Призначення та проведення окремих видів судових експертиз
Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування злочинів у сфері банківської діяльності неможливе без застосування спеціальних знань, адже у цій сфері суспільних відносин виникають нові види злочинів, поширюються недостатньо вивчені наукою способи їх учинення, а відтак – залучення фахівців до розслідування у різних формах вважається однією з головних потреб практики [214, с. 156].
У теорії кримінального процесу, криміналістиці, юридичній психології питання використання спеціальних знань вивчали В.Д. Арсеньєв, Л.Є. Ароцкер, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, В.Г. Гончаренко, Є.І. Зуєв, В.К. Лисиченко, Р.П. Марчук, В.М. Махов, О.Р. Ратінов, Б.В. Романюк, М.Я. Сегай, М.О. Селиванов, О.О. Ейсман та інші вчені. Особливості використання спеціальних знань під час розслідування злочинів у сфері економіки, зокрема фінансових шахрайств, розглядали А.Ф. Волобуєв, О.М. Дьячков, В.В. Лисенко, Г.А. Матусовський, П.В. Цимбал, С.С. Чернявський та інші фахівці.
На думку Б.В. Романюка, слідчий має право застосовувати будь-які спеціальні знання (окрім випадків, прямо передбачених законом), якщо він сам визнає їх достатніми для вирішення окремих питань. Деякі з них лише слідчий в змозі застосовувати особисто. Це стосується, насамперед, знань у галузі методології наукового пізнання суспільних явищ, логіки, юриспруденції тощо [288, с. 12]. Такий висновок кореспондується із законодавчо закріпленим положенням про те, що не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права (ч. 1 ст. 242 КПК України).
Враховуючи об’єктивну необхідність підвищення рівня спеціальних знань слідчих, які спеціалізуються на розслідуванні злочинів, пов’язаних з незаконним доступом до банківських рахунків, на практиці нерідко виникає потреба залучення спеціалістів різного профілю, зокрема у формах: використання безпосередньої технічної допомоги під час проведення слідчих (розшукових) дій (ст. 71 КПК України); призначення ревізій та перевірок у зв’язку зі збиранням доказів стороною обвинувачення (ч. 2 ст. 93 КПК); залучення експерта за наявності підстав для проведення експертизи (ч. 1 ст. 243 КПК). Водночас у розслідуванні злочинів цієї категорії нерідко виникає необхідність проведення допиту спеціаліста як свідка (ст. 224 КПК).
Теоретичні проблеми судової експертизи, зокрема щодо розслідування злочинів у сфері фінансової та банківської діяльності, розглядали вчені-криміналісти ще за радянських часів [146]. Траплялися навіть спроби навести узагальнений перелік експертних досліджень, призначення яких є засобом доказування різних видів розкрадань у сфері господарювання [147, с. 20–68].
Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового та судового слідства (ст. 1 ЗУ “Про судову експертизу”) [279]. Сутність експертизи полягає у проведенні досвідченою особою (експертом) за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, на основі його спеціальних пізнань самостійного дослідження, необхідного для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, що відображено у висновку експерта. Такий висновок вважається окремим процесуальним джерелом доказів (ч. 2 ст. 84, ст. 101, 102 КПК України). Відтак неприпустимо підміняти експертизу консультацією спеціаліста навіть у тому разі, якщо призначення експертизи не є обов’язковим (випадки, коли слідчий зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи закріплені у ч. 2 ст. 242 КПК).
Експертиза в кримінальному провадженні: призначається, коли для вирішення певних питань потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання; проводиться експертом – особою, досвідченою в певній спеціальній галузі (галузях) знань; має самостійний характер та особливу процесуальну форму оформлення результатів. Проведення експертизи включає в себе: залучення експерта; проведення експертних досліджень; підготовку висновку експертом з питань, які поставлені перед ним сторонами кримінального провадження, слідчим суддею чи судом. Фактичною підставою для призначення експертизи є потреба в наукових, технічних або інших спеціальних знаннях, які необхідні для вирішення певних питань у кримінальному провадженні. Спеціальні пізнання у відповідній галузі діяльності визначаються предметом експертизи. До спеціальних не належать загальновідомі і загальнодоступні наукові знання в галузі матеріального і процесуального права, якими повинні володіти слідчі, прокурори, судді (саме тому закон і забороняє проведення експертизи для з’ясування питань права).
Якість та ефективність досудового розслідування безпосередньо пов’язана із залученням експертів. Як свідчить судова практика реалізації КПК 1960 р., з усієї кількості кримінальних справ, повернутих судом для проведення додаткового розслідування через неповноту досудового слідства, приблизно в половині випадків очевидні помилки слідчих на етапах збирання матеріалів для експертних досліджень, призначення експертиз, використання її результатів у доказуванні.
Актуальним для процедури судового розгляду є також порядок допиту експерта в суді (ст 356 КПК України). Обставини, які цікавлять сторони кримінального провадження та суд, з’ясовуються безпосередньо шляхом поставлення експерту відповідних запитань та спрямовані на отримання компетентних висновків, зокрема з питань, що характеризують: значення висновку експерта, його обґрунтованість; наявність та характер зв’язків між обставинами, що підлягають встановленню; підстави для аналізу на перший погляд неоднорідної інформації. Під час допиту експерта суд, як правило, завдає такі питання: Відповідно до експертизи, проведеної Вами… Що це може означати та які спричиняє наслідки? Чому в експертному висновку Ви робите висновок, що…? Яким чином стало можливим…? На підставі чого Ви зробили висновок про те, що…? Роз’ясніть значення використаного Вами формулювання…? тощо.
Залежно від показань експерта, на допиті у справах про злочини у сфері банківської діяльності з приводу пробілів і неточностей у висновку експерта, виникають такі типові ситуації: по-перше, усі сумніви суду можуть бути вирішено під час допиту, а відтак, відсутні підстави для призначення додаткової чи повторної експертизи; по-друге, пробіли і неточності не вдалося усунути під час допиту, тому приймається рішення про призначення додаткової експертизи; по-третє, якщо допит підтвердив сумніви сторони захисту або судді в некомпетентності експерта або в необґрунтованості підготовленого ним висновку, приймається рішення про призначення повторної експертизи.
На стадії ж досудового розслідування слідчі невиправдано рідко допитують спеціалістів та експертів (9 % вивчених нами кримінальних справ), що, на наш погляд, не сприяє ефективному та повному встановленню обставин, які підлягають доказуванню (додаток Б.1).
У практиці розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним доступом до банківських рахунків, матеріальні сліди, як правило, зосереджуються у фінансових, бухгалтерських, технологічних та інших документах, спеціальних платіжних засобах на паперових, пластикових та електронних носіях інформації. Отже, найбільш специфічними видами експертних досліджень вважаються такі: криміналістичні експертизи документів, зокрема почеркознавчі (призначались у 81 % справ) і техніко-криміналістична експертиза документів (54 %); економічні, зокрема бухгалтерська (23 %) та фінансово-економічна (18 %), а також комп’ютерно-технічні експертизи (12 %).
При проведенні почеркознавчих досліджень вирішуються питання як ідентифікаційного, так і діагностичного характеру. До ідентифікаційних питань належить установлення конкретного виконавця рукопису. Для їх вирішення експертові потрібно надати зразки для порівняльного дослідження: вільні, експериментальні, умовно вільні. Якщо у вчиненні злочину брала участь злочинна група, доцільно відібрати зразки почерку в усіх підозрюваних та свідків. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (ст. 160–166 КПК).
Типовими питаннями, які ставляться на почеркознавчу експертизу у справах досліджуваної категорії, є такі: чи виконано рукопис (підпис) від імені певної особи цією або ж іншою особою; якщо рукопис (підпис) виконано іншою особою, то чи не нанесено його з застосуванням технічних способів попередньої підготовки; однією чи різними особами виконано декілька рукописів (підписів); ким з числа осіб, зразки почерку та підпису яких представлені експертові, виконано певний текст чи підпис, літерні або числові записи в певному документі тощо (додаток В, приклад 3.6).
Завданнями техніко-криміналістичного дослідження документів найчастіше визначаються такі: дослідження бланків платіжних документів (чи було внесено зміни в початковий зміст документа та яким чином, яка послідовність записів та інших реквізитів документа тощо), підписів (у разі технічного підроблення); дослідження відбитків печаток і штампів (яким чином нанесено відбиток печатки чи штампу на документ, чи не залишено кілька відбитків однією печаткою тощо), факсимільних відображень підписів; установлення й ідентифікація технічних пристроїв і приладів; установлення й ідентифікація матеріалів, які використовуються при виготовленні підроблених документів; установлення відносної давнини виготовлення документа або виконання окремих фрагментів тощо.
Під час експертного дослідження важливий аналіз ознак, обумовлених як технологією виготовлення печатки, так і механізмом нанесення відбитку [164]. Водночас поряд із класичними питаннями (яким способом виготовлено кліше, яким чином нанесено дослідний відбиток, яким способом нанесено зображення відбитку печатки на документі, чи одним кліше нанесено відбитки на досліджуваних документах, чи нанесено відбиток печатки, зразки відбитків якої надані для дослідження) слідчий повинен ставити перед експертом питання, що вирішуються під час проведення комплексної техніко-криміналістичної і комп’ютерно-технічної експертизи, наприклад: чи є зазначені програмні продукти результатом роботи у графічних редакторах, якщо так, то чи можуть вони бути оригіналом-макетом печатки; який зміст оригіналу-макета печатки; чи наявні на оригіналі-макеті печатки стилізовані зображення та інші реквізити, що вказують на їх приналежність певній особі, підприємству, організації; чи можливо відновлення стертих файлів, якщо так, то який їх зміст; чи не виготовлений оригінал-макет печатки певною особою; яким чином отримано зображення комп’ютерного оригінал-макету відбитка печатки; на одному чи на різних принтерах виготовлено надані на дослідження зображення комп’ютерних оригінал-макетів відбитків печатки; чи відповідає за якістю відтворення малюнків, стилізованих зображень, знаків, елементів відбитку печатки (додаток В, приклад 3.7).
У рамках криміналістичного дослідження електронних документів можливо вирішити такі важливі питання: яка операційна система та програмні засоби використовуються в роботі комп’ютера, чи перебувають у робочому стані носії інформації; яка інформація міститься на фізичних носіях, які тестові та графічні документи виявлено, на яких дисках; які імена файлів, їх розмір, дата створення (зміни), видалення; чи містяться на носіях інформації дані, що стосуються певного факту.
Специфічним є криміналістичне дослідження банківських платіжних карток, що виготовлені з використанням комп’ютерних і копіювальних технологій, що останніми роками стає об’єктом пильної уваги криміналістів [341]. Завдяки властивостям форми, особливостям захисних елементів, багатофункціональності, банківська платіжна картка вважається об’єктом комплексного дослідження криміналістичної експертизи матеріалів і речовин (пластик), технічного дослідження документів (стрічка для підпису власника картки, поліграфічні реквізити карти), комп’ютерної техніки та програмних продуктів (електронний мікропроцесор), експертизи засобів звуко- і відео- записів (магнітна смуга), голографічної експертизи (голограма), почеркознавчої (підпис держателя).
Вся работа доступна по Ссылке
