Система та організаційно-економічний механізм управління ресурсним потенціалом машинобудівного підприємства

Для виконання завдання управління ресурсним потенціалом підприємства машинобудування і формування його на тому рівні, що забезпечить беззбитковість, а потім і прибутковість їх діяльності, необхідно мати відповідний організаційно-економічний механізм.

Зважаючи на те, що управління являє собою досить багатогранну категорію, підходи до якого змінюються, розширюються та доповнюються як наслідок постійного розвитку науки управління, нових здобутків та напрацювань практиків управління, важливим стає реакція на сучасні виклики – підвищену динаміку та ускладнення зовнішнього середовища, стрімкий розвиток технологій та зростання технологічності більшості процесів. Мінливість зовнішнього середовища призводить до трансформації у внутрішньо організаційному управлінні. Підприємству, для того, щоб бути успішним недостатньо бути тільки результативним, досягати поставлених цілей, завдань, показників. Необхідно бути ефективним – постійно знаходити прогресивні інструменти для досягнення своїх цілей. Підприємство може бути результатним, при цьому не будучи ефективним, тільки коли представляє унікальний продукт чи послугу на ринку, займає монопольну нішу на ринку, чи працює на ексклюзивних умовах, які не залежать від стану та розвитку ринку. При цьому диктуючи свої умови як на ринку, в якому працює (відносно клієнтів та постачальників), так і всередині організації, здійснюючи стратегічне та оперативне управління організацією. Проте, навіть такі організації зіштовхуються з тим, що вони мають оперативно реагувати на швидкість змін, сучасного світу, навіть якщо їм не потрібно завоювати контроль над ресурсами, то перед ними стоїть завдання знаходження шляхів утримання існуючого контролю, методів як утвердити та зберегти свою позицію на ринку.

Для того, щоб управління підприємством оперативно адаптувалося до змін, роблячи організацію більш гнучкою та конкурентною, необхідні механізми організації (фінансовий, управлінський, соціальний, правовий, політичний, мотиваційний, технічний, інформаційний) та забезпечення ефективності їх управління. В контексті дослідження ефективного управління зростає актуальність питання розуміння сутності поняття механізм управління та показників його оцінки, оскільки, саме через механізм управління приводяться в дію, реалізуються, управляються інші механізми підприємства.

«Механізм – це сукупність проміжних станів або процесів будь-яких явищ» [155]. Термін «механізм» з грецької мови перекладається як зброя, машина.

Можна виділити декілька сучасних значень механізму на сьогодні:

– пристрій для передачі і перетворення рухів, що являє собою систему тіл (ланок), в якій рух одного або декількох тіл (провідних) викликає певні рухи решти тіл системи; механізми бувають різні за конструкцією і призначенням, складають основу більшості машин, приладів і інших технічних пристроїв;

– внутрішній пристрій, система чогось, наприклад, механізм управління;

– сукупність станів і процесів, з яких складається якесь фізичне, хімічне, фізіологічне, економічне, психологічне та ін. явище, наприклад, механізм мислення [118].

За іншими підходами поняття «механізм» має два значення: по-перше, внутрішня будова механізму, приладу, апарата, яка приводить їх у дію. По-друге, система, що визначає порядок якого-небудь виду діяльності.

Так, за тлумачним словником термінів і понять [52], механізм управління – це сукупність органів, засобів і способів (методів, прийомів, технологій) взаємодії між двома підсистемами організації – керуючої та керованої. Ряд авторів [34, 118] розглядають механізм управління як сукупність цілей, функцій, принципів та методів, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування організації. Теорія управління надає велике значення виробленню стратегії та розгляду цілей як системоутворюючої ознаки будь-якої організації. Оскільки, організація є цільовою системою, то мета є її основною ознакою, яка відрізняє одну систему від іншої. Формування та вибір цілей є початковим пунктом управління. І саме тому, механізм управління відрізняється від інших механізмів (технічних та біологічних) тим, що вплив суб’єкта управління на об’єкт відбувається насамперед шляхом визначення мети діяльності. М.М. Мойсеєв вважає, що «коли ми вживаємо термін «механізм», то маємо на увазі систему процедур, що формують рішення або правила його прийняття. Ми можемо говорити про механізми планування, формування програм, постановки цілей та ін. Питання про механізми – це одна з центральних проблем управління будь-якими суспільними процесами… Основна проблема реалізації стратегії людства полягає у формуванні системи механізмів, здійснюючих верхню петлю зворотного зв'язку, перетворюючих сукупність організмів… в єдиний організм» [118]. З.П. Румянцев розглядає «механізм управління … як сукупність таких елементів, як організаційні форми і структури управління, методи і важелі впливу, що забезпечують ефективну реалізацію характерних для виробництва цілей і найбільш повно на даному етапі задовольняють суспільні, колективні і індивідуальні інтереси та потреби» [125]. У цьому формулюванні не можна погодитись з наступним: включенням до складу механізму управління «організаційних форм і структури управління». Включення цих елементів до складу механізму управління приводить до ототожнення його з системою управління виробництвом, яка теж обговорюється науковою думкою [117, 144, 149].

Кожне з цих значень має свої відмінності і збагачує поняття «механізм». Але жодне з них, як і їх сукупність не розкривають в повному обсязі трактування як поняття «механізм управління», так і його склад.

Тож, узагальнюючи вищенаведені підходи, в своїх дослідженнях вважаємо за необхідне виділити систему управління (цілі, функції, принципи, методів, засоби і способи, прийоми, технології) та механізм управління. Такі підходи не звужують розуміння поняття механізму управління, оскільки, сконцентровані на перетворенні (реалізація переходу з одного стану в інший) систем управління. При цьому, як узагальнююче поняття містить і основні елементи і складові управління, які його реалізують.

Вважаємо, що доцільно розглядати систему управління як сукупність елементів (структура, функції, ресурси, що забезпечують діяльність організації, потоки інформації, технології), механізм управління як її складову та інструмент забезпечення ефективності використання і нарощування ресурсного потенціалу.

Ознаками системи управління є: цілісність та єдність, взаємозв’язок та взаємозалежність елементів, наявність якостей, що притаманні системі в цілому, але не притаманні жодному з елементів окремо [166]. При цьому, кожна організація є системою сама по собі, і частиною більш складних систем (галузь, держава, суспільство). І саме наявність та стан елементів системи, та взаємозв‘язків між ними, взаємозв’язки та взаємодія з іншими системами, визначають рівень ефективності чи не ефективності системи управління в цілому. Можна визначити необхідні умови функціонування системи управління: правильно визначені цілі її функціонування; єдність цілі, завдань, елементів системи; цілісність цілі, завдань, елементів системи; узгодженість цілі, завдань, елементів системи; цілісність системи внутрішніх зв’язків та відносин; доцільність витрат на функціонування системи, (ресурси виправдані та дають віддачу); гнучкість (здатність швидко реагувати на зміни); відкритість; керованість; всі компоненти працюють на ціль (оптимізація цілей та структури); позитивний синергетичний ефект від взаємодії елементів системи; організованість; швидка/оперативна адаптивність; конкурентна; розвиваюча; виживаюча; адаптивність до більш глобальної системи; зв’язок з більшою системою в яку входить. Дотримуючись таких умов можна визначити, що система є «правильною», тобто ефективною, і тоді, ефективність функціонування системи управління, це не безлад, що дає результат, а порядок, що створює додану вартість від функціонування кожного елемента окремо, та системи як єдиного цілого при взаємодії з іншими системами.

Формування і ефективне функціонування системи управління ресурсним потенціалом підприємства ґрунтується на сукупності принципів. До основних принципів управління ресурсним потенціалом підприємства, що забезпечують конкурентоспроможність підприємства і досягнення ним високого рівня розвитку, за результатами досліджень [125] можна віднести: науковість, оптимальність, комплексність, об’єктивність, економічність, гнучкість, оперативність, адаптивність, безперервність, інноваційність, організаційне новаторство.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/29042.html   " target="_blank">Ссылке</a>

</p>