Ступінь вивченості питання моделювання процесів формування бізнес-стратегії підприємства

          В сучасних умовах підприємства України вимушені провадити свою економічну діяльність за умов нестабільного та чутливого до змін ринкового середовища. Для того, щоб мати змогу ефективно функціонувати, вони повинні враховувати низку різних аспектів [67; 159]:          кон’юнктуру ринку;          конкурентоспроможність продукції;          результати оптимізації програми виробництва з урахуванням маркетингових досліджень виробничого потенціалу підприємства та конкурентів;          величину впливу на прибутковість ефекту невизначеності та ризику, що неодмінно супроводжує будь-яку підприємницьку діяльність.          Врахування перерахованих аспектів з використанням економіко-математичних моделювання дозволяє отримати оптимальні та оперативні результати. Розробкою та дослідженням питань, що стосуються прийняття оптимальних управлінських рішень, займалися такі вітчизняні вчені як І. С. Богословець [19, c. 240-244], С. М. Бабур [13, c. 73-79], А. Є. Воронкова, Н. Г. Калюжна [34, c. 3-8], В. М. Даніч [46], С. В. Мілевський [95, с. 94-96], О. В. Мілов [98, с. 119-122], Р. М. Лепа [79, c. 34-236, 81, c. 66-74], Ю. Г. Лисенко [87, с.91-99; 88], В. М. Колпаков [64, c. 116-149], А. І. Пушкарь, В. М. Гіковатий [137, c. 37-47]. Так, І. С. Богословець в [19, c. 240-244] дає чітку характеристику системам економіко-математичних моделей прийняття оптимальних рішень в управлінні підприємствами в умовах формування ринкової економіки. Також він перелічує всі позитивні та негативні сторони використання економічних моделей для оцінки необхідних величин. В той же час, Р. Н. Лепа у [79, c. 52-56] визначає необхідний комплекс задач, які повинні бути розв’язані в ході прийняття управлінських рішень щодо планування виробництва, та у [81, c. 66-74] висвітлив можливі складності, що виникають при використанні запропонованого ним підходу.          Оцінкою економічної ефективності діяльності підприємства виступає його рентабельність, а економічного ефекту від виробничої діяльності – величина валового прибутку. Національні господарюючі суб’єкти в умовах ринкової економіки мають зробити невід’ємною складовою свого функціонування визначення раціональних варіантів виробничо-фінансової діяльності на основі пошуку компромісів між власними інтересами та потребами споживачів. Це може бути досягнуте лише на засадах побудови виробничої бізнес-стратегії та оптимізації використання наявних ресурсів (матеріально-сировинних, виробничих, фінансових) [3, c. 37-64].          Відповідно до досліджень Д. В. Басова [15, c. 6-9], І. Г. Ансоффа [9; 171], Л. В. Попкової [134, c. 135-144], А. Чандлера [174], Г. Мінсберга [100] та ін. загальна процедура побудови бізнес-стратегії підприємства на етапі планування виробничої діяльності включає:          генерацію множини варіантів її побудови;        &n         bsp; вивчення особливостей ухвалення рішень в області маркетингу;          проведення маркетингових досліджень задля сегментації ринку через виділення груп конкуруючих товарів орієнтованих на різні класи споживачів;          визначення способів позиціонування на ринку товарів виробника по відношенню до конкурентів із різних сегментів;          визначення характеристик, від яких залежить спосіб позиціонування продукції на ринку;          завоювання і збереження частки потенційних споживачів, через:          диференціацію населення за рівнем доходу;          визначення суми, яку може витратити споживач на придбання блага;          підрахунок кількості потенційних споживачів;          визначення ступеня зацікавленості споживачів в придбанні продукції;          виявлення джерел невизначеності початкової інформації та методів їх мінімізації;          розрахунок обсягу товарної продукції, що характерна для кожного варіанту побудови виробництва, та планового прибутку від її продажу з урахуванням конкурентоздатності товару; визначення витрат наявних ресурсів за кожним із зазначених варіантів;          розрахунок оптимальних обсягів вкладення грошових коштів у виробництво (визначення обсягу виробництва продукції);          корегування плану виробництва з урахуванням невизначеності ринку та прибутку від виробництва конкурентоздатних видів товару.          Вирішення окремих питання формування оптимальної виробничої програми підприємства може бути проведено за допомогою використання економічних та математичних моделей і методів, приклади яких наведені нижче [15, c. 6-9; 16; 18; 29, c.80-93; 35; 38; 50 – 53]:          маркетингові моделі, що включають в себе кількісні та якісні маркетингові дослідження щодо кон’юнктури ринку;          багатомірні, регресійні та кореляційні, імітаційні та методи статистичної теорії прийняття рішень;          метод аналізу відповідностей при плануванні виробничо-збутової діяльності;          експертні методи проведення маркетингових досліджень та прийняття рішень;          методи застосування нейронних мереж для побудови прогнозних значень;          моделі імітаційного програмування;          моделі стахостичного та параметричного програмування;          моделі лінійного програмування;          моделі динамічного програмування;          моделі прийняття рішень при якісній та ймовірнісній невизначеності;          моделі прийняття рішень на основі нечіткого стану системи та результатів;          методи оцінки ризику інвестицій, коли оціночний параметр має довільно-нечітку форму та ін. [62, c. 161-170; 94, c.94-102; 144; 165].          Для того, щоб застосування економіко-математичного моделювання було результативним та забезпечило очікуваний ефект, підприємству необхідно володіти великим об’ємом інформації щодо внутрішнього та зовнішнього середовища. Така інформація отримується шляхом проведення попередніх маркетингових досліджень сфери майбутньої діяльності. Це пов’язано у першу чергу з тим, що з переходом до ринкового типу економіки зростає конкуренція, ступінь насиченості ринку та культура споживачів, частіше відбуваються кон’юнктурні коливання, розвиток товарних відносин потребує стрімкого розширення асортименту продукції та диференціації торгівельних марок, поступово відбувається сегментація ринку.          Відповідно до сучасної кон’юнктури ринку та ринкових відносин принципи взаємодії економічних суб’єктів змінилися і набули зовсім інших значень, а саме: необхідно виготовляти рівно стільки, скільки можливо реалізувати. Така ідея є панівною для більшості розвинених країн світу. Питаннями, що відображають вплив маркетингової складової на розв’язання задачі формування бізнес-стратегії підприємства присвячені роботи багатьох вчених, найвідомішими з яких є А. Аакер [1], Д. В. Басов [15], А. Горєлова [42], В. Я. Заруба [55], О. Каніщенко [58], М. А. Окландер [130], Р. А. Фатхутдінов [162], В. Черенков [164], Л. Шостак [169], О. Юлдашова [170] та інші. З. Мустафаєва, С. Бабаєв [103, c. 44-49], Т. Бурцева, Н. Ніконова [27; 28, c. 26-35] в своїх роботах провели аналіз застосування положень маркетингової теорії в ході здійснення виробничої діяльності в різних галузях виробництва. У роботах Д. Н. Верзіліна, В. В. Черешнєва [29, c. 80-93], А. В. Андрейченкова [9] висвітлюється математичний апарат застосування теоретичних засад маркетингового аналізу.          

Вся работа доступна по Ссылке