Класифікація організаційних змін у діяльності підприємства

Для розробки чіткої стратегії з управління змінами на підприємстві, необхідно визначити зміст і основні види змін. Для цього можна використати класифікацію змін.

Класифікація – це віднесення об’єктів, елементів деякої підмножини, до того або іншого класу на підставі певних ознак, які визначаються цілями дослідження відповідно до принципів єдності основи, повноти охоплення, не перетинання, послідовності і однозначності [11].

Клас (група) – підмножина, елементи якої характеризуються деякою ознакою або групою істотних ознак. Ця істотна ознака, що служить основою виділення класів при класифікації об’єктів, називається основою класифікації, а принцип віднесення об’єкту до конкретного класу – класифікаційним критерієм.

Автор відзначає, що на сьогоднішній день існує ряд класифікацій, запропонованих різними вченими, щодо цього дослідження. Так, на думку   Р. Дафта [40], для досягнення стратегічної переваги менеджери можуть зосередитися на чотирьох типах змін усередині підприємства: товари і послуги; стратегія і структура; культура; технологія. У кожного підприємства є неповторний набір товарів, послуг, стратегії, структури, культури і технологій, які можна зібрати воєдино для завдання максимально потужного удару по обраних ринках. Дамо коротку характеристику кожного з них.

Технологічні зміни (зміни в технології) – це зміни в процесі виробництва, у тому числі в основних навичках і знаннях працівників підприємства, які дають їм можливість набути особливу, лише для них характерну компетентність. Ці зміни плануються для того, щоб зробити виробництво ефективнішим або збільшити обсяг продукції, яка виробляється. Зміни в технології зачіпають способи виготовлення продукції або надання послуг. Вони включають методи роботи, устаткування і хід роботи.

Зміни в товарах і послугах мають відношення до кінцевих продуктів підприємства у вигляді товарів або послуг. Нові товари можуть бути вдосконаленим старим або абсолютно новим асортиментом продукції. Нова продукція, як правило, розробляється, щоб збільшити частку ринку, яку має певне підприємство, або освоїти нові ринки, охопити групи споживачів або клієнтів.

Зміни в стратегії і структурі підприємства відносяться до адміністративної сфери, що включає контроль і управління. Тут зміни відбуваються в структурі підприємства, стратегічному менеджменті, політиці, системі винагороди, трудових відносинах, в системах взаємозв’язків, контролю і інформації, в системі фінансової звітності і планування бюджету. Зміни структури і стратегії зазвичай відбуваються зверху вниз, тобто за розпорядженням вищого керівництва, тоді як зміни в технології і продукції можуть йти від низу до верху [71, 119, 185].

Зміни в культурі мають відношення до змін у цінностях, установках, очікуваннях, переконаннях і поведінці співробітників підприємства. Культурні зміни зачіпають ментальні моделі. Це, швидше, зміни в мисленні, ніж в технології, структурі або продукції. Як говорить Е. Шейн [163], корпоративна культура – «модель з основних положень, які задана група придумала, відкрила або розробила, при спробі впоратися з проблемами внутрішньої адаптації і зовнішньої інтеграції. Вони справно працюють, що дозволяє визнати їх життєздатними і нав’язати новим членам групи в якості вірного способу сприйняття, мислення і відчуття цих проблем».

Культура існує не лише в «ознайомлювальних програмах», вона переважає в житті підприємства. Корпоративна культура істотна для усіх підприємств завдяки своєму впливу на продуктивність праці.

Автор зазначає, що ці чотири типи змін взаємопов’язані – зміни в одному ведуть до змін в іншому. Новий тип виробів може вимагати змін у технології виробництва, а зміна структури – нових навичок від співробітників. Наприклад, на одному промисловому підприємстві інженери, впровадивши роботів і більш високу технологію виробництва, виявили, що вона висуває підвищені вимоги до працівників. А підвищення майстерності працівників стало вимагати зміни у системі оплати їх праці. Підприємство – взаємозалежна система, і зміна будь-якої однієї його частини залучає до процесу змін і інші. Проте, на самому підприємстві можна виділити різні рівні організаційних змін.

Австрійський учений Й. Шумпетер [170] виділяв п’ять типових змін:

1. використання нової техніки, нових технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва (купівля – продаж);

2. впровадження продукції з новими властивостями;

3. використання нової сировини;

4. зміни виробництва на підприємстві і його матеріально-технічного забезпечення;

5. поява нових ринків збуту.

Ці положення Й. Шумпетер сформулював ще в 1911 р. Пізніше, в      30-ті рр. ХХ ст., він увів поняття інновації, трактуючи його як зміну з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм підприємства в промисловості.

Відомі вчені Д. Бодді і Р. Пейтон [16] вважають, що зміни зачіпають такі елементи підприємства, як цілі, технологію, бізнес-процеси, людей, культуру, структуру, владу. В процесі розвитку, менеджмент приділяє основну увагу якомусь одному з цих елементів, хоча системна природа підприємства означає, що трансформація впливає і на стан інших елементів підприємства.

Г. Мінцберг [92] пропонує класифікувати зміни за двома підставами (факторами): широті змін і за типом процесу змін. Широта змін варіюється від макрозмін (зачіпають усе підприємство) до мікрозмін (зачіпають певний елемент підприємства). Г. Мінцберг виділяє три основні типи процесу змін: заплановані, пасивні і такі, що розвиваються.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16991.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>