Вплив основних митних режимів на формування показників митного оподаткування

Як відомо, традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. Частка її становить майже 80 % обсягу міжнародних економічних відносин. За сучасними тенденціями, активна участь будь-якої держави у міжнародній торгівлі пов’язана зі значними перевагами, які дозволяють, по-перше, ефективно та в повному обсязі використовувати наявні в країні ресурси, по-друге, приєднатися до світових технологічних досягнень, по-третє, забезпечити трансформацію економіки, по-четверте, повно й різноманітно задовольнити потреби споживачів.

Є. Додін зазначає: «Економічні перетворення, які відбуваються в усьому світі, в тому числі й в Україні, а саме процеси глобалізації, інтеграції, розширення та поглиблення зовнішньоекономічних зв’язків, не залишають шансів нашій державі шукати та встановлювати власні національні правила її участі у світовому економічному просторі» [75, c. 380].

Разом з тим, це має торкатися належного здійснення в країні митної справи. У даному контексті ми наголошуємо на вивченні регулювання торговельних відносин, точніше, в його правильності, адже саме від даного регулювання залежить рівень економічної безпеки національної економіки. Особливо важлива ця проблема для України, яка має намір стати країною з розвинутою ринковою економікою.

Отже, економічна безпека національної економіки перебуває в прямому зв’язку з поточним станом зовнішньоторговельної політики, яка, в свою чергу, залежить від ефективного регулювання тарифів і запобігання наслідкам у результаті деяких питань стосовно потоку імпорту товарів у державу. Зазначені дії регулює Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту товарів» [76].

Зазначимо, що великого значення у питаннях тарифного регулювання набуває Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1947 р. Під час її створення найголовнішим призначенням було вирішення основних проблемних питань, які стосувалися тарифів та безпосередньої ліквідації або скорочення мита, тобто очевидно, що захист через тарифи – найголовніше завдання цієї угоди [77; 27].

Статті ГАТТ об’єднують у собі єдині для усіх країн – учасниць угоди норми та правила щодо питань оподаткування товарів, надання пільг, визначення митних режимів, узгодження питань, що стосуються валютних операцій, надзвичайних подій, перелік територій, які вважаються зонами Митного Союзу країн-учасниць. Проаналізувавши статті ГАТТ, ми дійшли висновку, що значну увагу приділено тарифам, базі їх нарахування. Так, вже у ст. 1 ГАТТ узагальнено метод нарахування податків і зборів, який має бути спільним для всіх сторін ГАТТ з наданням будь-яких переваг, привілеїв чи імунітету будь-якій країні стосовно будь-якого товару [77]. Зазначена вище особливість спонукає на встановлення чіткого порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, а також на здійснення митного регулювання, пов’язаного з установленням мита та митних зборів, що становить митну справу. Остання розвивається в Україні в напрямі гармонізації та уніфікації за загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами. Іншими словами, ГАТТ являє собою основу норм і положень митного регулювання. Але зауважимо, що Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території відповідно до Митного кодексу України, законів України та міжнародних договорів за її участю. Отже, проведення ефективних заходів і процедур з боку митних органів становить митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

На думку О. Гребельника, під системою митних процедур слід розуміти «здійснення контролю за дотриманням порядку переміщення товарів, речей, майна та інших предметів, огляд предметів, оформлення митних документів, накладання митного забезпечення, перевірка правильності заповнення вантажної митної декларації, нарахування сум, що підлягають сплаті, передавання статистичних даних в органи Держстатистики України та інші дії, що здійснюються митними органами України        з метою виконання законодавства щодо митної справи» [62, с. 479].

Ми вважаємо, що митні режими впливають на процедуру митного оподаткування товарів. Інакше кажучи, митні режими встановлюють специфіку оподаткування товарів. Отже, під митним режимом розуміють чітко встановлену сукупність положень, які застосовуються до предмета, що переміщується через митний кордон країни.

Разом з тим, сьогодні митний режим варто розглядати скрізь призму адміністративно-правових відносин та митних відносин, оскільки при цьому виді діяльності виникають публічні відносини між суб’єктом владних повноважень та громадянином [62, с. 479]. Отже, питання правого регулювання цих відносин – нагальна проблема. Удосконалення зазначеного вище регулювання допоможе не лише спростити  відносини між митниками та суб’єктами ЗЕД, але й захистить національні ринки від ввозу недоброякісної продукції.

У ст. 71 МКУ зазначається, що поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених МКУ [50]. Запровадження митних режимів обумовлено, по-перше, необхідністю запобігання хаотичному ввезенню та вивезенню товарів, що тим самим сприяє забезпеченню безпеки держави, та, по-друге, впровадженням заходів правового регулювання, які дозволять повніше врахувати суспільні інтереси.

І. Смирнов вважає, що митний режим встановлює умови перебування товару  на митній території або поза нею та вимоги до товару, що поміщується під відповідний митний режим [78, с. 34].

Згідно зі ст. 70 МКУ, в Україні застосовуються такі види митних режимів: імпорт (випуск для вільного обігу), реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, митний склад, вільна митна зона, безмитна торгівля, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України, знищення або руйнування, відмова на користь держави. Слід зауважити, що декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення [50].

Тобто українським законодавством передбачено 14 чинних митних режимів. Така велика кількість їх застосування обумовлена налагодженістю ЗЕД, завдяки якій формуються значні обсяги товарів, що переміщуються через кордони різних держав. Вимог, встановлених законодавством щодо застосування митних режимів, повинні дотримуватись як працівники митних органів, так і суб’єкти ЗЕД.  Питання дотримання митного законодавства є актуальним сьогодні. Особливо є актуальним дотримання норм нарахування та сплати митних платежів до Державного бюджету країни. Вибір митного режиму здійснюється особою, що декларує товар (декларантом), при цьому декларант має враховувати такі основні характеристики при визначенні митного режиму: по-перше, кількісні та якісні характеристики товару, місія ввезення на митну територію, перспективи подальшого використання, умови, на яких він реалізуватиметься тощо.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16992.html    " target="_blank">Ссылке</a>

</p>