Оцінювання ефективності національної системи пенсійного забезпечення

У наукових публікаціях з питань пенсійного забезпечення представлені дослідження щодо оцінювання ефективності пенсійних планів, пенсійних фондів, управління пенсійними активами, рідше – ефективності системи пенсійного забезпечення окремих держав у визначений часовий період. Проте практично відсутні дослідження, пов’язані з обґрунтуванням універсального науково-методичного підходу до оцінювання ефективності системи пенсійного забезпечення на рівні держави, що може бути використаний  для будь-якої країни світу та дозволяє оцінити відповідність структури фінансування системи пенсійного забезпечення (співвідношення розподільчих та накопичувальних компонентів) умовам її функціонування. Виключення становить методичний підхід,  запропонований Австралійським центром фінансових досліджень – Мельбурнський глобальний пенсійний індекс (Melbourn Mercer Global Pension Index) [191, c. 8–9], за допомогою якого розраховується інтегральний  індекс ефективності систем пенсійного забезпечення різних країн світу. Сутність зазначеного методичного підходу полягає в тому, що інтегральний індекс включає значення трьох субіндексів, таких як: відповідність, сталість і стійкість. Кожен субіндекс конструюється з визначених показників. Наприклад, для розрахунку значення субіндексу «сталість» використовуються показники, що характеризують рівень внесків, демографічну ситуацію, державний борг та ін. Кожен із субіндексів має різну питому вагу впливу на значення інтегрального показника. Таким чином, незважаючи на комплексність та ґрунтовність даних розробок, саме зі значенням  питомої  ваги субіндексів пов’язаний недолік даного підходу. Адже для розрахунку інтегрального показника  ефективності системи пенсійного забезпечення різних країн світу використовуються однакова величина питомої ваги субіндексів. Проте, це не враховує структуру фінансування системи пенсійного забезпечення кожної конкретної країни. Тож питома вага субіндексів у структурі інтегрального індексу має розраховуватися для кожної країни, а не має бути однаковою для різних країн.

Враховуючи вищезазначене, необхідною є розробка методичного підходу до оцінювання ефективності системи пенсійного забезпечення, що визначає відповідність існуючої структури її фінансування фінансово-економічним, демографічним та інституційно-правовим умовам (ефективність на рівні держави). На відміну від удосконалення системи пенсійного забезпечення в поточному періоді, що передбачає моделювання її параметрів (які визначають ефективність на рівні роботодавця та працівника), підвищення загальної ефективності цієї системи неможливе без урахування змін у середньо- та довгостроковому періоді.

Таким чином, реформування системи  пенсійного забезпечення – це передусім, зміна структури її фінансування. Також, можливим є застосування її параметричного моделювання на рівні роботодавців та працівника. Отже, оцінка ефективності на рівні держави є первинною. Адже без максимальної ефективності на рівні держави, всі заходи, спрямовані на параметричне вдосконалення матимуть  лише короткостроковий ефект. Окрім того, ймовірним є розбіжність інтересів різних суб’єктів соціальної політики. Оскільки у цьому разі підвищення ефективності для одного суб’єкта відбуватиметься за рахунок її зниження для іншого (наприклад, підвищення рівня пенсійних виплат за рахунок збільшення ставки нарахувань на фонд оплати праці).

Вся работа доступна по <a href=

"  http://mydisser.com/ru/catalog/view/16987.html " target="_blank">Ссылке</a>

</p>