості і визначають різноманітність видів тактичних операцій. Крім цього, у загальній структурі тактичної операції можна виділяти і підструктури. Зокрема, технологічну підструктуру, тобто певний зв’язок, сукупність тактичних засобів, і функціональну підструктуру, певну залежність, сукупність функцій, виконуваних при реалізації даних тактичних засобів. Крім того, науковець наголошує на тому, що при розгляді структури тактичної операції на всіх її рівнях треба мати на увазі, що між елементами структури обов’язково існують взаємозв’язки (інформаційні, причинно-наслідкові, психологічні, просторові, часові), які приводять до того, що при зміні одного елемента структури виникає необхідність у зміні іншого. Так, зміна тактичного завдання змінює ступінь впливу на об’єкт, сукупність тактичних засобів, особливостей об’єкта впливають на формулювання тактичного завдання і т.д. Всі ці взаємовпливи елементів та зв’язків структури тактичної операції слід обов’язково враховувати при практичній побудові моделі кожної тактичної операції [220] ). На думку В. І. Шиканова, для розробки несуперечного понятійного апарату тактичної операції необхідно зупинитись на таких її структурних елементах, як слідча ситуація, тактичне завдання, мета, результат, криміналістичні дії, криміналістичні рекомендації, тактичні та технічні прийоми [685, 689, 690] ).          Щодо зазначеного підходу, то вважаємо за доцільне приєднатися до його оцінки, яку було зроблено М. О. Марочкіним. Не зважаючи на визначені переваги запропонованої структури, зазначає науковець, вона все ж таки є дещо неточною і страждає неповнотою. Перш за все привертає увагу включення в неї таких елементів, як «криміналістичні дії», «тактичні та технічні прийоми». Вважаємо, що ці елементи не можна включати в одну структуру, оскільки вони являють собою різнорівневі поняття. Якщо криміналістичні дії є засобом вирішення конкретного тактичного завдання, то прийоми (як тактичні, так і технічні) виконують допоміжну роль, тобто спрямовані на вирішення лише частини завдання однієї слідчої дії і не більше того. Значить, лише криміналістичні дії входять до структури тактичної операції. Що ж стосується прийомів, то вони виконують функції складових елементів у структурі іншого утворення  тактичної комбінації. Зайве також введення до структури тактичної операції в як її елемента і «криміналістичних рекомендацій», бо даний елемент у цій структурі не несе ніякого функціонального навантаження. За своєю сутністю криміналістичні рекомендації мають суто методичний характер і спрямовані на організацію тактичної операції, а не на вирішення конкретного завдання розслідування [433] ).          У свою чергу сам М. О. Марочкін виділяє у структурі тактичної операції такі елементи: а) мету  конкретне тактичне завдання; б) суб’єкт  уповноважена особа (слідчий, оперативний співробітник органу дізнання та ін.), яка організовує та проводить тактичну операцію; в) об’єкт впливу при розслідуванні злочинів (залежно від вирішення тактичного завдання ним може бути як окрема особа, так і група осіб, заклади, підприємства, банки, фірми, магазини тощо; г) умови  конкретна слідча ситуація; д) засоби  сукупність слідчих, оперативно-розшукових та інших дій; е) сам процес організації та проведення операції (планування та проведення системи слідчих, оперативно-розшукових та інших дій, спрямованих на вирішення конкретних завдань у типових слідчих ситуаціях на тому чи іншому етапі розслідування); ж) результат  наслідок проведення тактичної операції. При цьому зазначені елементи не просто входять до структури тактичної операції, а утворюють єдине структурне ціле у вигляді підсистеми діяльності слідчого, яка, у свою чергу, є складовою частиною загальної системи діяльності з розслідування злочинів [435] ). Більше того, раціональний вибір і проведення в діловому контакті з різними учасниками кримінального процесу слідчих, оперативно-розшукових та інших дій забезпечують швидке, повне та об’єктивне розслідування того чи іншого злочинного прояву [19] ).          Як структурні елементи тактичної операції Є. П. Іщенко виокремлює слідчі, оперативно-розшукові та організаційні дії, а також криміналістичний аналіз і досягнутий результат. Водночас, виходячи з того, що структура  це внутрішня будова, спосіб зв’язку складових елементів, він не погоджується із включенням до структури тактичної операції слідчої ситуації, тактичного завдання, мети, тактичних та технічних прийомів. Перша відносно операції, зазначає науковець, виступає, так би мовити, зовнішнім середовищем, умовами розвитку та існування. Будучи більш загальною категорією, елементом криміналістичної методики розслідування злочинів, слідча ситуація не може входити структурним елементом у тактичну операцію. Тактичне ж завдання і мету не можна вважати елементами операції, оскільки ці категорії ідеального порядку, у той час як сама тактична операція  реальність. Що стосується тактичних і технічних прийомів, то це структурні компоненти криміналістичних дій, тобто різних прийомів та видів діяльності, що виконують певні функції з розслідування злочинів. Інакше кажучи, названі прийоми  піделементи, а не елементи тактичної операції. Разом з тим включення у її структуру криміналістичного аналізу як одного із дієвих          способів вирішення тактичних завдань виявляється повною мірою обґрунтованим. Кожній фазі (виявленню, розкриттю злочину та подальшому розслідуванню) відповідає її основне тактичне завдання або група завдань, хоча й відмінних за метою, але об’єднаних однією спільною  отримати повну та об’єктивну інформацію про злочин, що розслідується [268] ).          

Вся работа доступна по Ссылке