Концептуальні засади удосконалення стратегічного планування розвитку аграрного сектора в умовах зміни клімату

          Результати нашого дослідження підтверджують висновки багатьох інших досліджень, що нинішні зміни клімату починають набувати загрозливого характеру, охоплюючи національні господарства різних країн, у тому числі окремі сектори. Активно задіяний у цьому процесі й аграрний сектор. Враховуючи, що кліматичні зміни не оминуть Україну, постає нагальне завдання розробки заходів пом’якшення можливих негативних наслідків, а також адаптації до очікуваних змін. Вважаємо, що одним із засобів досягнення цього є стратегічне планування.          Удосконалення стратегічного планування розвитку аграрного сектора в умовах зміни клімату (на засадах структурно-функціонального підходу), охоплює такі складові й етапи:          1. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямоване стратегічне планування.          2. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання методом стратегічного планування.                   3. Мета стратегічного планування, визначення стратегічних пріоритетів.          4. Шляхи і способи розв’язання проблеми, хід реалізації стратегічного планування.          5. Очікувані результати виконання стратегічного планування, визначення його ефективності.          6. Оцінка фінансових ресурсів, необхідних для здійснення стратегічного планування.          1. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямоване стратегічне планування. Клімат є одним з основних факторів, який визначає розвиток аграрного сектора. В умовах, коли клімат змінюється, аграрний сектор підпадає під значну кількість ризиків. Серед них – екологічні дисбаланси, виникнення значної кількості екологічно порушених територій, зміна якості ґрунтів, дисбаланси аграрного виробництва та екологічного відтворення, забруднена сировина низької якості, зниження врожайності сільськогосподарських культур, низька екологічна якість готової агропродовольчої продукції, зменшення природного різноманіття як рослин, так і тварин на сільськогосподарських територіях та ін.          2. Аналіз причин виникнення проблем та обґрунтування необхідності їх розв’язання методом стратегічного планування. Проблеми, які стримують розвиток аграрного сектора, виникають через підвищення температури повітря, викликане зростанням концентрації СО2 в атмосфері та зміною системи землекористування, що, відповідно, спричиняє ріст антропогенного навантаження на довкілля. В результаті змінюються і моделі опадів, і рівень моря, вологість ґрунтів та інші природно-кліматичні фактори. Вирішення даних проблем, як і розвиток аграрного сектора в цілому, є довгостроковою, а не короткостроковою метою. Саме тому доцільним є застосування стратегічного планування, як інструмента довгострокових заходів. Сутність стратегічного планування нами визначено як розроблення та реалізація послідовності логічних кроків для розв’язання проблем, пов’язаних у просторі (за об’єктами, напрямами, виконавцями тощо) та часі (за термінами, подіями, завданнями).          3. Мета стратегічного планування, визначення стратегічних пріоритетів. Метою застосування стратегічного планування щодо вітчизняного аграрного сектора є зменшення негативних наслідків зміни клімату, адаптація до кліматичних змін. Реалізація алгоритму дій стратегічного планування дозволить забезпечити розрахунок траєкторії кращого використання наявних ресурсів і, як результат, розвиток аграрного сектора економіки України, його рух у бажаному напрямі.          Необхідною є також і орієнтація на стратегічні пріоритети. Їх можна поділити на такі підгрупи як державні, суспільні та індивідуальні. Державні стратегічні пріоритети досить широкі й охоплюють основні макроекономічні питання, які мають бути адаптовані до очікуваних змін клімату. Щодо суспільних стратегічних пріоритетів, тобто позицій громадянського суспільства щодо розвитку аграрного сектора, то, на нашу думку, їх необхідно коригувати з метою ширшого залучення дійових осіб економіки, зокрема, для участі громадськості в обговоренні перспектив розвитку територій, прозорості питань розподілу та використання земельних ресурсів та інших складових розвитку аграрного сектора в умовах зміни клімату. Узгодження загальнодержавних і суспільних пріоритетів повинно створювати умови для реалізації пріоритетів індивідуальних.          4. Шляхи і способи розв’язання проблем, хід реалізації стратегічного планування. Для пом’якшення можливих негативних наслідків, а також адаптації до очікуваних кліматичних змін необхідно об’єднати зусилля уряду, професійних і громадських об’єднань,          сільськогосподарських підприємств й представників селянських господарств. Заходи, які потрібно здійснити, можна поділити на такі основні групи:          1) посилення контролю та зменшення викидів вуглекислого газу (СО2) в атмосферу;          2) управління водними ресурсами;          3) поліпшення ситуації у рослинництві;          4) управління землями сільськогосподарського призначення;          5) поліпшення організаційно-екологічних умов господарювання у тваринництві;          6) удосконалення державного регулювання в частині екологічної політики;          7) активізація інституційних змін у напрямі переходу до стратегічного планування;          8) організація й активізація громадського руху, який охоплював би такі напрями як створення екологічних спілок й організацій, діяльність яких була б спрямована на попередження негативних наслідків кліматичних змін, а також формування екологічної свідомості громадян та інституції громадянської активності, звичок і традицій екологічно-спрямованої поведінки населення.          

Вся работа доступна по Ссылке