---

Особливості затримання адвоката та застосування до нього запобіжного заходу

У п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону встановлено, що орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону.

Для того, щоб з’ясувати, які органи та посадові особи зобов’язані здійснити таке повідомлення в разі затримання адвоката, необхідно спочатку дослідити загальний порядок затримання особи.

відповідно до змісту глави 18 КПК України, існує два порядки затримання особи:

1) затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду;

2) затримання без ухвали слідчого судді, суду.

Згідно з вимогами ст. 187–190 КПК України, слідчий суддя, суд приймає рішення про затримання особи з метою її приводу. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Таке клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.

Клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу має бути розглянуто слідчим суддею, судом негайно після його одержання. Розгляд клопотання здійснюється в закритому судовому засіданні за участю прокурора. Одним з рішень, яке може прийняти слідчий суддя, суд у результаті розгляду такого клопотання, є ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу.

Про дії уповноважених службових осіб після затримання підозрюваного, обвинуваченого на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання йдеться у ст. 191 КПК України. У ч. 6 цієї статті зазначено, що уповноважена службова особа (особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.

Тепер уявимо, що на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання уповноважена службова особа затримала адвоката, який вчинив кримінальне правопорушення. Відповідно до змісту п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону, саме ця службова особа зобов’язана негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону.

Затримання без ухвали слідчого судді, суду відбувається в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України. Згідно з ч. 1 цієї статті, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

При ознайомленні зі змістом ч. 1 ст. 208 КПК України виникає запитання: яка уповноважена службова особа вправі без ухвали суду затримати особу, підозрюваному у вчиненні злочину? У юридичній літературі констатовано: «Уповноважена службова особа, яку законодавець наділяє правом здійснювати затримання, – це працівники органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної служби України, та інших правоохоронних органів» [133, с. 4].

У ч. 4 ст. 208 КПК України зазначено, що уповноважена службова особа, яка здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ст. 213 КПК України, до якої відсилає ч. 4 ст. 208 цього Кодексу, уповноважена службова особа, яка здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це: близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором затриманої особи; батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування – у разі затримання неповнолітньої особи; відповідний розвідувальний орган – у разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов’язків; орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Водночас у ст. 213 КПК України не йдеться про те, що уповноважена службова особа, яка здійснила затримання адвоката, зобов’язана негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону. Це було б зрозуміло, якби глава 37 КПК України, що визначає особливості кримінального провадження стосовно окремої категорії осіб, у тому числі й адвоката, визначала такі дії уповноваженої службової особи. До того ж у п. 1 ч. 1 ст. 483 КПК України цієї глави тільки вказано, що відповідні органи адвокатського самоврядування повідомляються лише про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку щодо адвокатів.

Таким чином, існує невідповідність між змістом п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону та
п. 1 ч. 1 ст. 483 КПК України. З метою її усунення пропонуємо доповнити п. 1 ч. 1 ст. 483 цього Кодексу положенням, що уповноважена службова особа, яка затримала адвоката, зобов’язана негайно повідомити про таке затримання відповідну раду адвокатів регіону. Крім того, аналогічним положенням також пропонуємо доповнити й ст. 213 КПК України.

Як уже зазначалося, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону, орган або посадові особи, які застосували до адвоката запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону. Для того, щоб з’ясувати, які саме органи та посадові особи зобов’язані здійснити таке повідомлення, необхідно спочатку дослідити загальний порядок застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу.

Види запобіжних заходів визначені у ч. 1 ст. 176 КПК України, а саме:

1) особисте зобов’язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Застосування запобіжних заходів з будь-якою іншою метою, наприклад, щоб домогтися від підозрюваної особи певних свідчень щодо її причетності до кримінального правопорушення, чи викриття у його вчиненні інших осіб або як кари за таке правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, не допускається [134, с. 381].

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

За ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі в разі визнання підозрюваного, обвинуваченим винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У ч. 4 ст. 176 КПК України встановлено, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора; під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Таким чином, якщо, наприклад, під час досудового розслідування слідчий суддя виніс ухвалу про застосування щодо адвоката запобіжного заходу, то саме він, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону, зобов’язаний негайно повідомити про прийняте рішення регіональну раду адвокатів.

На наш погляд, не слід обмежуватися лише таким повідомленням. Вважаємо, що суддя, який застосував запобіжний захід щодо адвоката, має направити раді адвокатів регіону копію відповідної ухвали. Відповідно до ч. 1
ст. 196 КПК України, у такій ухвалі зазначаються відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, що застосовується.

Тому при ознайомленні з отриманою копією ухвали слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу щодо адвоката в голови та членів ради адвокатів регіону складеться цілісне уявлення про обставини прийняття такого процесуального рішення. Отже, пропонуємо доповнити п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону та ст. 483 КПК України положенням, що слідчий суддя, суд зобов’язаний направити до відповідного органу адвокатського самоврядування копію ухвали про застосування щодо адвоката запобіжного заходу.

Зі змісту п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону виникає запитання: а навіщо орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону?

Щоб відповісти на нього, спочатку потрібно з’ясувати, які існують організаційні форми адвокатського самоврядування. Відповідно до ст. 46 Закону, однією з таких форм є рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя). Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону, ця рада виконує функції адвокатського самоврядування в регіоні в період між конференціями адвокатів. Як зазначено у п. 7 ч. 4 цієї статті, рада адвокатів регіону повинна сприяти забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів. Отже, ця рада має сприяти і захисту прав адвоката, який затриманий за підозрою у вчиненні злочину, щодо якого застосовано запобіжний захід.

На жаль, у ст. 48 Закону, а також і в Порядку дії голови, заступника голови, секретаря, членів ради адвокатів м. Києва щодо сприяння забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів не визначено, якими мають бути дії голови ради адвокатів регіону, якщо від владних учасників кримінального провадження надійшло повідомлення про затримання адвоката, застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. На наш погляд, цю прогалину потрібно усунути. Вважаємо, що голові ради адвокатів регіону слід надати право на конфіденційне побачення із заарештованим адвокатом. Після такого побачення голова зобов’язаний негайно зібрати раду адвокатів з метою вирішення питання про вжиття подальших дій щодо захисту цього адвоката.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16778.html     " target="_blank">Ссылке</a>

</p>