Розвиток системи адміністрування митного оподаткування в Україні

Аналіз показує, що непрямі податки є одним із найвагоміших джерел доходів держави. Для зростання їх ефективності наявність системи адміністрування податків – це необхідна умова. Якість системи адміністрування непрямих податків є ключовим економічним чинником у контексті регуляторного забезпечення економічної безпеки національної економіки.

Так, якість податкового адміністрування впливає на інвестиційний клімат у країні, оскільки іноземні компанії розглядають не лише поточний стан податкових процесів у державі, але й досліджують рівень функціонування системи адміністрування податків у цілому, бо від цього залежить обсяг експортно-імпортних операцій.

Таким чином, слабкість системи адміністрування митних платежів призводить до недостатнього надходження обсягу коштів до бюджету, а фінансування  внаслідок  бюджетного дефіциту за рахунок запозичених коштів і збільшення грошової маси може призвести до зростання державного боргу та інфляції відповідно.

Адміністративна політика в сфері митних податків без наявності відповідного професійного рівня працівників митних установ і належної технічної бази значно знижує шанси на здійснення ефективного моніторингу в сфері податків. Також доречно виокремити, що адміністрування в сфері непрямих податків повинно бути таким, що створює повагу до закону. Це особливо важливо, оскільки це не тільки призведе до систематичного дотримання законодавства, але й гарантуватиме прозорість податкової системи. Розробка прозорої та продуктивної у функціонуванні системи адміністрування митних платежів є основою для створення ефективного механізму надходжень останніх до Державного бюджету країни.

Більшість розвинутих країн світу в процесі свого розвитку намагалися постійно удосконалювати систему адміністрування податків. Однак не існує стандартного набору критеріїв, які б відповідали вимогам усіх країн до даного процесу. Держави різняться своєю політикою, законодавчими базами, адміністративною практикою, рівнем культури. Тому стандартні підходи до побудови ефективного податкового адміністрування не можуть бути ані практичним, ані бажаними. Однозначно, необхідно завжди досліджувати і враховувати зарубіжний досвід у розгляді конкретної проблеми, але спочатку для оцінки, а вже потім для виконання завдань у сфері зазначеної проблематики з його запозиченням.

Позитивні зміни після реформування митного законодавства в країнах – членах ЄС очевидні. Більшість таких змін була спрямована, насамперед, на організацію і регулювання процесом адміністрування податків, зміцнення нормативно-правової бази [122].

Це сприяло розширенню бази з акредитації потенційних платників податків: гарантувало добровільне дотримання митних правил, підвищило доступність інформації з питань оподаткування експортно-імпортних та адміністративних дій; сприяло розвитку ризик-аналізу, здатності зосередження на справах, пов’язаних з потенційним порушенням митного  законодавства; зміцнило дослідження в сфері аудиту; знизило рівень корупції.

Але для того, щоб піти на такі зміни, треба чітко усвідомлювати чи відповідає країна певним критичним вимогам, таким як: сильна політична воля і стійкість до реформ, готовність відмовитися від старих неефективних практик і бути готовими  в контексті митного законодавства, що має чітку ціль, ефекту від реалізації якої має бути досягнуто у реалістично короткі строки. Інакше кажучи, можна стверджувати, що між характером здійснення податково-регуляторної політики у сфері ЗЕД і процесом адміністрування платежів є прямий зв’язок.

Відомо, що оподаткування – це процес, який складається з окремих етапів, основні з яких: облік та реєстрація платників податків, об’єктів оподаткування, підготовка, подання та перевірка податкової звітності, збір і перерахування податків до скарбниці, розв’язання податкових спорів. Адміністрування в сфері податків – це встановлена законом, практикою або звичаями система управління податковим процесом з боку держави.

Система адміністрування митних платежів, на нашу думку, складається з декількох елементів. Перший, це орган, на який покладено здійснення функцій щодо справляння податків (митні органи), другий елемент представлений у вигляді механізму (процесу) адміністрування митних платежів. Зазначеному вище механізму, повинні бути притаманні певні функції, мета, принципи. Нарешті, третій елемент – це сукупність податкових відносин (у даному випадку сукупність відносин між суб’єктами ЗЕД – платниками податків і працівниками митних органів, які контролюють процес щодо нарахування та сплати митних платежів.

На нашу думку, митне адміністрування спрямоване на координацію митних органів в умовах ринкової економіки.

Адміністрування в сфері митного оподаткування до недавнього часу ґрунтувалося на примусах з боку влади у вигляді штрафних санкцій. Ураховуючи зарубіжний досвід, наша країна в період реформування митного і податкового законодавства почала поступово використовувати альтернативні методи регулювання – надавати платникам податків свободу вибору в своїй поведінці. Тобто аспект довіри зіграв найважливішу роль, тому відносини між державою та суб’єктами ЗЕД рухаються в напряму партнерських.

Оскільки митні органи забезпечують значні надходження до Державного бюджету країни, можна зробити висновок, що митне адміністрування є інструментом, який, у кінцевому підсумку, суттєво впливає на ефективність митної та бюджетної політики країни. Отже, податкове адміністрування в сфері ЗЕД – це система регулювання державою фінансовими відносинами в митній сфері. Посилення ролі держави в управлінні економічними і соціальними процесами визначає важливість і якість збору податків не тільки як способу забезпечення ефективного надходження коштів до бюджету, але й підтверджує оптимальний державний вплив на економіку.

Передумовою сталого соціально-економічного розвитку України є наявність системи заходів щодо захисту економічних інтересів та фінансової безпеки держави в зовнішньоекономічних відносинах. Проблема адміністрування податків, зборів, податкового боргу та інших обов’язкових платежів нині залишається однією з найактуальніших [123, с. 133−134].

Відомо, що менш розвинені країни світу намагаються поступово трансформувати свої податкові системи для максимального їх наближення до податково-розвинутого еталону.

Слід зазначити, що в умовах глобальної нестабільності, кризових проявів, виникає необхідність для здійснення такого регулювання, яке б забезпечило прискорене відтворення економіки і закріпило очікувані результати. Характер антикризового регулювання в різних країнах має свої відмінності, що в основному, пов’язані із заниженням або завищенням податкових ставок, регулюванням без оподаткування, а також наявністю чи відсутністю у поєднанні з податковим регулюванням меж прямої фінансової підтримки населення. Так, наявність значних відмінностей між різними рівнями розвитку країн світу обумовлює асиметричність впливу економічної глобалізації на досягнутий рівень їх добробуту [124, с. 270−418].

На нашу думку, питання стимулювання експорту в нашій країні у вигляді заниження податкових ставок, завдяки якому стане можливим реалізовувати продукцію національного виробника за кордон за низькими цінами у значних обсягах з метою збільшення  валютних надходжень, − досить важливо. Прикладом здійснення такої політики є країни ЄС та більшість розвинутих країн світу.

Ураховуючи взяття нашою країною курсу рівняння на країни ЄС, на сьогоднішній день доказом спроби виконання таких заходів стали деякі закони України з питань поступового зниження податкових ставок під час експорту, оскільки вести мову про повне скасування експорту від оподаткування для нашої країни ще не достатньо можливо [125].

Політика адміністрування в сфері зовнішньої торгівлі для ефективного її здійснення, має бути підтримана належною законодавчою базою, високим рівнем регулювання відповідними структурними підрозділами виконавчої влади. Тому стає зрозумілою необхідність побудови ефективної системи оподаткування в країні, підґрунтям якої має виступати надійний адміністративний аспект [126].

У країнах, що в ХХ ст. стали на шлях побудови адміністративно-командного соціалізму, процес природної еволюції оподаткування було перервано. Здійснення соціалістичних перетворень супроводжувалося поступовим зменшенням кількості податків, звуженням сфери їх застосування. Отже, податки в соціалістичних країнах втратили якість системного утворення і збереглися лише як окремі фінансові інститути. Серед більшості постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, що стали на шлях реформування своїх податкових систем з метою наближення до ЄС, вирізняється Словенія. Специфіка даного шляху зумовлена відмовою від проведення радикальної податкової реформи для забезпечення стабільності оподаткування [127, с. 137−149].

Завдяки тому, що Словенія зберегла  свої традиційні умови оподаткування, нині вона випереджає більшість постсоціалістичних країн світу за рівнем економічного розвитку. Акумулювання традиційних принципів оподаткування забезпечили стабільність середньої заробітної плати, пенсії, ВВП.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16992.html    " target="_blank">Ссылке</a>

</p>