Поширеність гіперчутливості до алергенів тарганів

Алергія до комах або інсектна алергія (ІА) – це алергічні реакції, що виникають при контакті з комахами та їх метаболітами при ужаленнях, укусах комах, при контакті з ними, вдиханні часток тіл комах або продуктів їх життєдіяльності [33, 79]. Таку назву цей вид алергії отримав від найменування класу Insecta (комахи). До класу Insecta входить і група комах, що мешкають в житлі людини. Ці комахи таксономічно належать до різних загонів та сімейств: Blattoptera (Cockroach - таргани), Chironomidia (мотиль – корм для риб), Diptera (Musca domestica – хатня мушка), Hymenoptera (віконні мурахи) тощо. Часточки тіл і метаболіти даних комах є сильними алергенами, які включені до групи „внутрішньожитлових інсектних алергенів”. Потрапляючи до складу домашнього пилу (ДП) і в повітря житлового приміщення, вони можуть грати роль самостійних інгаляційних алергенів або виконувати цю функцію у складі ДП [33, 67].

          На фоні загального зростання захворювань алергічного генезу спостерігається збільшення кількості гіперчутливих реакцій (ГЧР) до  алергенів тарганів (АлТ). В багатьох зарубіжних дослідженнях наголошується, що серед всіх видів алергій поширення гіперчутливості (ГЧ) саме до даних алергенів досить високе. Так, розповсюдженість алергії до тарганів серед населення змінюється в залежності від географічного розташування країн, стану довкілля, матеріально-побутових умов, наявності клінічних ознак алергічних захворювань (АЗ) тощо від 4,0%  [165] до 73% [162]. При цьому в останні роки все більше уваги приділяється ролі АлТ в механізмах розвитку таких розповсюджених АЗ, як бронхіальна астма (БА), алергічний риніт (АР), алергічний кон’юнктивіт [2, 7, 14, 40, 42]. Доведено [40, 52], що найбільш важлива роль у розвитку і підтриманні активності атопічного та контактного дерматиту також належить побутовим алергенам: кліщам ДП, самому ДП, тарганам, епідермальним і грибковим алергенам.

          В Україні та Росії дуже актуальна проблема алергії до тарганів, особливо роль їх алергенів в етіології та патогенезі БА та АР, у зв’язку з високим ступенем забрудненості житлових та виробничих приміщень цими комахами, вираженою чутливістю хворих на респіраторні АЗ до їх алергенів та відсутністю способів ефективної терапії і профілактики алергії до тарганів [33, 41]. Так, у розвитку цілорічного АР головне значення надається саме внутрішньожитловим алергенам: кліщам ДП, епідермісу тварин, тарганам, пліснявим грибам тощо [74, 96]. Але слід підкреслити, що в Росії проблема ГЧ до АлТ хоча б частково досліджувалася на відміну від нашої країни, де на неї раніше зовсім не звертали уваги.

           Проблема алергії до тарганів серед дітей з БА в США детально висвітлена в роботі [203]. При обстеженні 476 дітей з БА у 8 містах США автори визначили наявність сенсибілізації до АлТ у 36,8% обстежених, до кліщів – у 34,9% та до алергенів кішки – у 22,7% дітей. Також цікаві дані відносно поширеності сенсибілізації до різноманітних алергенів серед популяції жителів США наводить S.J. Arbes [95]. За його даними, у 54,6% американців реєструються позитивні результати шкірного ПТ до одного та більше алергенів (кліщі, жито, деякі трави, таргани). АлТ асоційовані з маніфестацією БА і в дослідженнях B.C.Kang et al. [151].

ГЧ до АлТ зустрічається у дітей в Європі рідше, ніж у США, але при цьому вона є й менш вивченою [146]. J.C. Dubus et al. [126] на протязі 3 років вивчали розповсюдженість алергії до тарганів у дітей з БА, що мешкають у Марселі (Франція). Серед 122 дітей, що були госпіталізовані із загостреннями БА, 34 особи (27,87%) мали позитивні результати шкірного ПТ до алергену німецького рудого таргану B.g. При цьому у 13 з цих 34 дітей була моносенсибілізація до АлТ, а інших випадках вона поєднувалася з ГЧ до алергенів кліщів та/або пилкових алергенів. За даними вищенаведених авторів, ГЧ до АлТ частіше зустрічалася у дітей із сімей, що емігрували до Франції з Африки та Коморських острові, ніж серед натуральних французів.      ГЧ до АлТ частіше зареєструвалася серед афроамериканців з низьким соціально-економічним статусом. Більш високу частоту виникнення алергії до тарганів автори робіт [125, 138] пояснюють генетичними розбіжностями між європеоїдною та негроїдною расами і зокрема регуляцією IgE-залежної імунної відповідді до АлТ. З іншого боку, на розвиток частоти ГЧ до АлТ негативно впливала висока  концентрація тарганів у житлових приміщеннях афроамериканців, яка значно підвищувала ризик формування алергічних та неалергічних механізмів, що призводять до розвитку та прогресування БА. Значна частина фахівців [113, 156, 160] вважають, що таргани є показовими соціоекономічними показниками високого алергенного забруднення житла. Так, в домівках американців латинського походження в 60% відмічена наявність тарганів та в 32% – гризунів.

В оглядовій статті L. Heinzerling et al. [143] наводяться результати епідеміологічних досліджень АЗ серед дитячого та дорослого населення багатьох європейських країн. Так, за їх даними, поширеність ГЧ до тарганів коливається від 5,5% до 25% і переважає серед осіб з БА та/або АР.

Частота ГЧ до АлТ у дітей може залежати від їх віку. Так, за даними H.J. Sally та R.A. Wood [207], у дітей до 4 років вона зареєстрована в 24%, а серед більш старших дітей – вже в 71% випадків. У молодших дітей в 13% досліджень також виявлена сенсибілізація до кліщів та в 11% спостережень до епідермальних алергенів. Серед дітей після 4 років ГЧ до кліщових алергенів відмічалася же в 65% випадків. При цьому моносенсибілізація до АлТ мала місце в 21% спостережень у дітей до 4-х років і лише у 7,5% більш старших дітей.

При обстеженні 476 дітей віком 4-9 років в США автор роботи [222] за допомогою шкірних тестів виявив у 37% обстежених ГЧ до АлТ, в 35% до кліщів ДП та у 23% дітей до епідермальних алергенів кішки. Сенсибілізація до АлТ зустрічається також серед 13,5% дітей з гіперреактивністю бронхів без клінічних ознак БА [230].

В Тайвані автори роботи [231] обстежили 236 хворих на БА і виявили за допомогою шкірного тестування у них в 39,4% випадків ГЧ до американського таргану та у 36,4% –  до німецького. В 36% спостережень мав місце також високий рівень специфічних IgE-антитіл до антигенів обох видів тарганів, що свідчило про наявність у них загальних антигенних детермінант.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/25727.html    " target="_blank">Ссылке</a>

</p>