Активізація функцій накопичувального компонента для підвищення ефективності національної системи пенсійного забезпечення

На сучасному етапі необхідність активізації накопичувального компонента пенсійної системи зумовлена зростанням ризиків щодо її фінансового забезпечення за  розподільчим принципом. Головними серед яких є  збільшення демографічного навантаження в середньостроковій перспективі, а також зменшення співвідношення між платниками внесків та пенсіонерами, що зумовлене впливом економічних факторів. Зазначені тенденції  стимулюють до диверсифікації методів фінансування системи пенсійного забезпечення та зростання ролі накопичувального компонента.

Проте зміна фінансового механізму пенсійної системи складний процес, тож для подальшої активізації функцій накопичувального компонента мають існувати передумови, що сприятимуть цьому. Слід зазначити, що в  Україні існує не лише необхідність удосконалення системи пенсійного забезпечення, а також діє ряд факторів, що сприяють її розвитку.

Основними передумовами, що впливають на збільшення ролі накопичувального принципу є: сформована законодавча база, що регулює сферу пенсійних відносин; перехід держави до ринкових умов господарювання; створена інфраструктура фінансового ринку; накопичений міжнародний досвід функціонування багаторівневих систем пенсійного забезпечення.

Так, в Україні діє Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що визначає принципи, засади і механізми системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування [41], а також Закон «Про недержавне пенсійне забезпечення»,  що визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення [44].                    

Трансформація умов господарювання в Україні, становлення ринкових відносин позитивно впливають на темпи активізації функцій накопичувального компонента через розвинення фінансово-кредитних установ [2, c. 4; 9, c. 7], зміну ставлення людини до процесу накопичення пенсійного капіталу, яка перестає бути пасивним суб’єктом соціальної політики держави. У зв’язку з цим, з’являється можливість послаблення соціального контракту між людиною та державою. Рис.  3.6  зображує загальносвітову тенденцію зміни тривалості життєвих етапів за видами економічної активності людини. Отже, протягом останніх десятиліть збільшується період отримання освіти. Це призводить до того, що людина вилучається з ринку праці на початкових етапах, проте отримує можливість працювати протягом більш тривалого періоду та, найімовірніше, отримувати більш високі доходи в майбутньому.

Вся работа доступна по <a href=

"  http://mydisser.com/ru/catalog/view/16987.html " target="_blank">Ссылке</a>

</p>