Особливості проведення слідчих (розшукових) дій і заходів забезпечення кримінального провадження для збирання доказів з матеріальних джерел
Огляд – це слідча (розшукова) дія, що полягає в безпосередньому сприйнятті зовнішніх ознак матеріальних об’єктів з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 237 КПК України). Мета огляду – виявлення відомостей щодо обставин вчинення злочину та їх фіксація [6, с. 149]. Кожний з видів слідчого огляду має свої специфічні особливості, що визначають порядок його проведення. Водночас існує низка положень процесуального, організаційного й тактичного характеру, загальних для всіх видів оглядів.
Як відомо, усі криміналісти визнають важливість огляду місця події. Питання проведення огляду місця події при розслідуванні розкрадань з використанням банківських операцій досліджували переважно російські криміналісти. Деякі вчені у своїх роботах описали тактичні особливості та рекомендації з провадження окремих слідчих дій при розслідуванні злочинів у сфері комп’ютерної інформації [177; 287; 294; 311; 284; 255].
У справах про злочини у сфері банківської діяльності огляд місця події як невідкладну слідчу (розшукову) дію проводять у рамках тактичної операції у разі виявлення заволодіння коштами шляхом втручання в роботу банкоматів банківських установ способами використання спеціальних пристроїв, емітованих, підроблених платіжних карток, а також різних видів зовнішніх втручань до програмного забезпечення банкомата, що нерідко призводить до їх пошкодження.
Огляд місця події в цьому разі зазвичай поєднується (після внесення інформації до ЄРДР) із затриманням підозрюваних, проведенням негласних слідчих (розшукових) дій (зняттям інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, відеоконтролем місця та відеоконтролем особи, під час якого передбачається оперативне спостереження за підозрюваним) та призначенням судових експертиз. Такі дії завжди мають бути раптовими для підозрюваного для того, щоб запобігти можливості знищення речових доказів, які його викривають. Для проведення огляду місця події, які пов’язані з незаконним доступом до банківських рахунків шляхом втручання в роботу банкомату чи іншого електронного пристрою, до складу СОГ повинні залучатися: слідчий, який спеціалізується на розслідуванні кримінальних правопорушень цієї категорії (керівник СОГ); співробітники оперативних підрозділів (карного розшуку, ДСБЕЗ); поняті (бажано залучати спеціалістів з числа співробітників банківської установи, охоронців приміщень); спеціалісти-криміналісти, які знають особливості роботи зі слідами у злочинах цієї категорії; спеціалісти по роботі з банківським комп’ютерним обладнанням у сфері мережевих технологій (у разі наявності на місці події периферійного обладнання віддаленого доступу або локальної комп’ютерної мережі); спеціалісти з систем зв’язку (при використанні для дистанційної передачі даних каналів електрозв’язку); інші категорії спеціалістів (інженери-електрики, спеціалісти супутникових систем зв’язку, оператори стільникових мереж); співробітники підрозділів оперативно-технічних заходів.
Після прибуття на місце події члени СОГ з’ясовують обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлюють свідків, прикмети осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та ймовірні шляхи їх відходу. Під час огляду місця події в установленому КПК України порядку члени СОГ фіксують відомості щодо обставин учинення кримінального правопорушення, вилучають речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, та речі, вилучені з обігу, у тому числі матеріальні об’єкти, придатні для з’ясування обставин, що підлягають доказуванню, забезпечують їх належне зберігання для подальшого направлення для проведення експертного дослідження.
За результатами вивчення кримінальних справ (проваджень) встановлено, що огляд місця події проводився: 1) у торговельних організаціях, у яких використовувалися платіжні картки (3 %); 2) у приміщеннях (усередині або зовні), у яких встановлено банкомат, що використовував злочинець для одержання грошових коштів (16 %); 3) у банківських установах (2 %); 4) в інших місцях, у яких було виготовлено підроблені платіжні картки або виявлено обладнання для їх виготовлення (3 %) або де встановлена комп’ютерна техніка, за допомогою якої вчинено злочин шляхом потрапляння до програмного забезпечення банку (5 %) – додаток Б.1.
На робочому етапі огляду місця події окремо досліджують: банкомати та їх частини (у тому числі їх фрагменти в разі розукомплектування, пошкодження чи зруйнування); заготівки та устаткування для виготовлення платіжних карток (скімери, рідери, ноутбуки, інше обладнання); банківські платіжні картки; платіжні документи (касовий чек, сліпи з платіжної картки, квитанції POS-терміналу, відбитки кліше імпринтера, контрольні стрічки); документи, що засвідчують особу злочинця; комп’ютерну інформацію (електронні реєстри, журнали, реєстраційні протоколи); комп’ютерну техніку (касовий апарат, ноутбук, модеми для підключення до мережі Інтернет); відеозаписи або фотознімки, зроблені відеокамерою банкомату, службою банківської безпеки.
При огляду платіжного терміналу слід приділити увагу його технічному стану, виявити всі можливі пошкодження (як на самому терміналі, так і на кабелях, що з’єднують його з банківською установою), технічні пристрої, що не передбачені конструкцією терміналу або сліди їх кріплення, сторонні програми (віруси, “троянські коні”, “хробаки” та ін.), вилучити з нього платіжні картки, касові стрічки, виписки, блок пам’яті, відеозапис або фотознімки.
Огляд банківської платіжної картки здійснюється за тими ж правилами, що й огляд паперових документів, за винятком дослідження вмісту магнітної смуги (електронного мікропроцесора), що проводиться за допомогою відповідної експертизи чи іншими засобами [217]. При візуальному огляді картки обов’язково звертається увага на її стан, наявність пошкоджень, розмір, колір та товщину пластика. У протоколі описується як передня, так і зворотна сторона картки. При описуванні лицевої сторони зазначаються такі дані: назва платіжної системи, торговий знак якої зображено на картці; назва банку-емітенту; номер картки; ім’я держателя картки; дата, до якої вона чинна; голограма та її стан; додаткові реквізити (наприклад, фотокартка, за наявністю). При огляді зворотної сторони описується стан паперової стрічки для підпису, наявність підпису держателя і захисного коду та стан магнітної смуги. Необхідно дотримуватися запобіжних заходів, що унеможливлюють ушкодження картки і знищення на ній слідів пальців рук.
Огляд сліпів (чеків, квитанцій) як носіїв інформації про використання банківських платіжних карток при здійсненні безготівкових розрахунків, вилучені в затриманих, у банках-емітентах, у сервісних підприємствах (торгівлі, послуг) проводиться за участю відповідних фахівців із загальних правил криміналістичного огляду документів з дотриманням правил обігу з документами, що є речовими доказами. У процесі огляду сліпа (квитанції) фіксується номер картки; код і координати пункту обслуговування; сума вартості товару (послуги); дата операції; підпис власника картки й продавця (касира). Слід зауважити на необхідності ретельного упакування вилучених карток, сліпів (чеків, квитанцій), щоб унеможливити несанкціонований доступ до них і зберегти для наступного експертного дослідження.
Об’єктами огляду є також мобільні термінали, SIМ-карти, протоколи деталізації з’єднань, флеш-карти та інші комплектуючі мобільних телефонів, карти експрес-оплати, паспорт, пакувальна тара, гарантійний талон. Огляд перерахованих об’єктів дає змогу встановити обставини події, обстановку використання мобільного устаткування, осіб, які використали мобільне устаткування, сліди його використання. Оглядаючи меню мобільного терміналу, отримують інформацію з телефонних списків, останніх набраних номерів, тривалість останнього запиту, запити, що залишилися без відповіді, SМS, ММS-інформація, дані із SIМ-карти, записи на диктофоні й мікровідеокамері, дані про WAР-браузер (протокол безпровідного доступу в Інтернет).
При огляді закон надає право слідчому, прокурору або за їх дорученням залученому спеціалісту проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, відбитки та зліпки, оглядати й вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Якщо клопотання про застосування технічних засобів фіксування заявляють учасники огляду – таке фіксування є не правом, а обов’язком слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 107 КПК). Вилучені під час огляду місця події речі та документи, що не належать до предметів, які вилучені з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 237 КПК).
Огляд документів дає змогу правильно організувати та планувати досудове розслідування. З усіх видів огляду огляд документів є найбільш інформативним засобом збирання доказів. Виявлені нами кількісні показники свідчать, що в переважній більшості випадків розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним доступом до банківських рахунків, оглядають різні види документів, які підтверджують обставини вчинення кримінальних правопорушень.
У 82 % оглядається різного роду фінансова (бухгалтерська) документація (банківські та платіжні документи), зокрема про відкриття рахунка (заява, договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування зі зразками підписів службових осіб; розпорядження банку про відкриття або закриття рахунку); документи на переказ, зокрема розрахункові документи (платіжне доручення, платіжна вимога, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек); документи на переказ готівки (оголошення про внесення готівки, грошовий чек, заява про переказ готівки, повідомлення про одержання переказу); міжбанківські розрахункові документи (документ на переказ, сформований банком на підставі поданих клієнтами розрахункових документів, на переказ готівки, а також на договірне списання доручень, передбачених у договорах між клієнтами та банками, що їх обслуговують); клірингова вимога (документ на переказ, сформований кліринговою установою за результатами клірингу, на підставі якого, шляхом списання чи зарахування коштів на рахунки членів платіжної системи, відкритих у розрахунковому банку цієї платіжної системи, проводяться взаєморозрахунки між ними); інші засоби доступу до банківських рахунків (дорожній чек в іноземній валюті, іменний чек); меморіальний ордер (розрахунковий документ, що складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій); акредитив; документи, що підтверджують обіг коштів по рахунку (виписки банку з розрахункового рахунка суб’єктів господарювання про наявність та рух коштів за певний період з розшифруванням підстав платежу та одержувачів коштів); спеціальні платіжні засоби (банківські платіжні картки; електронні документи; платіжні документи, які підтверджують факт сплати за придбаний товар або надані послуги (додаток Д).
В інших випадках (10 %) огляду підлягали документи структурних підрозділів банків і суб’єктів господарювання, що визначають організаційно-правовий статус суб’єкта господарювання, підтверджують договірні відносини між суб’єктами господарювання, посвідчують особу тощо.
Робота слідчого з документами здійснюється за двома напрямами. Перший з них – встановлення та аналіз зовнішніх ознак (реквізитів) документа. Реквізитами є сукупність позначень документа, відсутність яких позбавляє документ юридичної чинності (бланки встановленого зразка, реєстраційні дані, підписи відповідальних осіб, відбитки печаток і штампів тощо). Для вирішення цього питання слід керуватися типовими зразками документів, у кожному випадку порівнювати документ, що оглядається, зі зразком аналогічного документа (наприклад, платіжного доручення).
Варто звертати увагу й на ознаки матеріального підроблення, для чого потрібно знати відповідні способи їх виявлення. Виокремлюють повне та часткове матеріальне підроблення документів. Під повним підробленням розуміють виготовлення всіх складових частин документа (папір, бланк) і реквізитів (підписи, штампи тощо) з орієнтиром на справжні. Зазвичай здійснюють повне підроблення документів, що виготовляються на чистих аркушах паперу (довідки, свідоцтва, посвідчення). Нині більшість фінансових документів мають спеціальні засоби захисту від підроблення, тому повне підроблення складних документів здійснити в кустарних умовах практично неможливо [114].
Часткове підроблення – внесення до справжнього документа певних змін шляхом стирання, хімічного травлення тексту, дописки, додруковування або внесення виправлень (поправок) окремих букв, слів; заміни частин документа (фотокартки, листів у багатосторінкових документах); підроблення підписів, відбитків печаток і штампів. Кожний з цих способів має свої характерні ознаки [242; 326]. Зокрема, способами часткового підроблення документів за допомогою сучасних друкувальних пристроїв є такі: друк підроблених документів з імітацією атрибутів справжніх; додавання тексту у справжньому документі, сканування і повторна цілісна роздруківка підробленого документа; сканування кількох справжніх документів і поєднання їх реквізитів у новоствореному.
Другий етап передбачає аналіз його змісту з метою: виявлення розбіжностей між змістом документа та фактами, встановленими у кримінальному провадженні; виявлення суперечностей між змістом окремих частин документа або між змістом різних документів, що відображають один факт; співставлення різних примірників того ж самого документа.
Обидва етапи поєднуються в перевірці по суті операцій, відображених у документі. Багатоманітність прийомів, що входять до структури слідчого огляду як комплексного методу дослідження документів, реалізується у спеціальних методиках: визначення призначення документа; встановлення походження документа; розшифрування незрозумілих фрагментів, позначень і термінів; з’ясування справжності документа; перевірки достовірності й належності зазначених у документів відомостей [357, с. 512].
Певні організаційні особливості має проведення огляду апаратних засобів і комп’ютерної техніки [370]. На місці огляду необхідно встановити дислокацію всіх засобів (передусім з’єднаних у мережу), наявність серверу, місця прокладання кабелів, мережних пристроїв і засобів телекомунікації, їх підключення до каналів, з’ясувати призначення кожного комп’ютера, скласти схему їх розташування.
При огляді апаратних засобів потрібно відобразити у протоколі їх назву, комплектацію, наявність і тип підключених периферійних пристроїв (принтерів, сканерів, модемів), з’єднання з мережами, зокрема глобальними, можливість видаленого доступу з мережі в мережу, технічний стан пристрою (цілий або зі слідами втручання). Описуючи стан пристрою, слід звернути увагу на місця підключення й інтерфейси периферійних пристроїв, гвинти кріплення кришок корпусу, поверхні під системним блоком і монітором. Звичайно, тут можуть залишитися сліди злочинця. Слід також відзначити наявність і стан усіх поміток, пломб, спеціальних знаків і наклейок (інвентарних номерів, записів на спомин, контрольних маркерів фірм-продавців тощо), нанесених на корпуси і пристрої комп’ютерів, наявність забруднень, механічних пошкоджень та їх локалізація. Якщо апаратний пристрій знайдено у відкритому вигляді, необхідно за допомогою фахівця зафіксувати його стан, наявність плати й модулів, потім провести закриття засобу.
Вся работа доступна по Ссылке
