---

Провадження досудового розслідування щодо Уповноваженого з прав людини до позбавлення його недоторканності

 

У главі 37 КПК України не визначено особливості щодо початку проведення досудового розслідування, якщо до слідчого, прокурора надійшла заява, повідомлення про вчинення Уповноваженим кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор зобов’язаний невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання такої заяви, повідомлення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

До набрання чинності новим КПК та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України», яким внесено зміни до ч. 3 ст. 20 Закону, по-іншому регламентувалося питання про вирішення заяви або повідомлення про злочин, вчинений Уповноваженим.

У ч. 3 ст. 20 Закону зазначалося, що кримінальна справа проти Уповноваженого може бути порушена лише Генеральним прокурором України. Отже, щодо Уповноваженого законодавцем було встановлено особливий порядок прийняття такого рішення. Генеральний прокурор України міг прийняти це рішення: за наявності передбачених законом приводів і підстав; за відсутності обставин, які виключають провадження у справі, передбачених ст. 6 КПК; на підставі ретельно перевірених фактичних даних. Він мав відмовити в порушенні кримінальної справи, якщо не було підстав, тобто достатніх даних, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення в діях Уповноваженого.

За чинним КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про порядок його ведення затверджено наказом Генерального прокурора України «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань» від 17 серпня 2012 року № 69 [72]. Причому таке рішення приймається незважаючи на те, що немає достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину.

Враховуючи статус Уповноваженого як посадової особи, що від імені Верховної Ради України здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина, вважаємо доцільним змінити порядок прийняття рішення про проведення досудового розслідування щодо нього.

На наш погляд, слідчий, прокурор, отримавши заяву про вчинення Уповноваженим кримінального правопорушення, зобов’язаний невідкладно направити її до Генерального прокурора України, який протягом трьох днів має здійснити перевірку заяви шляхом відібрання пояснень від Уповноваженого, окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Якщо під час проведення перевірки буде встановлено достатні дані, які вказують на наявність кримінального правопорушення у діях Уповноваженого, Генеральний прокурор України повинен внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Якщо такі дані не буде встановлено, він має прийняти рішення про закриття провадження.

Важливим для розгляду є питання щодо того, слідчий якого органу досудового розслідування має провадити слідство щодо Уповноваженого, якщо відомості про вчинення ним кримінального правопорушення внесено до вказаного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КПК України, органами досудового розслідування є слідчі підрозділи:

1) органів внутрішніх справ;

2) органів безпеки;

3) органів, які здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

4) органів державного бюро розслідувань.

Підслідність слідчих цих органів визначено у ст. 216 КПК України. У ч. 1 цієї статті зазначено, що слідчі органів внутрішніх справ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесено до підслідності інших органів досудового розслідування.

У ч. 2 ст. 216 КПК України йдеться про те, що слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених ст. 109, 110, 111, 112, 113, 114, 201, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 261, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 КК України. Якщо під час розслідування злочинів, передбачених ст. 328, 329, 422 КК України, буде встановлено злочини, передбачені ст. 364, 365, 366, 367, 423, 424, 425, 426 КК України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, то їх розслідує слідчий органів безпеки.

У ч. 3 ст. 216 КПК України зазначено, що слідчі органів, які здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених ст. 204, 209, 212, 212-1, 216, 219 КК України. Якщо під час розслідування зазначених злочинів буде встановлено злочини, передбачені ст. 192, 200, 205, 222, 222-1, 358 КК України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, їх розслідує слідчий органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

У ч. 4 ст. 216 КПК України зазначено, що слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до 1–3-ї категорії посад, суддями та працівниками правоохоронних органів.

У ч. 5 ст. 216 КПК України йдеться про те, що у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 209-1, 384, 385, 386, 387, 388, 396 КК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого належить злочин, у зв’язку з яким почато досудове розслідування. Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, що здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, то в разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, своєю постановою визначає підслідність усіх цих злочинів.

Таким чином, ознайомившись зі змістом ст. 216 КПК, можна констатувати, що законодавець не врегулював питання про персональну підслідність кримінального провадження про злочин, вчинений Уповноваженим.

Уповноважений не належить до службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу» [73]. Відповідно до змісту цієї норми, такими особами є Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, голови постійних комісій Верховної Ради України та їх заступники, народні депутати України, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, Голова та члени Конституційного Суду України, Голова та судді Верховного Суду України, Голова та судді вищого спеціалізованого суду України, Генеральний прокурор України та його заступники.

Уповноважений також не належить до службових осіб, посади яких віднесено до 1–3-ї категорії посад. Перелік таких осіб наведено у ст. 25 Закону України «Про державну службу».

Наприклад, до першої категорії посад належать посади голів державних комітетів, що не є членами Уряду України, голів інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, перших заступників міністрів, перших заступників голів державних комітетів, що входять до складу Уряду, керівників Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України та інші прирівняні до них посади.

Друга категорія – посади заступників керівника Адміністрації Президента України, заступників керівника Секретаріату Верховної Ради України, заступників керівника апарату Кабінету Міністрів України, керівників структурних підрозділів  Секретаріату Верховної Ради України, секретаріатів постійних комісій Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, апарату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, заступників міністрів, заступників голів державних комітетів, які входять до складу Уряду, перших заступників, заступників голів комітетів та інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, перших заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади.

Третя категорія – це посади заступників керівників структурних підрозділів, завідуючих секторами, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України, заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади та інші прирівняні до них посади.

У зв’язку з розглядом цього питання, звернемо увагу на те, що з 1 січня 2014 року втрачає чинність вказаний Закон від 16 грудня 1993 року, а починає діяти Закон від 17 листопада 2011 року «Про державну службу» [74]. У цьому Законі дещо змінено перелік службових осіб, посади яких віднесено до 1–3-ї категорії посад. Також у ст. 9 цього Закону не йдеться про службових осіб, які займають особливе відповідальне становище. Тому вважаємо, що з метою правильного визначення підслідності слідчих органів державного бюро розслідувань ч. 4 ст. 216 КПК України до 1 січня 2014 року потрібно узгодити зі змістом Закону України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 року.

Уповноважений також не є працівником правоохоронного органу. Такий висновок можна зробити відповідно до змісту ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» [75]. У цій нормі йдеться про те, що правоохоронні органи – це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи державного кордону, органи державної податкової служби, органи й установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Уповноважений, як зазначають, наприклад, В.С. Ковальський [76, с. 247–257], В.Д. Басай [77, с. 476–478], є одним із правозахисних органів України.

Таким чином, ґрунтуючись на предметній ознаці, необхідно визначати підслідність зазначеного провадження. Предметна ознака підслідності виражена у кваліфікації злочину за статтями Особливої частини КК України. Відповідно в ч. 1–3, 5 ст. 216 КПК для кожного органу досудового розслідування визначено переліки злочинів, віднесених до їх компетенції. Наприклад, якщо Уповноважений вчинив злочин, передбачений ст. 364 КК, тобто зловживання владою або службовим становищем, досудове розслідування має провадити орган досудового розслідування органів внутрішніх справ. 

На нашу думку, правове регулювання цього питання має бути іншим. Законодавцю доцільно визначити персональну підслідність кримінального провадження про злочин, вчинений Уповноваженим. Для цього потрібно віднести Уповноваженого до осіб, які займають особливо відповідальне становище, доповнивши ч. 1 ст. 9 Закону «Про державну службу» відповідним положенням. За таких умов буде вирішено питання про підслідність кримінального провадження про злочин, вчинений Уповноваженим. Досудове розслідування щодо Уповноваженого повинні проводити слідчі органу державного бюро розслідувань.

Розвиваючи це положення, слід конкретизувати положення щодо того, слідчі якого саме територіального органу державного бюро розслідувань мають проводити розслідування щодо Уповноваженого.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 218 КПК України, можна дійти висновку, що досудове розслідування зобов’язаний здійснювати той орган досудового розслідування, під юрисдикцією якого перебуває місце вчинення кримінального правопорушення.

На нашу думку, щодо Уповноваженого доцільно змінити правило про місце проведення досудового розслідування. Незважаючи на місце вчинення Уповноваженим кримінального правопорушення, досудове розслідування слід проводити в місті Києві. Обґрунтування цієї пропозиції полягає в тому, що відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону місцезнаходженням Уповноваженого є столиця України – місто Київ. Крім того, у цьому місці розташована Генеральна прокуратура України, керівник якої повідомляє Уповноваженого про підозру. У місці Києві працює Верховна Рада України, яка, згідно з ч. 3 ст. 20 Закону, приймає рішення про притягнення Уповноваженого до кримінальної відповідальності, його затримання та арешт. Тому в організаційно-правовому плані значно зручніше проводити досудове розслідування щодо Уповноваженого саме у столиці України. У якому саме територіальному органі державного бюро розслідувань воно має проводитись, повинен визначати Генеральний прокурор України.

 

 

Вся работа доступна по <a href=

"  http://mydisser.com/ru/catalog/view/16775.html "