Обумовленість тактичних операцій видом злочину

          Побудова системи типових тактичних операцій в теорії криміналістики має відбуватися відповідно до певного різновиду злочинів, певного етапу їх кримінального провадження, слідчої (судової) ситуації, що склалася, і тих тактичних завдань, які з неї випливають. При цьому необхідно виходити з того, що кожний із зазначених чинників має свій ступінь впливу на процедуру побудови тактичних операцій. Так, безпосереднім чинником, який зумовлює характер і специфіку тактичної операції виступає тактичне завдання, на розв’язання якого спрямована ця операція, тоді як базовим, відправним чинником можна вважати вид злочину. Неоднозначність детермінації стимулює необхідність більш докладнішого розгляду кожного з названих чинників з огляду на специфіку його впливу на побудову тактичної операції.           Досліджуючи концептуальні основи формування тактичних операцій, передусім варто зауважити, що у криміналістиці проблема обумовленості тактичних операцій видом злочину залишається не розробленою, ці питання розглядаються фрагментарно або в порядку постановки проблеми. Тому розроблення і дослідження зазначених питань слід вважати пріоритетним напрямом формування концепції тактичних операцій.          Переважна більшість учених-криміналістів акцентує увагу на тому, що тактичні операції мають розроблятися у межах методики розслідування окремих видів злочинів [233, 317, 351, 620, 625, 668, 694, 700, 713] ). У зв’язку з цим слушним є зауваження В. О. Коновалової стосовно того, що наукові дослідження при розробленні тактичних операцій мають бути орієнтовані на побудову тактичних операцій стосовно розслідування окремих видів злочинів, особливо на початкових етапах їх розслідування, де тактичні операції можуть перешкоджати втраті важливої інформації [329] ).           Аналізуючи сучасні наукові концепції криміналістичних методик, В. А. Журавель дійшов висновку, що тактичні операції слід розробляти у контексті формування відповідної видової або підвидової методики (мікрометодики), тобто вони мають бути їх невід’ємною складовою. До того ж операції повинні бути максимально «прив’язані» до типових слідчих ситуацій і виходити з конкретних тактичних завдань, що стоять перед слідчим [242, 235] ). У криміналістичній методиці розслідування злочинів як інформаційно-пізнавальній моделі [239] ), наголошує В. А. Журавель, особливого значення набувають типові слідчі ситуації й типові версії, типові системи слідчих дій та тактичні операції. Зазначені категорії істотно впливають на формування сучасних концепцій окремих криміналістичних методик, виступають невід’ємною їх складовою і зумовлюють ефективність конкретного акту розслідування [233] ).           На переконання Б. В. Щура у структурі окремої криміналістичної методики важливе місце посідають типові тактичні операції. Такі елементи криміналістичної методики, як початковий та наступний етапи повинні охоплювати не тільки можливість проведення окремих слідчих дій та їх тактику, а й погоджені комплекси цих дій, а також необхідні оперативно-розшукові, організаційно-технічні та інші заходи. У зв’язку з цим Б. В. Щур наголошує, що прийшов час перейти від розрізнених методичних рекомендацій щодо тактичної доцільності проведення окремих слідчих дій до відповідного комплексного підходу встановлення певних залежностей із проміжним (тактичним) завданням розслідування [700] ).           У свою чергу В. П. Бахін вказує, що множинність і різноплановість дій, що входять до тактичних операцій, складність їх підготовки й забезпечення порівняно з плануванням та реалізацією окремого слідчого або іншого заходу обумовлюють необхідність не лише дослідження їх теоретичних основ (поняття, сутність, цілі, види і т.д.), але й розробку конкретних тактичних операцій стосовно особливостей методики розслідування окремих видів злочинів, тобто як одного з елементів окремих методик розслідування поряд з тактикою проведення окремих слідчих дій. При цьому В. П. Бахін звертає увагу на те, що тактичні операції можуть мати загальний характер, тобто застосовуватись у рамках розслідування багатьох видів злочинів (наприклад, операції «Затримання з речовим доказом», «Розшук» і т. д.), або відображати специфіку конкретних видів злочинів (наприклад, операція «Розшук трупа»). Для деяких видів злочинів проведення тактичних операцій необхідне та поширене (розкрадання, хабарництво і т.д.), для інших потреба у тактичних операціях практично не виникає (наприклад, порушення правил охорони праці) [39] ).           Досліджуючи сутність тактичної операції, О. Я. Баєв зазначає, що тактична операція спрямована на досягнення певного завдання розслідування злочинів, вирішення якого з урахуванням виду злочину, що розслідується, і ситуації його розслідування іншим чином неможливо або нераціонально [28] ). В. І. Шиканов наголошує на необхідності зосередження уваги на системі основних тактичних операцій та їх специфіці, зумовленої певним видом злочинів [690] ). Д. П. Поташнік вказує, що тактична операція у кожному конкретному випадку залежить від виду злочину, що розслідується, та від слідчої ситуації. У загальній схемі розслідування тактична операція формується у межах програмно-цільового комплексу [500] ).           Отже, можна стверджувати, що вид злочину зумовлює тактичну операцію, яка, у свою чергу, має чітко визначене змістовне наповнення у вигляді комплексів слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій і оперативно-розшукових заходів у процесі досудового розслідування і в судовому проваджені судових дій та організаційно-технічних заходів, достатньо вузьку спрямованість і забезпечує реалізацію певних тактичних (проміжних) завдань, що стоять перед слідчим, суддею. При цьому вид злочину виступає визначальною, ключовою ланкою в системі чинників-детермінантів, що впливають на процес побудови тактичних операцій, дослідження якої з позицій системно-структурного та технологічного підходів дає можливість прослідкувати характер зв’язків між такими елементами, як «стадійність кримінального провадження  слідча (судова) ситуація  тактичні завдання  тактичні операції», що сприятиме вдосконаленню як окремих криміналістичних методик, так і процесу розслідування злочинів, судового розгляду матеріалів кримінального провадження взагалі. Зазначений підхід надасть нового імпульсу більш широкому запровадженню тактичних операцій у практику слідчої, судової діяльності, збільшення її ефективності.           Разом з тим, слід зазначити, що в теорії криміналістики ґрунтовні дослідження проблем обумовленості тактичних операцій видом злочину не проводилися, окремі питання формулювалися лише у порядку постановки, а висловлені стосовно них судження за своїм змістом є доволі дискусійними і потребують додаткової аргументації. Твердження щодо залежності побудови тактичних операцій від виду злочину в основному мали декларативний характер без докладного аналізу своєрідності цієї детермінації. Дослідження науковців головним чином обмежувалися розробкою певного переліку тактичних операцій при розслідуванні окремих видів (груп) злочинів. Зокрема, у криміналістичній літературі науковцями запропоновані тактичні операції при розслідуванні умисних вбивств (С. В. Лаврухін [410] ), Е. Ю. Березуцький [68] ), В. М. Ісаєнко [262] )); серійних вбивств (Г. С. Фоміна [601, 602] ), О. Л. Протопопов [507] )); вбивств, пов’язаних із виявленням частин розчленованого трупа (І. В. Борисенко [88, 89] )); вбивств за відсутності трупа (О. Ю. Булулуков [94, 93] ), І. В. Кубарєв [390] )); вбивств, що вчиняються організованими групами (С. Ф. Здоровко [249] ), В. О. Коновалова [343] )); вбивств, вчинених з особливою жорстокістю (І. Р. Гаріфуллін [151] )); вбивств, прихованих інсценуваннями (В. О. Коновалова [335, 342] )).          

Вся работа доступна по Ссылке