Вдосконалення митного постаудиту як напрям регулювання системи адміністрування в митній сфері

Безсумнівна та вагома економічна ефективність митного постаудиту доводить: ця форма контролю дуже перспективна й варта того, аби розвивати свій регуляторний потенціал, який у ній міститься, та збільшувати кількість задіяного у перевірках персоналу. Аналіз світового досвіду правового регулювання як наслідок з даного питання свідчить про продуману структуру оподаткування в країнах, що дозволяє уникнути значних обсягів правопорушень.

Збільшення доходів Державного бюджету не повинно залежати від рівня податкового навантаження. Зростання податкових надходжень має забезпечуватись шляхом прискорення оборотності капіталу і підвищення ділової активності суб’єктів ЗЕД [145, с. 32]. Це підтверджує необхідність здійснення в країні ефективної економіко-регуляторної функції митними органами як результату регулювання зазначених вище питань, що стосуються митного постаудиту.

Треба звернути увагу на те, що в країнах ЄС фіскальну функцію забезпечує податкова служба, а митна – економіко-регуляторну та контрольну. Натомість аналіз  практики економічно розвинених країн світу показує, що вони вже давно відійшли від мети забезпечення фіскальної функції держави як головної і зосередили свою увагу на максимальному розвитку сприятливих умов зовнішньої торгівлі. Із визначення рівня контрольної роботи митними органами і виявлення значних обсягів контрабанди та ПМП витікає необхідність підтримки превентивної (від англ. to prevent – попереджати) функції митної служби. Вона має спрямовуватись на розробку та здійснення заходів, які запобігатимуть правопорушенням.

Слід зазначити, що у розвинутих країнах, з відносно невеликою залежністю від імпорту як джерела державних доходів, значна увага приділяється охороні кордонів з особливим акцентом на дотримання імпортних та експортних заборон і обмежень, у тому числі й тих, що походять з угод про вільну торгівлю. Звідси випливає, що сучасна тенденція до глобалізації вільної торгівлі і зростаюча загроза міжнародного тероризму призводить до того, що забезпеченню прикордонної безпеки має надаватися першочергове значення. За загальним правилом визначити, яка функція для державної митниці є пріоритетною, можна, виходячи з місця митної адміністрації в структурі урядових органів. Наприклад, якщо митниця є складовою частиною Державного казначейства або Міністерства Фінансів то, поза сумнівом, пріоритетною для неї буде фіскальна функція. З іншого боку, якщо державна митниця структурно входить у відомства, що відповідають за безпеку, у тому числі й на кордонах, – то її основною метою буде забезпечення прикордонної безпеки.

У майбутньому, українські митники будуть здійснювати санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, екологічний та інші види контролю. По-перше, позитивом даного нововведення буде зменшення часу на проведення контролю; по-друге, очевидно поступове  набуття митними органами статусу контрольно-перевірного інституту, якщо брати до уваги курс рівняння на країни ЄС.

Зазначимо, що в результаті об’єднання Російської Федерації, Казахстану та Білорусії у Єдиний митний союз, обсяги імпорту в цих країнах значно підвищилися, саме тому важливим для них стало питання удосконалення механізму постмитного контролю.

Найважливішими завданнями аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств – суб’єктів ЗЕД та їх перевірних осіб є удосконалення стратегії й тактики проведення перевірних заходів і виявлення потенційних можливостей та резервів в отриманні максимального економічного ефекту шляхом проведення дій, спрямованих на заповнення втрат скарбниці федерального бюджету Росії від порушення митного та валютного законодавства РФ [146, с. 117].

Досить корисним, на нашу думку, є крок митної служби  РФ у вигляді категорування учасників ЗЕД. За його результатами формується база даних, яка розподіляє учасників ЗЕД за єдиною ознакою: можливість контролю після випуску товарів і транспортних засобів. Відповідно до неї й створюватимуться профілі ризику та визначатиметься алгоритм постаудиту [147, с. 13]. Разом з тим, питання профілів ризику досить значуще у природі впровадження митного постаудиту. Митні органи виконують свої функції у середовищі, в якому рішення про розподіл обмежених ресурсів набувають все більшого значення. Ми визначаємо ризик як рівень можливості недотримання законодавства, що призведе до втрат у торгівлі, промисловості або суспільстві. Управління ризиками є методом управління через ідентифікацію та контроль тих подій, які мають потенціал спричинювати значні проблеми. Ключовий аспект управління ризиками – збирати й аналізувати всі відповідні дані раціонально та ефективно, а також використовувати ці дані для прийняття відповідних рішень. На нашу думку, у розрізі діяльності митних органів це означає визначення такого імпорту, який є найбільшим ризиком у вигляді недотримання законодавства, щоб ми могли сконцентрувати нашу увагу  і повноваження в цій сфері. Митна служба визнає, що не всі імпортери мають високий рівень ризику недотримання законодавства, а також те, що багато імпортерів не становлять ризику взагалі. В Україні застосовується аналітична система аналізу управління ризиками (АСАУР).

Зазначимо, що упровадження даної системи обумовлено практичною реалізацією положень стандартних правил 6.3 та 6.4 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур. Ефективність та результативність від застосування цієї системи величезна. За її допомогою відбувається ефективний збір даних та їх ідентифікація, що згодом дає можливість підготувати  відповідний план дій і виділити ресурси на усунення виявленого ризику [148].

Установивши різницю у визначеннях між адмініструванням податків і фіскальним адмініструванням у попередньому параграфі, зазначимо, що зміст митного постаудиту розрахунків за митними платежами, ми поділяємо з думкою Вакульчик О. Дослідниця розуміє під цим контролем систему заходів, методів та прийомів, які використовують посадові особи митних органів під час перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати митних податків і платежів підприємствами – суб’єктами ЗЕД до Державного бюджету. Із даного визначення випливає, що мета митного постаудиту розрахунків за митними платежами – встановлення повноти нарахування й сплати податків і платежів шляхом проведення перевірок законності та повноти відображення у документах митного оформлення та в системі обліку й звітності підприємств – суб’єктів ЗЕД обсягів зовнішньоекономічної діяльності [149, с. 109–113].

У нашій державі, за джерелами й методами перевірки, аудит здійснюється як фактична перевірка – переважно за даними огляду об’єктів з використанням фактичних методів контролю і як документальна перевірка, що базується на дослідженні юридичних, комерційних та бухгалтерських документів, якими оформлені фінансово-господарські операції у сфері ЗЕД. Причому документальна перевірка може здійснюватись як виїзна, так і невиїзна. Порядок за проведення останньої нещодавно визначався ПКМУ №71 [150]  та й досі визначається ст. 345–347, 350–354 МКУ [50].  Проте, у зв’язку з реформуванням митного та податкового законодавства вже набуває чинності Наказ Міністерства доходів і зборів України щодо проведення документальних, невиїзних, позапланових, електронних перевірок. Існує й Наказ Міністерства Фінансів України № 377, який затверджує Порядок проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Слід зауважити, хоч у 2011 р. повноваження митних органів в частині здійснення контрольно-перевірної роботи були значно збільшені у зв’язку зі змінами у законодавстві, право на проведення  фактичної перевірки закріпилось за податковими органами, а порядок її проведення зазначений у ПКУ.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16992.html    " target="_blank">Ссылке</a>

</p>