Сутність і зміст фінансового потенціалу адміністративно-територіальної одиниці

          Функціонування і розвиток місцевого самоврядування, територіальну основу якого становлять адміністративно-територіальні одиниці, є істотним для розвитку демократичних і соціально-економічних процесів у будь-якій державі. Згідно з концепцією Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, вона утворюється в разі наявності достатньої кількості населення, території, її податкової спроможності та забезпеченості фінансовими ресурсами [148].           Відповідно до офіційного тлумачення першої частини статті 133 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України адміністративно-територіальною одиницею визначається компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації та діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування [177].          У Конституції України, Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» наводиться перелік адміністративно-територіальних одиниць України, які становлять основу її адміністративно-територіального устрою. Відповідно до названих нормативно-законодавчих актів адміністративно-територіальними одиницями визначаються Автономна Республіка Крим, область, район, місто, район у місті, селище, село [72, 165].           Розширений перелік адміністративно-територіальних одиниць передбачає їх поділ за певними класифікаційними ознаками [79, с. 363-364]:          1) за географічними ознаками вони поділяються на регіони (Автономна Республіка Крим, області, райони, міста-регіони Київ і Севастополь) та населені пункти (міста, селища, села);           2) за своїм статусом – на адміністративно-територіальні одиниці (області, райони), самоврядні територіальні одиниці (міста, селища, села);          3) за місцем у системі адміністративно-територіального устрою України – на територіальні одиниці первинного рівня (міста без районного поділу, райони у містах, селища, села), середнього рівня (райони, міста з районним поділом) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь).          Представлена класифікація адміністративно-територіальних одиниць вказує на наявну їх ієрархію в системі адміністративно-територіального поділу України. Однак за сукупністю ознак, які розкриваються у змісті поняття «адміністративно-територіальна одиниця», ключовим і загальним для адміністративно-територіальних одиниць кожного рівня є те, що вони виступають просторовою основою діяльності органів місцевого самоврядування.           Згідно зі статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органами місцевого самоврядування, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, визначаються районні та обласні ради [165]. Оскільки реалізація повноважень органами місцевого самоврядування більш високого рівня адміністративно-територіального устрою України включає й інтереси адміністративно-територіальних одиниць первинного його рівня і ґрунтуються на дотриманні однакових принципів, то в роботі під адміністративно-територіальними одиницями розуміються ті з них, які віднесені до середнього й вищого рівнів адміністративно-територіального поділу. Це маються на увазі райони, міста з районним поділом та області.           Слід відзначити, що й дотепер в Україні особливо важливим є питання забезпечення органів місцевого самоврядування саме фінансовими ресурсами в обсязі, достатньому для виконання ними своїх функцій і повноважень. Залежно від кількісного та якісного стану таких ресурсів адміністративно-територіальна одиниця має певний фінансовий потенціал. Підґрунтям для вирішення цього питання має стати науково-методичне забезпечення визначення фінансового потенціалу адміністративно-територіальної одиниці.           Слово «визначення» тлумачиться як, по-перше, процес дії (за значенням слова визначити); по-друге, стан (за значенням слова визначити); по-третє, розкриття змісту поняття, яке полягає в зазначені істотних ознак предмета думки [43].          

Вся работа доступна по Ссылке